12.3. Прийняття реформи календаря річчю посполитою

Річ Посполита, як держава, в більшій мірі католицька, одна із перших прийняла новий календар. 4 жовтня 1582 року, за згодою Сейму і короля Стефана Баторія, був офіційно запроваджений на терені польсько-литовської держави григоріанський календар. Король Стефан Баторій своїм універсалом зобов’язав усіх підданих, у тому числі православних русинів й вірмен використовувати у датуванні григоріанський календар. Полеміка навколо реформи календаря відображає нам тогочасну напружену релігійну ситуацію. Коли латинський архієпископ Львова Ян-Димітр Соліковський намагався примусити православних прийняти реформу календаря, зустрівся з рішучим опором. Православні руські єпископи і володарі виступили до короля з петицією про оборону релігійних прав православного населення. Королівський декрет від січня 1584 року, підтверджений сеймом у 1585 році, надавав православним збереження їх прав. Також Львівські ієрархи, католицький Ян-Димітр Соліковський і православний Ґедеон Балабан, дійшли до порозуміння [7].

“Львівський літопис” лаконічно подає за 1582 рік: “Ляхове отмінили календар”. “Острозький літописець” про цю саму подію, але за 1598 рік, подає дещо більше: “Того же року сейм у Варшаві бул сторони календара нового” [8]. Автори обох руських літописів негативно ставилися до католицької Церкви, тому не дивує ця стриманість в інформації про впровадження “нового стилю”. Більш ширше на тему впровадження нового календаря, про що мова буде пізніше, дізнаємося з “Хроніки Острозької Парафії”.

12.4. Острог – місце полеміки навколо календаря

Дискусія навколо реформи календаря перетворилася в надзвичайно гостру літературну полеміку представників Православної та Католицької Церков. У 1587 році Герасим Смотрицький, ректор Острозької Академії і видавець “Острозької Біблії”, присвячує князю Олександрові Острозькому книжку “Ключ Царства Небесного”, у якій обороняє доцьогочасний календар та інші практики Східної Церкви. Пише в ній статтю проти реформи календаря під заголовком “Каленъдар Римський новый”. Його текст відомий, дякуючи чисельним передрукам [9].

Прийняття реформи календаря натрапило на опір не тільки зі сторони православної Церкви, але також деяких учених. Відома постать Яна Лятоса vel: Лятоша (1539-16??), польського лікаря, астронома і астролога, від 1565 року професора Краківської Академії, згодом декана лікарського відділу (1584), котрий на тлі реформи календаря потрапив у спір зі своїм навчальним закладом і мусив залишити Краків. Він є автором наступних праць: „Srogiego i straszliwego zaćmienia słonecznego w roku 1589 przypadającego opisanie” i „Nowa poprawa kalendarza”.

Чотириста років тому, в 1598 році Ян Лятос прибуває до Острога, де під опікою князя Костянтина-Василя Острозького продовжує свою діяльність в Острозькій Академії. Має свій власний двір в Острозі [10].

Неточності в реформі календаря Ян Лятос піднімає у своїх інших працях, виданих латинською мовою, під заголовком “Minucie” і “Пересторога.. на рік... 1603... На меридіан Острозький” (1602) [11]. Також Василь Суразький своєю працею під заголовком “Календар” Острог, включається в полеміку навколо реформи календаря (1588 і 1598 рр.).

Проти нового календаря виступали також: вчитель братської школи у Вільні Стефан Зизаній (Вільно, 1596 р.), протестантський полеміст Мартин Броневський (Острог, 1597, 1599 рр.), учений-богослов Захарія Копистенський (Київ, 1623 р.), турівсько-пинський єпископ Пахомій Война Оранський (1646 р.).

Відкриваючи певні неточності григоріанського календаря, і надаючи цьому розголос, Ян Лятос, за висловом єзуїтів, “Русь в упертості зміцнив” [12].

До полеміки православних із латинниками навколо реформи календаря з часом включилися також уніати. Діло, в якому особливо порушується календарна справа, видане польською мовою “Kalendarz prawdziwy Cerkwi Chrystusowej” о. Іваном Дубовичем, дерманським архімандритом, надруковане у Вільно в 1644 році. Це діло заслуговує на нашу увагу не тільки з тієї причини, що в ньому особливо обговорюється та оцінюється “Часослов” (автор називає його “руським бревіарієм”), який виданий в Острозі в 1598 році, а також твори Яна Лятоса і Василя Суразького, але воно є цікавим Остроґіаном. Отож, воно присвячене Владиславу-Домініку, „xiążęciu na Ostrogu i Zasławiu, hrabi na Tarnowie”, та в ньому вміщені герби князів Острозьких і Тарновських [13].

В обороні календарної реформи, показуючи її перевагу і доцільність нового стилю у церковному житті, виступали єзуїти о. Станіслав Ґродзіцький (Вільно, 1587 р.), о. Фелікс Жебровський (Краків, 1598 і 1603 рр.), учитель єзуїтської колегії в Ярославі о. Бенедикт Гербест (Краків, 1586 р.), полоцький єзуїт о. Войцєх-Альберт Рощішевський (Вільно, 1604 р.), архимандрит Дубенського монастиря о. Касіян Сакович (Вільно, 1640 р.; Краків, 1644 р.), учений-математик Ян Брожек (Бросціус) (Краків, 1641 р.); колишній ректор Київської академії Федір Скуминович (Ґданськ, 1642 р.), вище згаданий архимандрит Дерманського монастиря о. Іван Дубович (Вільно, Львів, 1644 р.) та о. Яків Гават (Львів, 1645 р.).