12.1. Календарний неспокій в острозі наприкінці XVI ст.

Історія григоріанської реформи календаря та її прийняття окремими державами становить захоплюючий момент в історії нашого континенту. Також і Остріг, як говорять нам чисельні джерела і надруковані твори, був місцем оживленої полеміки навколо нового календаря, а навіть суспільного неспокою.

12.2. Реформа календаря

Спираючись на чисельні астрономічні дослідження, стверджено, що в другій половині XVI століття різниця між сонячним календарем і календарем, так званим, юліанським (встановленим за наказом Юлія Цезаря в 46 році до Христа) становить 10 днів. Це запізнення виникало з неточного обчислення античними людьми обертання Землі навколо Сонця. Щораз частіше починали піднімати “потребу поправи календаря”. Про це писали на Заході вчені й теологи, а також – про що не раз забувається – на Сході (дяк Василь Львов, московський патріарх Ігнатій). На Заході реформа календаря була запроваджена спеціальною буллою папи Григорія XIII „Inter gravissimas…” в 1582 році [2]. Папа Григорій ХІІІ запровадив нову календарну систему на підставі обчислень ученого калабрісійця Луїджі Ліліо (1520-1576). Календарне відставання весняного рівнодення від дійсного було вирівняно у такий спосіб: відразу за 5 жовтня настало 15 жовтня, після чого наступне рівнодення знову випадало на 21 березня. Новий календар зберіг тривалість високосних років, за винятком столітніх років, число яких не ділиться на 400.

Реформа календаря була використана папою Григорієм XIII для нав’язання безпосереднього контакту з царгородським патріархом Єремією ІІ. Здавалося, що східна Церква також прийме цю реформу. “На Великодень 1584 року, – так у серпні 1583 року писав у листі до папи Григорія XIII патріарх Єремій ІІ, – у всіх церквах, підлеглих юрисдикції царгородського патріарха “розсіяних по Угроволощині, Молдавії, Ляхії, Русі, Грузії та у багатьох інших краях” мала бути запроваджена, або принаймні проголошена, реформа календаря. На жаль, ще в 1582 році князь Костянтин-Василь Острозький отримав із Царгороду синодальний лист, у якому заперечували прийняття календаря Східною Церквою [3]. Була це відповідь на його лист до царгородського патріарха, в якому він заохочував до обдумання корисності введення григоріанського календаря. Крім відповіді князеві Костянтину-Василеві Острозькому патріархи, александрійський Сильвестр і царгородський Єремій ІІ, склали також послання київському митрополиту Дівочці, а також православним вірним на Русі, закликаючи їх, щоб не приймали нового календаря. Острозький спочатку прийняв цю негативну оцінку нового календаря, дану патріархами, але в розмові з апостольським нунцієм у Річ Посполитій Альберто Больоннєтті ще раз піддався аргументації католицької сторони і обіцяв надалі прикласти зусилля до сприйняття григоріанської реформи календаря патріархами. Острозький обіцяв навіть вислати послання до решти патріархів із найважливішими аргументами за прийняття нового календаря, а з відповіддю до Царгороду мав поїхати Діонісій Палеолог-Раллі [4]. Острозький приготував таке послання, зміст якого, перед тим як вислати до Царгороду, він обговорив із єзуїтом Антоніо Поссевіно – як пише Томаш Кемпа – “це було доказом доброї волі та бажання порозуміння київського воєводи з католиками, а водночас свідчило, що Острозький спостеріг надбання західного світу” [5]. На пізнішу зміну позитивного ставлення київського воєводи до григоріанського календаря матиме вплив послідовність православних патріархів, а також події, які матимуть місце у Львові. У лютому 1584 року князь організував зустріч православних достойників із терену Річ Посполитої, щоб почути їхню думку на тему нового календаря [6].