Розділ 3. Сучасний стан і динаміка розвитку людського капіталу

Перша Доповідь про людський розвиток 15, с. 25, опублікована ПРООН у 1990 році, докорінно змінила підходи до бачення перспектив розвитку як політиками, урядовцями, представниками міжнародних організацій та громадянського суспільства, так і науковцями, в першу чергу – економістами. Доповідь запропонувала нову концепцію розвитку – концепцію людського розвитку, – підкресливши, що прогрес людства залежить не лише від національних доходів країні.

Людський розвиток не обмежується лише подоланням бідності, а передбачає врахування потреб тих людей, які не є бідними, але можуть бути недостатньо освіченими, зазнавати дискримінації або не мати доступу до послуг охорони здоров’я. Людський розвиток виходить за межі зростання національного доходу; він передбачає створення такого середовища, в якому людина має можливість повністю розкрити свій потенціал, жити продуктивно і творчо в гармонії зі своїми потребами та інтересами. Таким чином, люди є справжнім багатством суспільства і людський розвиток є процесом розширення можливостей і вибору для кожного члена суспільства.

Людський розвиток стосується розширення вибору людей. Вибір може бути різноманітним, але основним є вибір вести довге і здорове життя, отримати освіту і користуватися гідними стандартами життя. Інший вибір може охоплювати свободу вираження думок, асоціацій і пересування, а також соціальну справедливість та за хист від дискримінації за расовим, релігійним або етнічним походженням, і здатність впливати на прийняття рішень та робити внесок в життя суспільства.

Вибір людини залежить від цілого ряду факторів, таких як індивідуальні цінності, навички та здібності, економічне та політичне становище країни, доступність освіти і охорони здоров’я, а також міжнародні події. Незалежно від індивідуальних переваг, люди хочуть жити в середовищі, де вони можуть повністю реалізувати свій потенціал і вести продуктивне, творче життя у відповідності зі своїми потребами та інтересами.

Людський розвиток і права людини взаємопов’язані, взаємозалежні та неподільні. Норми, що закріплюють права людини, забезпечують основу для рівності та недискримінації, тобто за їх об’єктивного застосування переваги людського розвитку гарантовано отримують навіть найбільш вразливі верстви.

Концепція людського розвитку, сформульована два десятиліття тому, розвинулася з плином часу. У 2010 році ПРООН представила Доповідь про людський розвиток «Справжнє багатство народів: шляхи до людського розвитку», якою відзначено 20-ту річницю парадигми людського розвитку. У цій Доповіді запропоновано оновлене визначення людського розвитку, що розглядається як включення до числа свобод людини права людей:

• на довге, здорове і творче життя;

• на досягнення інших цілей, які, на їх думку, мають значення;

• на активну участь у забезпеченні справедливого та сталого розвитку на планеті.

У Доповіді про людський розвиток за 2010 рік проаналізовано прогрес, який вдалося досягти країнам у сфері людського розвитку, та запропоновано інноваційні виміри людського розвитку, а саме оновлений Індекс людського розвитку (ІЛР) та три нові індекси:

• Індекс людського розвитку, скоригований на нерівність.

• Індекс гендерної нерівності (ІГН);

• Індекс багатовимірної бідності (ІББ).

Індекс розвитку людського капіталу має компоненти якого представлені на рис. 2.

І ндекс людського розвитку
З доров’я		О світа		Р івень життя
Очікувана тривалість життя при народженні		Середня тривалість навчання Очікувана тривалість навчання		Валовий національний дохід на душу населення

Рис. 2. Компоненти Індексу людського розвитку [6, с. 13].

Сучасний стан і динаміку розвитку людського ресурсу засвідчують дані, подані нижче.

Рис. 3. Зростання ВВП, середній показник (%) 22, с. 5

Рис. 3 ілюструє дані, наведені у дослідженні Всесвітнього банку «Глобальні економічні перспективи» 16, що засвідчують висновок такого змісту: «Повільне зростання населення у результаті веде до зменшення ВВП та товарного попиту» 22, с. 5.

Рис. 4 ілюструє дані щодо рівня бідності (відсоток населення, що живе менше, ніж на 2 долари США на день) у країнах, що розвиваються за регіонами 22, с. 47

Рис. 4 Рівень бідності (відсоток населення, що живе менше, ніж на 2 долари США на день) у країнах, що розвиваються за регіонами 22, с. 47

Розрахунки Індексу людського розвитку (далі – ІЛР) для України було започатковано у Доповіді про людський розвиток ПРООН у 1993 році. У перші роки, коли Україна була включена до розрахунків ІЛР, вона займала 45-е місце і була віднесена ПРООН до групи країн з високим рівнем людського розвитку. Згодом показники країни і місце у світовому рейтингу значно погіршилися, і вона потрапила до групи країн із середнім рівнем людського розвитку, а її місце за рейтингом погіршилось у порівнянні з початковим майже удвічі 19, с. 25.

Відповідно до Доповіді за 2010 рік, значення ІЛР України за 2010 рік дорівнює 0,710, що ставить країну на 69 позицію з 169 країн і територій. Протягом останніх років Україна досягла прогресу у сфері людського розвитку, що вимірюється оновленим ІЛР, який є сумарним показником оцінки довгострокового прогресу за трьома основними напрямами людського розвитку: можливістю прожити довге та здорове життя, доступом до знань та ВНД на особу населення.

За період з 1990 до 2010 року значення ІЛР для України збільшилось з 0,690 до 0,710, тобто на 3 відсотки або в середньому на 0,1 відсотка за рік. Протягом цього періоду очікувана тривалість життя при народженні в Україні зменшилася приблизно на 1 рік, середня тривалість навчання зросла більш ніж на 2 роки, очікувана тривалість навчання – також більш ніж на 2 роки. Валовий національний дохід (ВНД) в розрахунку на одну особу в Україні за цей період зменшився на 27 відсотків. ІЛР України нижче середнього (0,717) по країнах Європи та Центральної Азії. Він також нижчий за середній показник країн із високим рівнем людського розвитку (0,717).

Рис. 5. Динаміка Індексу людського розвитку, розрахована для України

Рис. 5. Динаміка Індексу людського розвитку, розрахована для України

В Європі та Центральній Азії «сусідами» України за цим показником (тобто країнами, близькими за рейтингом ІЛР і чисельністю населення) є Казахстан і Російська Федерація, які посідають відповідно 66 та 65 місця в рейтингу ІЛР.

Загальним висновком може слугувати таке твердження з Національної доповіді «Новий курс. Реформи в Україні»: «Стратегія розвитку, орієнтована на невтримне зростання споживання, не має перспектив. В Україні необхідно сформувати нові раціональні стандарти життя, таку модель поведінки і добробуту, яка б давала можливості користуватися всіма благами цивілізації, бережливо ставитися до природи та її ресурсів, виховувати здорову, освічену і духовно багату людину. Серцевиною цього процесу має стати формування в сім’ї, школі, трудових колективах, громадських організаціях, всіх інших спільнотах здорових потреб та інтересів людини, спрямованих на виявлення її творчих здібностей та їх всебічну реалізацію» 14, с. 9.

Програма економічних реформ в Україні на 2010-2014 роки констатує: «В умовах, коли всі джерела швидкого зростання докризових років вичерпано, єдиний шлях виходу України на траєкторію сталого розвитку – це рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності економіки» [11, с. 3]. До стратегічних напрямів Програми віднесено збереження та розвиток людського капіталу «шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування» [11, с. 3]. Програмою визначено складові реформи медичного обслуговування, системи пенсійного страхування, системи освіти та системи соціальної підтримки, від ефективності функціонування яких безпосередньо залежить якість людського капіталу. Важливими для оцінювання ефективності реалізації зазначених реформ є індикатори, визначені у документі, серед яких, зокрема, такі:

• зниження загального коефіцієнта дитячої смертності до 6,5%, материнської смертності до 13%, передчасної смертності на 25%, смертності від туберкульозу на 30% [11, с. 25];

• співвідношення обсягу пенсійних видатків та ВВП – не більше 12% до 2014 року [11, с. 29];

• забезпечення охоплення дошкільною освітою 75% дітей дошкільного віку (нині – 57%), забезпечення охоплення дошкільною освітою 100% дітей передшкільного віку (нині – 93,5%) [11, с. 33];

• підвищення до 50% питомої ваги коштів на соціальну підтримку, що надаються бідному населенню [11, с. 36].