4. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи.

Метою написання контрольної роботи є вивчення екологічного права і перевірка засвоєння студентами юридичного факультету курсу “Екологічне право України”. При написанні контрольної роботи студенти повинні продемонструвати уміння самостійно аналізувати конкретні ситуації, аргументовано відповідати на питання.

Написання контрольної роботи з “Екологічного права України” згідно з навчальним планом має певні цілі: закріпити і поглибити правові знання отримані студентами в навчанні; залучити студентів до самостійної творчої роботи з юридичною літературою; сформувати навички пошуку необхідних джерел і матеріалів; набуття студентами досвіду чітко , послідовно і грамотно письмово викладати теоретичні питання; сприяти виробленню навички самостійно вести науково - дослідницьку роботу; розвивати вміння аналізувати, узагальнювати і робити висновки; навчити творчо застосовувати здобуті знання для аналізу конкретної юридичної дійсності.

Рекомендації з підготовки та виконання контрольної роботи. Перш ніж приступити до написання теоретичних питань контрольної роботи необхідно визначити, до якої теми курсу екологічного права вони відносяться, вивчити відповідний розділ підручника, переглянути свої лекційні записи, а також монографії, статті в періодичних виданнях та необхідні нормативні акти. Відповіді на поставлені теоретичні питання контрольної роботи повинні бути повними та обґрунтованими. Контрольна робота виконується на основі творчого опрацювання і використання підручників, навчальних посібників, спеціальних наукових видань (монографій, статей) з екологічного права.

Робота з рекомендованою літературою. У методичних рекомендаціях міститься перелік рекомендованої літератури. Однак, може виникнути потреба у додатковому пошуку літератури та використанні джерел, не вказаних у запропонованих списках. Тому треба бути готовим до самостійного визначення кола видань та нормативних актів, необхідних для написання контрольної роботи, тобто зуміти власними силами скласти бібліографію варіанта. Для цього потрібно докладно ознайомитися з каталогами бібліотеки.

Зверніть увагу на те, що в бібліографічному описі всі відомості розміщуються в строгій послідовності, і цей порядок не можна порушувати. До складу бібліографічного опису книг, брошур, збірників входить чотири групи відомостей, які розділяються між собою крапкою і тире (.-), а саме:

відомості про авторство і назву;

дані щодо повторності видання та його характеристика (доповнене, перероблене тощо);

вихідні дані (місто, видавництво, рік видання);

обсяг (загальна кількість сторінок).

Бібліографічні описи нормативно-правових актів, опублікованих у журналах, збірниках, газетах, складаються з двох груп відомостей, розділених подвійною рискою (//):

авторство і назва (після якої крапка не ставиться, якщо це не обумовлено граматично, наприклад, після скорочення „та ін.");

назва журналу, збірника, газети (після якої послідовно через крапку і тире вказуються рік виходу (.-) номер (том, випуск) (.-) сторінки, на яких уміщений нормативний акт).

При опису статей допустимі скорочення в назвах періодичних видань або їх абревіатура, а місце (місто) видання і видавництво не вказуються.

При дослідницькій роботі рекомендується разом із вивченням літератури вести різного роду записи: виписки чи конспекти прочитаного.

Належну увагу слід приділяти оформленню наукового апарату контрольної роботи. Це - „Список опрацьованої літератури".

Варто пам'ятати, що „Список" є обов'язковою частиною контрольної роботи. Такий „Список" має бути реалістичним, тобто включати тільки ті джерела, які насправді були так чи інакше використані для написання контрольної роботи, а отже, він може відрізнятися від того переліку літератури, який рекомендує кафедра до кожної теми. Назву джерела у „Списку опрацьованої літератури" треба наводити, обов'язково дотримуючись правил повного біографічного опису відповідного виду публікацій.

Включені у „Список" джерела слід розміщувати послідовно ( у "стовпчик") за алфавітом (початкова буква біографічного опису), пронумерувавши кожне з них арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше робіт одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікацій.

„Список опрацьованої літератури" складається на окремому аркуші і розміщується в кінці роботи.