РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ПРОЦЕС
■ Редакційно-видавничий процес як сукупність професійних дій
■ Підготовчий етап
■ Редакційний етап
■ Виробничий етап
■ Маркетинговий етап
1. Редакційно-видавничий процес як сукупність професійних дій.
Редакційно-видавничий процес - це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції. Така сукупність дій складна за реальним втіленням різноманітних функціональних обов'язків працівників видавництва і тривала в часі. Тому для кращого розуміння і сприйняття початкуючим видавцем редакційно-видавничого процесу доцільно розділити його па кілька етапів:
1.Підготовчий.
2.Редакційний.
3.Виробничий.
4.Маркетинговий.
Розглянемо кожен із цих етапів детальніше.
2. Підготовчий етап
Цей етап починається задовго до тієї миті, коли редактор за допомогою електронного чи механічного пера розпочне працювати з авторським оригіналом. Створений конкретним автором, такий оригінал ще потрібно віднайти. Видавцеві також необхідно впевнитися в тому, що саме цей оригінал відповідає: профілю видавництва, що, будучи перевтіленим у книжкове видання, він знайде споживача, окупить понесе затрати.
Таким чином, пошук потрібного автора та оригіналу є чи не найважливішого справою па цьому етапі дій видавця чи редактора. Термін «авторський оригінал» прийшов нещодавно на заміну , терміна «рукопис»,оскільки писані тексти від руки нині до видавництв уже ніхто не подає. Авторським оригіналом є створена і автором і подана для редакційно-видавничої обробки творча чи наукова праця з усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний та додатковий тексти та оригінали ілюстрацій ДО них з необхідними підписами). Натомість видавничим оригіналом називається той же авторський оригінал після його опрацювання у видавництві аж до готовності виведення оригінал-макета па плівках з доданими оригіналами зовнішнього оформлення. Як потрапляють авторські оригінали до видавництва? Назвемо кілька найпоширеніших шляхів:
«самопливом»;
за посередництва літературних агентів;
через виставково-ярмаркові та інші книговидавничі тусовки;
через індивідуальні замовлення авторам.
«Самопливні» авторські оригінали в досвідчених видавців особливої довіри не викликають. У недавні радянські часи робота з такими рукописами відбирала багато дорогоцінного часу. Адже, за вимогами директивних органів, видавці змушені були детально розглядати всі без винятку (надіслані поштою чи передані власноручно) рукописи й готувати в установлені терміни ґрунтовані відповіді. Найчастіше вони були негативними бо «самоплив» представляв, як правило, авторів маловідомих, проте амбітних, нерідко із замашками графоманів. Нині автори, що пропонують свої «однозначно прибуткові шедеври» відразу багатьом потенційним видавцям, пристосувалися до реалій всуціль комп'ютеризованої видавничої системи: до видавництв розсилаються не лише звичайною, а й електронною поштою повні (скорочені) варіанти оригіналів або окремі їх розділи з інтригуючими анотаціями. Донедавна незамовлені оригінали практично не потрапляли до новоутворених або маловідомих видавництв. Проте із щорічним випуском Книжковою палатою України довідника «Видавництва, видавничі та книгорозповегоджуючі організації» цей сегмент видавничого ринку став доступним для авторів.
Шлях від автора до видавця нерідко пролягає через літературного агента. Останніми роками в розвинених країнах Заходу вже стало правилом: відомий і самодостатній автор ніколи не буде виконувати сам усю «чорнову» роботу прилаштування і видання власного твору. Такі працюють лише через літературних агентів.
Натомість спосіб виходу на майбутнє видання через виставково-ярмаркові та інші книговидавничі тусовки стає нині більш результативнішим. На міжнародних виставках-ярмарках уже віддавна успішно працюють своєрідні авторські майданчики. У Москві навіть виходить періодичне видання, що має назву «Біржа авторських прав». Вміщувані тут матеріали поділяються на такі рубрики: «Каталог» (пропозиції видання книг за тематичним принципом), «Проекти серій», «Знайомство з автором», «Представляємо видавництва», «Ярмарки, семінари, тусовки». Матеріали «Біржі» стали поширюватися каналами Інтернет. ІЗ Україні щось подібне намагалася свого часу робити «Літературна Україна», періодично знайомлячи своїх читачів з ненадрукованим доробком письменників. Однак до широкого кола видавців така інформація поки що не доходить.
Вірогідніший з точки зору доцільності й ефективності виходу на реалізацію конкретного видавничого проекту виглядає четвертий із запропонованих шляхів одержання кондиційного авторського оригіналу — через індивідуальні замовлення авторалі. Відповідно до профілю видавництва і розробленої видавничої програми, редактор сам шукає такого автора й запрошує його до видавництва
Наступною складовою підготовчого етапу редакційно-видавничого процесу є приймання авторського оригіналу.
У методичних матеріалах радянської доби адресованих редакторам, наводився досить немалий перелік вимог, яких мали дотримуватися автори, подаючи оригінали до видавництв.
Правильно роблять у тих видавництвах, де поряд з електронною версією оригіналу вимагають представлення варіанту тексту, виведеного на папері. Перше знайомство з «плюсами» і «мінусами» оригіналу все ж краще з паперового варіанту.
Серед вимог, які має поставити редактор перед автором під час прийняття оригіналу, обов'язковими залишаються дві:
оригінал має бути підписаний автором із зазначенням дати подання його до видавництва;
оригінал має бути комплектним і повністю закінченим. Кілька зауваг щодо цих вимог.
Підпис і дата, зазначені рукою автора, можуть бути важливими під час визначення термінів підготовки оригіналу та інших умов договору. Комплектність оригіналу передбачає наявність у ньому усіх його складових: змісту, анотації, бібліографічних посилань, передмови (післямови), покажчиків, додатків та інших елементів, у залежності під виду і складності видання, а також ілюстративного матеріалу (штрихового та тонованого). Повністю викінчений автором твір – гарантія того, що в процесі редакційної підготовки не виникнуть проблеми із дотриманням графіків проходження на різних стадіях підготовки оригінал-макету у видавництві та випуском готового видання у світ на поліграфічному підприємстві.
Щоправда, бувають випадки, коли видавництво свідомо приймає «сирий» оригінал. Це коли тема .є явно «гарячою», сенсаційною, а автор, володіючи фактажем, не здатен падати йому прийнятної літературної форми. Або ж коли замовник щедро й сповна фінансує виграти, але вимагає своїх, часом не реальних за звичайного «проходження» оригіналу, термінів виходу його в світ. Трапляється це і з виданнями до ювілеїв чи інших пам'ятних дат. У таких випадках видавництво гарячково шукає «співавтора», яким, як правило, виступає досвідчений і надійний редактор.
І, нарешті, редактор па цьому етапі готує первинні документи для заведення «Облікової картки видання». Такими є:
творча заявка від автора, написана на ім'я керівника видавництва;
розгорнута анотація або план-проспект видання;
інформація про самого автора, що містить точні паспортні дані.
Ігнорувати на початку такими, на перший погляд, дрібницями не можна. Адже наявна в цих документах інформація необхідна для складання проекту угоди з автором, підготовки матеріалів для початку промоції майбутнього видання, початку редакторської роботи з оригіналом.