Тема. Інфляція: види, причини та соціально-економічні наслідки

РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ ПИТАННЯ

Ознаки інфляції

Індекс цін як показник вимірювання інфляції

Види інфляції

Джерела виникнення інфляції

Інфляція попиту, інфляція пропозиції, інфляція грошей

Нові терміни

Інфляція

Рівняння інфляції (індекс цін)

Споживчий кошик

Темп інфляції

Види інфляції: нормальна, помірна (повзуча), галопуюча, гіперінфляція, очікувана, непередбачувана, збалансована, незбалансована, прихована, відкрита

Інфляція попиту

Інфляція пропозиції (витрат)

Рівняння Фішера

Наслідки інфляції

Інструменти антиінфляційної політики в ринковій економіці

Особливості інфляція в умовах перехідної економіки та заходи її подолання

Інфляція грошей

Монетарна теорія

Рівняння Фішера

Номінальних і реальний дохід

Антиінфляційна політика

Нуліфікація

Індексація доходів

Грошово-кредитна політика

Політика “дорогих грошей”

Політика “дешевих грошей”

1. Сутність, види та показники інфляції

Інфляція (лат. — роздування) — це підвищення загального рівня цін, яке супровод­жується знеціненням грошей. Термін "інфляція" вперше було вжито в Північній Аме­риці в період громадянської війни 1861—1863 років, а широкого розповсюдження він набув лише після Другої світової війни у XX ст. Нині інфляцію вважають однією з най­важчих економічних хвороб XX століття, причому дотепер невикорененою.

В економічній літературі досі відсутня єдина думка щодо визначення інфляції. На­водяться такі тлумачення:

• надмірне збільшення в обігу готівкових грошей, за якого обсяг грошей переви­щує реальний обсяг товарів і послуг;

• знецінення грошей (зниження їхньої купівельної спроможності), коли за грошову одиницю можна купити менше товарів, ніж раніше;

• тривале підвищення загального рівня цін;

• складне багатогранне явище, внаслідок якого порушується весь відтворюваний процес.

Зовнішньо інфляція проявляється у зниженні купівельної спроможності грошей у всіх його формах:

• зростанні товарних цін;

• розповсюдженні товарного дефіциту;

• зниженні курсу національної валюти;

• зростанні попиту на товари довготривалого використання.

Внаслідок інфляції канали обігу переповнюються грошовими знаками, які не мають товарного покриття. Тому виникає надлишок грошей, що й призводить до їх знецінен­ня та підвищення цін. Проте не кожне зростання цін є інфляцією:

• ознакою інфляції є масове підвищення цін;

• не обов'язково зростають ціни на всі товари, ціни на окремі товари навіть можуть знижуватися;

• ціни не обов'язково підвищуються рівною мірою на всі товари, вони зазвичай зро­стають нерівномірно;

• підвищення цін не є інфляційним, якщо воно відбувається внаслідок удосконален­ня якості продукції і технологій, здорожчання ресурсів через погіршення умов їх використання та інших факторів, які зумовлюють підвищення цінності товару. Інши­ми словами, інфляція виникає тільки в разі систематичного зростання цін без будь-яких удосконалень товарів, а часто і з погіршенням їхньої якості й надійності.

Інфляцію можна виміряти двома показниками — рівнем і темпом інфляції.

Рівень інфляції (індекс цін) віддзеркалює зміну середнього рівня цін у поточному році порівняно з базовим роком (з яким здійснюється порівняння). Для його підрахун­ку використовується вартість споживчого кошика — набору товарів і послуг, який най­частіше вживає людина. У розвинених країнах у цей кошик входить близько 300 найменувань споживчої продукції (продукти харчування, одяг, комунальні послуги, транспорт, освіта, медичні послуги, книжки та ін.). В Україні він містить не більше 70 видів то варів. Вартість споживчого кошика обчислюється і в цінах поточного року, і в цінах ба­зового, а їх зіставлення дає змогу судити про рівень інфляції.

де І_ц — рівень інфляції,

СК_пот.р. — вартість споживчого кошика в поточному році,

СК_6аз.р. — вартість споживчого кошика у базовому році.

Якщо І_ц > 100%, ціни зросли (відбувалася інфляція);

І_ц <100%, ціни знизилися (відбувалася дефляція);

І_ц = 100%, ціни не змінилися.

Наприклад, за умов І_ц =130% можна зробити висновок, що підвищення цін у поточ­ному році становило 30%.

Замість споживчого кошика у формулі можна використовувати показники ВВП або національного доходу.

Темп інфляції характеризує прискорення або сповільнення інфляції за певний період.

Залежно від темпів інфляції розрізняють такі її види:

• Нормальна — ціни зростають на 3—3,5% на рік. Вона не вважається економічним злом, а навпаки, позитивно впливає на економіку. Доведено, що вона певною мірою стимулює зайнятість і виробництво, тому що люди, спостерігаючи підвищення цін, очікують їх подальшого збільшення та підвищують попит на товари та послуги.

• Помірна (повзуча) — 10% на рік. Вона також вважається позитивною.

• Галопуюча — 10—200% на рік. Це вже серйозне напруження для економіки. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, і люди майже не роблять заощаджень. В еко­номіці з'являються глибокі деформації: звужуються ринки капіталів, зростає відплив інвестицій за кордон, внутрішні інвестиції звужуються. Галопуюча інфляція може три­вати роками й десятиліттями, вона характерна для країн, що розвиваються.

• Гіперінфляція — катастрофічне зростання цін на 500—1000%, або 50% на місяць, або 1% на день. У цьому разі відбувається злам усієї грошово-кредитної систе­ми. Знецінюються кредити, капіталовкладення, доходи та нагромадження. Всі зусилля спрямовуються не на виробничу діяльність, а на спекуляцію. Підприєм­ствам вигідно також вкладати гроші не в інвестиційні товари, а у придбання об'єктів нерухомості та інших непродуктивних товарів, а також накопичувати си­ровину та готову продукцію до майбутнього підвищення цін. Населення прагне позбутися грошей та запастися будь-якими товарами, утому числі золотом, кош­товними металами, ювелірними виробами. Виникає "інфляційний психоз" — тоб­то інфляція "підгодовує" сама себе та стрімко зростає. Працівники вимагають підвищення заробітної плати, що ще більше провокує зростання цін. Світовий рекорд гіперінфляції належить Угорщині, коли у серпні 1945—1946 років долар обмінювався на 3x10²² угорських форинтів.

Всі ці види інфляції можуть існувати у різних формах:

• очікувана або непередбачувана інфляція — залежно від того, чи відповідає її рівень прогнозам;

• збалансована або незбалансована — залежно від того, наскільки рівномірно змінюються ціни різних товарів один відносно одного;

• прихована або відкрита. Відкрита розгортається на вільному ринку та відчуваєть­ся будь-яким економічним суб'єктом. Прихована інфляція виникає внаслідок дер­жавного контролю над цінами у плановій економіці. У цьому разі інфляція прояв­ляється не в зростанні цін, які заблоковані державою, а в товарному дефіциті. За­фіксовані ціни в умовах планової економіки не виконують своєї регулювальної функції і не віддзеркалюють реального стану економіки, як це відбувається на вільному ринку. Вони не сприяють регулюванню асортименту, якості, кількості то­варів і ресурсів, їх галузевого та регіонального розподілу. Тому у багатьох галузях утворюються товарні дефіцити. У плановій економіці СРСР тотальний дефіцит про­дукції був ознакою прихованої інфляції та причиною існування чорного ринку.