Загальними обов'язками суб'єктів юридичної практичної діяльності є:

? дотримання вимог Конституції України, міжнародних договорів та угод, які ратифіковані в установленому порядку, законів України, підзаконних нормативно-правових актів і принесеної присяги;

? забезпечення повного, всебічного та об'єктивного ведення юридичних справ у встановлені строки;

? нерозголошення відомостей, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інших відомостей, про які вони дізналися під час ведення юридичної справи;

? не допускати вчинків, що порочать професію юриста, можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності;

? використання всіх передбачених законодавством та правом засобів захисту прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права;

? дотримання заборони використання власних повноважень на шкоду суб'єкта права, в інтересах якого здійснюються юридичні дії, відмови від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

? заявлення самовідводу за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають їх участь у справі.

Для забезпечення виконання професійних обов'язків суб'єктам юридичної практичної діяльності надаються відповідні права:

? представляти і захищати права, свободи та інтереси суб'єктів права за їх дорученням або за обов'язком у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

? збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в юридичних справах (запитувати і отримувати документи або їх копії, ознайомлюватися з необхідними для виконання професійних обов'язків документами і матеріалами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань тощо);

? застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

? доповідати про клопотання і скарги компетентним особам та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді, особисто брати участь у їх розгляді тощо.

Загальні обов'язки та права доповнюються, конкретизуються та деталізуються стосовно особливостей здійснення окремих видів юридичної практичної діяльності або певних юридичний дій. так, наприклад:

1. Нотаріус, крім того, зобов'язаний сприяти суб'єктам права у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати

права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних юридичних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути

використана їм на шкоду, а також відмовляти у вчиненні юридичних дій у випадках їх невідповідності законодавству України

або міжнародним договорам.

Професійна (дисциплінарна) відповідальність юристів

Відповідальність юристів може бути загальною або пов´язаною з професійною діяльністю. Загальна відповідальність (юридична, моральна тощо) має непрофесійний характер і настає на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується за вчинення дисциплінарного проступку, тобто за порушення:

• законодавства при виконанні професійних функцій;

• присяги, яка ним прийнята;

• вимог статуту відповідного об´єднання юристів.

За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосовують такі дисциплінарні стягнення:

• попередження;

• догана;

• пониження кваліфікаційного класу;

• пониження у посаді та звільнення з посади;

• зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.

До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності належать такі:

• за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;

• дисциплінарне стягнення до юриста застосовують не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не рахуючи часу тимчасової непраце­здатності або перебування юриста у відпустці;

• якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;

• дисциплінарне стягнення може достроково зняти відповідна комісія;

• рішення про накладення дисциплінарного стягнення можна оскаржити до вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, вищого державного органу або в судовому порядку;

• якщо юрист не допустив навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки, то скасування або зміна рішення, яке прийняв юрист, невизнання його дій або неприйняття доказів, тлумачень нормативно-правових актів не тягнуть за собою дисциплінарної відповідальності юриста.

За дисциплінарні проступки, які потягли за собою істотні негативні наслідки, приватні юристи можуть бути позбавлені права на здійснення професійних повноважень, а юристи — державні посадові особи звільнені з посади. Наприклад, суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за неналежне виконання обов´язків, якщо до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення; грубе порушення службових обов´язків; вчинення аморального проступку, не сумісного із зайняттям посади судді; порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону України "Про статус суддів"; з підстав, передбачених пунктами 4, 5 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Питання про дисциплінарну відповідальність юристів вирішуються, як правило, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями. Наприклад, дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури утворюється у складі дев´яти членів: до неї входять п´ять адвокатів, два судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.

Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можна оскаржити до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, яка утворюється при Кабінеті Міністрів України. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.

Скарги щодо рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів розглядає Вища рада юстиції, яка також вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад, чи розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, а також здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Дисциплінарна справа юриста чи дисциплінарне провадження розглядаються в установленому нормативно-правовими актами порядку і включає:

• перевірку даних про дисциплінарний проступок;

• відкриття дисциплінарного провадження;

• розгляд дисциплінарної справи;

• прийняття рішення.

За наслідками перевірки складають висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, та пропозицій. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо юриста (за винятком заяв та повідомлень, які є анонімними або не містять конкретних відомостей про проступки юристів), можуть бути:

• подання управлінь юстиції за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

• подання судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;

• повідомлення в засобах масової інформації тощо.

Гарантії юридичної практичної діяльності - це будь-які зовнішні умови або внутрішні чинники, що тільки позитивно впливають на її, забезпечують безумовне (точне, повне, правомірне) її здійснення у відповідності до професійних вимог та стандартів.

Гарантії юридичної практичної діяльності поділяються на:

? правові (нормативно визначені чи правового характеру) та позаправові (власне економічні, політичні, соціальні та духовно-культурні);

? внутрішні, які є її складовими (професійні знання юристів, юридична техніка діяльності, професійне мислення, професійна мова) та зовнішні, що відносяться до її середовища (нормативно-правові акти та професійні норми, що її регулюють, фінансове та матеріально-технічне забезпечення);

? стимулюючі, що закріплюють, розвивають позитивні чинники та умови її здійснення, та захисні, що спрямовані на попередження та припинення їх негативного впливу;

? загальні, що стосуються будь-якого виду юридичної діяльності або юридичної спеціальності, особливі та спеціальні, що забезпечують здійснення певних видів юридичної діяльності чи окремих її дій.

Найбільш розповсюдженою є класифікація гарантій за їх відношенням до юридичної практичної діяльності та права. До загально-правових гарантій будь-якого виду юридичної практичної діяльності відносяться ті, які:

1 Визначені у нормативно-правових актах

2. Мають правовий характер та створюють, так би мовити, "фон" (підґрунтя), на тлі якого і у зв'язку з яким існує та здійснюється юридична практична діяльність (низький стан злочинності, високий рівень правової культури населення, розвинутість системи правової освіти, досконалість законодавства тощо).