Норма показників мікроклімату робочої зони повітряних суден

Показник	Оптималь-ні норми	Допустимі норми		Граничні норми
		на постійних робочих місцях	на непостій- них робочих місцях
Температура повітря, °С Відносна вологість повітря, % Швидкість руху повітря, м/с Перепад температури повітря по вертикалі та горизонталі, °С, не більше	2123 6040 0,2 2	2024 7225 0,3 3	1725 7525 0,4 4	1530 8510 0,5 5

Примітки: 1. Максимальна відносна вологість відповідає міні-мальній температурі, а мінімальна відносна вологість – максимальній температурі повітря.

2. Норми мікроклімату відповідають категорії робіт з енерго-витратами до 150 ккал/год.

При цьому необхідно враховувати, що в більшості гермокабін вологість не регулюється і залежить також від кількості пасажирів на борту. Так, наприклад, у гермокабіні літака Іл-62 у семичасовому польоті на висоті 10000 м при наявності на борту 180 пасажирів відносна вологість знаходиться в межах 12–15 %, а у випадку недовантаження літака пасажирами може бути значно нижчою. Тому питання штучного зволоження повітря в гермокабінах є актуальним і його необхідно вирішувати.

Норми поділяються на оптимальні, допустимі і граничні. У разі забезпечення оптимальних норм температура захисних поверхонь ПС не повинна відрізнятися від температури повітря більше, ніж на 2°С, а у разі забезпечення допустимих норм – більше, ніж на 5°С. Гранична температура захисних поверхонь не повинна бути нижчою за 5°С і вищою за 45°С. Встановлюють такі норми мікроклімату:

– оптимальні  для повітря робочої зони герметичних кабін екіпажу ПС на етапі усталеного горизонтального польоту за всіх очікуваних умов експлуатації;

– допустимі  для повітря робочих зон ПС з герметич-ними кабінами на етапах зльоту, набирання висоти, зниження і посадки, а також для ПС з негерметичними кабінами на етапі усталеного горизонтального польоту за усіх очікуваних умов експлуатації;

– граничні  для повітря робочих зон ПС з герметичними і негерметичними кабінами на етапах наземної підготовки, а також для ПС з негерметичними кабінами на етапах зльоту, набирання висоти, зниження і посадки.

В особливій ситуації за ускладнених умов польоту встановлюють норми температури повітря робочої зони кабін екіпажу ПС з обмеженням терміну роботи льотного складу: при температурі повітря 3135°С – 180120 хв; 3640°С – 10090 хв; 4145°С – 6030 хв; 4650°С – 2015 хв.

Максимальна тривалість роботи льотного складу відповідає мінімальній температурі повітря, мінімальна тривалість  максимальній температурі повітря.

Повітря, що подається в кабіну, має бути чистим і відповідати установленим вимогам.

Повітряні судна, які експлуатуються на висотах більше 3000 м, мають бути обладнані герметичними кабінами. Значення експлуатаційного надмірного тиску в кабіні має бути достатнім, щоб забезпечити в ній тиск, який відповідає висоті, що дорівнює не більше умовних 2400 м на максимальній висоті польоту ПС з урахуванням експлуатаційних допусків пристроїв, які регулю-ють тиск у кабіні.

Швидкості польотів пасажирських літаків за останні роки значно зросли, у зв'язку з чим перед авіаційною медициною виникло завдання глибокого і всебічного вивчення впливу прискорення на організм людини і пошук засобів, які б усували або пом'якшували його шкідливий вплив.

Сама швидкість на організм людини не впливає. У закритій пілотській кабіні або в пасажирському салоні швидкісного ПС людина може перенести будь-яку швидкість, якщо напрямок руху і сама швидкість залишаються незмінними. Але в польоті швидкість неодноразово змінюється як за значенням, так і за напрямком. Це відбувається при зльоті і набиранні висоти; розгоні, розворотах і кренах, зниженні для посадки на аеродром, пробігу після посадки, гальмування тощо.

У перелічених вище випадках виникають прискорення, які діють як на членів екіпажу ПС, так і на пасажирів. Чи небезпечні вони для людини і яке мають значення? Щоб відповісти на поставлені запитання, розглянемо їх вплив на людину докладніше.

Найчастіше прискорення, які виникають в польоті, це прискорення під час прямолінійного і криволінійного рухів. Під час прямолінійного руху можливі два види прискорень: позитивне і негативне.

Позитивне прискорення виникає при збільшенні швидкості за одиницю часу – прискорення направлене в бік руху (розбіг літака, пологе набирання висоти, розгін літака по прямій).

Негативне прискорення виникає під час сповільненого руху, коли швидкість зменшується за одиницю часу – прискорення направлене протилежно руху (зниження літака із зменшенням швидкості, пробіг з гальмуванням на смузі, зупинка тощо).

Прискорення, які виникають під час правильного зльоту й посадки, як правило, бувають в границях 9,81 м/с² (одного g) – протягом декількох секунд. На екіпаж такі прискорення помітно не діють. У разі аварійного зниження літака і різкого галь-мування під час посадки прискорення можуть бути значно більшими (досягають декількох десятків g).

Приклад. Підраховуємо негативне прискорення, яке може виникнути під час аварійної посадки літака на фюзеляж (з прибраним шасі). Візьмемо посадкову швидкість літака, що дорівнює 250 км/год, і шлях, пройдений фюзеляжем літака по бетонній смузі S = 150 м. Тоді діятиме прискорення

α = (V₁² – V₀²)/2S,

де V₁  початкова швидкість, м/c; V₀  кінцева швидкість (у нашому випадку V₀ = 0) м/c; S  пройдений шлях, м.

Звідcи

α₁= 69²/(2150) = 15,87 м/c² , тобто α₁ ( 1,62 g.

Змінимо умови посадки і припустимо, що літак виконав ₁ = 69²/(250) = 47,61 м/с² = 4,85 g.

Як бачимо, в першому випадку значення прискорення виявилося невеликим, а у другому – збільшилось до 4,85 g.

Прискорення, які виникають під час криволінійного руху літака (наприклад, під час розворотів), залежать від швидкості польоту і радіуса кривизни.

Під час виконання екіпажем вимог, які відповідають настанові з виконання польотів, при криволінійному польоті виникають незначні прискорення. Вони знаходяться в межах значень, що не перевищують допустимі для безпеки людини.

У разі запланованого польоту літака (під час зльоту і набирання швидкості) прискорення, як правило, несприятливо на організм людини не впливають. Напрямок їхньої дії – сприятливий для організму, а їхні значення – незначні.

Дані лабораторних досліджень показують, що під час прискорення від 6,0 до 8,0 g у людей дещо утруднюється дихання внаслідок стиснення грудної клітини. Проте навіть коли прискорення дорівнює 12 g достатньої фіксації тулуба і голови будь-яких помітних порушень в організмі людини не спостерігається.

Найбільших значень досягають негативні прискорення у разі прямолінійного руху під час аварійних (змушених) посадок ПС.