5.3. Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони

Чим вища концентрація токсичних речовин у повітрі робочого приміщення, тим сильніша їхня дія на організм людини. Граничнодопустимими концентраціями (ГДК) шкідли-вих речовин у повітрі робочої зони є такі концентрації, які при щоденній (крім вихідних) праці протягом зміни і протягом усього трудового стажу не викликають у працівників захворю-вань або відхилень у стані здоров’я як у період праці, так і в подальшому житті теперішнього та наступних поколінь.

Граничнодопустимі концентрації в повітрі робочої зони деяких шкідливих речовин і пилу, які виділяються у виробничих приміщеннях підприємств цивільної авіації, наведені в табл. 5.1, а в кабінах ПС – в табл. 5.2 [17, 79].

У профілактиці гострих і хронічних виробничих отруєнь важливе значення має систематичний контроль за станом повітряного середовища на підприємствах і додержання ГДК отруйних газів, пари, пилу в повітрі приміщень.

Таблиця 5.1

Граничнодопустимі концентрації в повітрі робочої зони деяких шкідливих речовин

Показник	ГДК, мг/м3	Клас небез- пеки	Агрегат- ний стан	Особли-вості впливу на організм
Азоту оксиди (в пере- рахунку на NO2) Ангідрид сірчастий+ Анілін+ Ацетон Бензин (розчинник паливний) Берилій і його сполуки (в перерахунку на Ве) Водень арсеновмісний Дихлоретан+ Гас (в перерахунку на С) Кислота сірчана+ Кобальт Оксид кобальту+ Масла мінеральні (нафтові)+ Нікель, нікелю оксиди, суль-фіди і суміші сполук нікелю (фейнштейн, нікелевий кон-центрат і агломерат, зворот-ний пил очисних пристроїв (за Ni)) Пил рослинного і тваринного походження з домішкою діок-сиду кремнію від 2 до 10 % Ртуть металева Свинець і його неорганічні сполуки (за Рв) Спирт метиловий Титан чотирихлористий (за НО) Оксид вуглецю * Вуглець чотирихлористий	5 10 0,1 200 100 0,001 0,1 10 300 1 0,5 0,5 5 0,05 4 0,01/ 0,005 0,01/ 0,005 5 1 20 20	3 3 2 4 4 1 1 2 4 2 2 2 3 1 4 1 1 3 2 4 2	п п п п п а п п п а а а а а а п а п п п п	О - - - О К, А Г - - - - А - К, А А, Ф - - - - Г -

* При тривалості роботи в атмосфері, яка містить окис вуглецю, не більше 1 год.

Примітки: 1. Малі літери означають агрегатний стан речовин: п – пара і (або) гази; а – аерозолі.

2. Знак "+" означає, що потрібен спеціальний захист шкіри і очей.

3. Великі літери означають: О – речовини з гостроспрямованим механізмом дії, які вимагають автоматичного контролю за їхнім вмістом; Г – речовини з гостроспрямованим механізмом дії, які вимагають автоматичного контролю за їхньою наявністю; А – речовини, які здатні викликати алергічні захворювання у виробничих умовах; К – канцерогени; Ф – аерозолі, переважно фіброгенної дії.

Вміст двоокису вуглецю в повітрі робочої зони кабін не повинен перевищувати 0,3 %. У міру впровадження нових пально-мастильних матеріалів перелік шкідливих речовин, вказаних в табл. 5.2, можна доповнювати після розробки для них ГДК і методів їхнього визначення.

Для кабін екіпажів ПС установлюють оптимальні норми подачі зовнішнього повітря – не менше 24 кг/год на одну особу при кратності повітрообміну не менше 1,5 за 1 год.

Для пасажирських кабін (салонів) ПС установлюють допустимі норми подачі зовнішнього повітря – не менше 15 кг/год на одну особу при кратності повітрообміну 3 за 1 год.

Порядок контролю за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони має відповідати вимогам стандартів. Для контролю повітряного середовища застосовують лабораторні методи і методи швидкого аналізу: експресні, індикаційні та інші. Лабораторні методи визначення шкідливих речовин у повітрі (фотометричний, люмінесцентний, полярографічний, спектроскопічний, хроматографічний) дають точні результати, але на їхнє проведення витрачається багато часу.

В основі експресних методів лежать реакції, які швидко протікають, змінюючи колір реагуючих речовин. Ці методи дозволяють швидко і точно визначати концентрацію речовин у повітрі робочої зони. Для їхнього проведення застосовують невеликі об'єми високочутливої поглинальної рідини або твердої речовини (носія), насиченої індикатором. Як тверді носії застосовують селікагель або фарфоровий порошок. При цьому трубку заповнюють індикатором, осадженим на силікагелі та пропускають крізь неї визначений об'єм досліджуваного повітря. За довжиною забарвленого стовпчика індикаторної трубки (порівняно зі шкалою) приходять до висновку щодо вмісту шкідливої речовини в повітрі.

Таблиця 5.2