- •1.Поняття судоустрою.
- •2. Поняття суду.
- •3. Поняття судової влади ,її характерні риси
- •4. Поняття правосуддя його основні ознаки.
- •5. Принцип організації і діяльності судів,їх класифікація.
- •6. Здійснення правосуддя лише судом .Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів.
- •7. Допустимість правосуддя.
- •8. Спеціалізація ,територіальність та інстанційність.
- •9. Незалежність суддів та їх недоторканість.
- •11. Верховенство права законність.
- •12 Участь народних засідателів та присяжних у суді першої інстанції.
- •13. Гласність та відкритість судового процесу.
- •14. Рівність учасників судового процесу перед законом і судом.
- •15. Змагальність сторін .Диспозитивність.
- •16. Забеспечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду.
- •17. Обов*язковість судових рішень.
- •18. Державна мова судочинства.
- •19. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.
- •20. Забеспечення обвинуваченому права на захист.
- •21. Забеспечення доведеності вини (презумпція невинності)
- •22. Офіційне з’ясування обставин у справі.
- •23. Поняття судової системи і системи судів.
- •24. Характеристика сучасної системи судів в Україні.
- •25. Судова ланка і судова інстанція.
- •26. Загальна характеристика першої інстанції.
- •27. Загальна характеристика апеляційної інстанції.
- •28. Загальна характеристика касаційної інстанції.
- •29. Загальна характеристика судових ланок.
- •32. Вимоги до претендентів на посаду судді.
- •33. Незалежність суддів, її гарантії.
- •34. Порядок призначення суддів.
- •35. Порядок обрання суддів.
- •36. Підготовка суддів.
- •37. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
- •38. Вища рада юстиції, її склад і повноваження щодо суддівського корпусу.
- •Дисциплінарна відповідальність суддів: підстави, порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні стягнення.
- •Звільнення судді з посади.
- •Суддівське самоврядування: завдання та організаційні форми.
- •Збори суддів відповідного суду.
- •Конференції суддів та відповідні ради суддів, їх повноваження.
- •З’їзд суддів України, його повноваження.
- •Рада суддів України, її повноваження.
- •Статус присяжних і народних засідателів.
- •47. Організаційне забезпечення судів. Державна судова адміністрація Україна.
- •48. Місцевий суд – основна ланка судової системи. Види і мережа місцевих судів.
- •49. Повноваження місцевого суду.
- •50. Склад місцевого суду. Спеціалізація суддів.
- •51. Голова місцевого суду, порядок його призначення, повноваження.
- •52. Апеляційний суд, його місце в системі судів загальної юрисдикції. Види і мережа апеляційних судів.
- •53. Повноваження апеляційного суду.
- •54. Склад апеляційного суду.
- •55. Голова апеляційного суду, порядок його призначення, повноваження.
- •56. Судові палати в апеляційному суді, їх повноваження
- •57. Апарати місцевих та апеляційних судів: структура, основні завдання.
- •58. Вищі спеціалізовані суди – вищі органи в системі спеціалізованих судів.
- •59. Повноваження вищих спеціалізованих судів.
- •60. Склад вищих спеціалізованих судів.
- •61. Голова вищого спеціалізованого суду, порядок його призначення та повноваження.
- •62. Судові палати у вищому спеціалізованому суді.
- •63. Пленум вищого спеціалізованого суду: склад і повноваження.
- •64. Апарат вищого спеціалізованого суду: структура і повноваження.
- •65. Верховний Суд України – найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції.
- •66. Повноваження Верховного Суду України.
- •67. Склад Верховного Суд України. Судові палати всу.
- •68. Голова Верховного Суду України, порядок його обрання, повноваження.
- •69. Пленум Верховного Суду України:структура і повноваження.
- •70. Апарат Верховного Суду України: структура і повноваження.
- •71. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції. Повноваження Конституційного Суду України. Склад ксу.
18. Державна мова судочинства.
Згідно зі ст. 10 Конституції, державною мовою в Україні є українська мова. Закон України «Про судоустрій України» (ст. 10) передбачає, що застосування інших мов у судочинстві здійснюють у випадках і в порядку, визначених законом. За клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд зобов'язаний застосувати під час провадження судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом. Суд має суворо додержуватися вимог ч. З ст. 19 КПК про те, що слідчі й судові документи відповідно до встановленого цим Кодексом порядку надають обвинуваченому в перекладі його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє. Важливою проблемою є спілкування в процесі з глухими, німими та глухонімими обвинуваченими, потерпілими, свідками, а також забезпечення їхнього права чути те, що відбувається в процесі, й бути почутими. У випадках коли громадяни іншої національності, які становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють у належному обсязі державною мовою або коли в їх межах компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення цієї місцевості, вони мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача в судовому процесі. Держава в окремих випадках, передбачених процесуальними законами, гарантує оплату послуг перекладача.
19. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.
Однією з найважливіших функцій прокуратури, яка властива більшості правових систем сучасності є підтримання державного обвинувачення в суді. Ця функція закріплена у п. 1 ст. 121 Конституції України. Функція прокуратури по підтриманню державного обвинувачення також передбачена в п. 4 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, в Конституції України (ст. 129) закріплено, що до основних засад судочинства відносять підтримання в суді державного обвинувачення прокурором.
Діяльність прокурора в підтриманні державного обвинувачення є складовою частиною більш широкого виду державної діяльності. Це фактично кримінальне переслідування осіб, які скоїли злочин, на різних стадіях кримінального впровадження. У свою чергу, кримінальне переслідування є невід'ємною складовою частиною правоохоронної функції держави.
Аналіз праць вчених показав, що існують різні думки науковців щодо вивчення даної проблеми. Зокрема В.І. Бажанов зазначав, що «підтримання державного обвинувачення - це не самоціль, а засіб забезпечення законності судом у розгляді кримінальних справ. Беручи участь у судовому розслідуванні, прокурор таким чином здійснює нагляд за законністю у діяльності суду щодо розгляду кримінальних справ»[4, с. 79].
С.А. Алеперт розглядає державне обвинувачення, як «основну на законі процесуальну діяльність, спрямовану на розслідування обвинуваченого у вчиненні злочину, його засудження, застосування до нього справедливого покарання, а у відповідних випадках - засобів виховного характеру чи громадської дії»[5, с. 87].
В.П. Корж вважає, що підтримання державного обвинувачення - це «процесуальна діяльність прокурора, спрямована на дослідження всіх обставин справи, застосування кримінального закону і міри покарання»[6, с. 6].
Згідно ст. 264 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) прокурор, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду. Але при цьому не допускається порушення прокурором принципів змагальності та диспозитивності при судовому розгляді кримінальних справ, закріплених у ст. 261 КПК України.
Відомо, що завдання державних обвинувачів - максимально сприяти суду в об'єктивному встановленні обставин справ і прийнятті законних та обґрунтованих рішень. При цьому ними принципово обстоюються державницька позиція захисту прав потерпілих, невідворотності покарання і за необхідності вносяться апеляції, касаційні подання та інші процесуальні документи про перегляд судових рішень.
Діяльність прокурора на стадіях досудового розслідування і судового розгляду відрізняється тим, що на відміну від стадії досудового розслідування, прокурор наглядової функції не виконує і наглядовими повноваженнями не володіє. Прокурор під час розгляду кримінальної справи у суді спільно з потерпілим, цивільним позивачем та їхніми представниками утворюють сторону обвинувачення, яка користується рівними правами зі стороною захисту у відстоюванні своїх процесуальних інтересів. Зовнішнім вирозом процесуальної діяльності прокурора під час судового розгляду кримінальної справи є обвинувальна промова, а також виступ прокурора в порядку обміну репліками.
Таким чином, підтримання державного обвинувачення в суді - є найважливішим спектром процесуальної діяльності прокурора-обвинувача, який перебуває в нерозривному зв'язку з покладеним на нього на нього конституційним обов'язком сприяти цілям правосуддя та має на меті кримінальне переслідування особи за вчинений злочин, представляти публічний інтерес держави і бути гарантом законних інтересів громадян, втягнутих у сферу правосуддя у кримінальних справах.