Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Страхування - шпори.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
609.79 Кб
Скачать

БІЛЕТ № 1.

Страхування в економічній системі суспільства.

Страхування – ек. категорія, яка є особливими, замкненими, солідарними, перерозподільчими відносинами між страхувальником і страховиком з приводу формування страхових внесків, відповідних страхових та резервних фондів для нейтралізації потенційних надзвичайних втрат, які є результатом реалізації ризику.

В розвинутих країнах страхування є стратегічним сектором розвитку економіки, оскільки знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню інвес­тицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-економічного розвит­ку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьо­му світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інсти­тути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.

Виходячи із вище зазначеного, роль страхування відображає практичне застосування цієї економічної категорії та полягає:

  • в забезпеченні стабілізації відтворювального процесу та економічній сталості в суспільстві;

  • в оптимізації ресурсів, що спрямовані на організацію економічної безпеки;

  • раціоналізації формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм, превенцій тощо;

  • в створенні додаткових джерел ресурсів для інвесту­вання в економіку країни.

Значення страхових тарифів для формування страхового фонду.

СТРАХОВИЙ ТАРИФ - ставка страхових платежів з одиниці страхової суми або об'єкта страхування за певний період. Страховий тариф складається з нетто-ставки і навантаження, їх сума дорівнює брутто-ставці. Страхові тарифи з обов'язкових видів страхування затверджуються державою, добровільних - визначаються страховиками.

Страховий фонд створюється за рахунок основної частини нетто-ставки та використовується для здійснення страхових виплат страхувальникам (страхового забезпечення - при особисто­му страхуванні, страхового відшкодування - при майновому страхуванні), тобто для виконання фінансових зобов'язань стра­ховика за договорами страхування. Основою формування стра­хового фонду є ймовірність збитку, яка визначається на основі статистичних даних, теорії ймовірності, теорії великих чисел. А використання коштів із страхового фонду залежить від фактич­них збитків, понесених страхувальниками за відповідний період.

Резервний фонд формується за рахунок нетто-ставки, і створюється для компенсації можливих відхилень у страховій діяльності від середнього розміру страхових платежів.

Страховий та резервний фонди формують страхові (технічні) резерви страховика.

Отже, джерелом створення страхового та запасного фондів є нетто-ставка, яка представляє собою основну частину страхової премії. Зазначені фонди не є власністю страховика, визначають зобов'язання страховика, забезпечують реалізацію основної функції страхування - здійснення страхового захисту.

Визначення ризику та його місце у страхуванні.

Ризик – це ймовірність реалізації негативної події у відповідному часі і просторі в силу обмеженості ресурсів любого виду.

Негативними наслідками реалізації ризику можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності.

Носії ризику – певні об’єкти та події, на які випадкові (непевні) події чинять негативний вплив.

Спочатку носій ризику знаходиться в ситуації ризику, потім у страховій події, а потім вже страховий випадок.

1 => 2 => 3

При ризикових обставинах та страховій події збитків ще немає.

Страховий випадок – подія, з настанням якої страховик зобов’язаний за законом або за договором виплатити страхове відшкодування.

Актуари – спеціалісти по розрахунку ймовірностей реалізації ризиків.

Класифікація ризиків:

А. Природні/антропогенні

Б. Майнові/особисті

В. Катастрофічні/великі/середні/малі та незначні ризики

Г. Чисті/спекулятивні

Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення, оскільки страхове обслуговування стосується лише чи­стих ризиків. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків.

Методи управління ризиками:

  • Поглинання ризику.

  • Усунення ризику.

  • Попередження ризику.

  • Передача ризику - тобто передача відповідальності за настання негативних наслідків реалізації ризику. Саме шляхом страхування здійснюється цей метод.

Задача

Визначіть резерв незароблених премій на 01 жовтня 2004 р. Та 01 січня 2005р. І зміну цього резерву на підставі таких даних:

  1. Надходження страхових платежів в I кВ – 600 тис.грн, в II кВ – 400тис.грн, в III кв – 500 тис. грн, в IV кВ – 600 тис. грн.

Рішення

На перше жовтня

I кв = 600*1/4=150

II кВ =400*1/2=200

III кВ=500*3/4=375

IV кВ

Сума = 725 на 1 жовтня резерв

На перше січня ( останні попередні 3-ри кв. на звітну дату)

400*1/4=100

500*1/2=250

600*3/4=450

Сума = 800

Зміна резерву : 800 - 725=75

БІЛЕТ № 2.

1. Ознаки економічної категорії страхування. Функції страхування.

Страхування – ек. категорія, яка є особливими, замкненими, солідарними, перерозподільчими відносинами між страхувальником і страховиком з приводу формування страхових внесків, відповідних страхових та резервних фондів для нейтралізації потенційних надзвичайних втрат, які є результатом реалізації ризику.

Ознаки страхування:

  1. Особливість.

  2. Замкненість.

  3. Солідарність.

  4. Перерозподіл.

  5. Страхові внески, платежі, премії.

  6. Страхові і резервні фонди.

  7. Можливість / потенційність.

  8. Надзвичайність.

Ф-ї страхування:

1) Ризикова – передача мтеріальної відповідальності від носія ризику (страхувальника) страховикові за можливі шкодоносні наслідки реалізації ризику.

2) Створення страхових фондів та резервів. ( Брутто – ставка складається з нетто-ставки та навантаження, за рахунок нетто – ставки формуються страховий та резервний фонди)

3) Заощаджувальна / Кредитна – страхувальник делегує страховикові право розпоряджатися своїми коштами.

4) Превентивна – попередження шкодоносних наслідків ризиків.

2. Мета побудови страхових тарифів, їх зв`язок з обсягом страхової відповідальності.

Страховик розраховує страхові тарифи з метою того, щоб страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, було достатньо, аби, по-перше, він міг виконати свої зобов'язання пе­ред страхувальниками з конкретних видів страхування (тобто провести виплати), а по-друге — покрити витрати на утримання страхової компанії і дістати прибуток. Тому повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невіддільні частини: нетто-тариф і навантаження.

При розрахунках тарифів спочатку обчислюється нетто-тариф. Тариф-нетто безпосередньо виражає ціну страхового ризику, призначений для здійснення страхових виплат, забезпе­чує створення страхового фонду та резервного фонду, які форму­ють страхові резерви (технічні резерви). Саме він забезпечує формування страхового фонду для майбутніх виплат. Тому рівень нетто-тарифу має бути визначений якомога точніше. Якщо нетто-тариф занижений, то страхових премій, зі­браних страховиком на базі цього тарифу, не вистачить для по­криття ймовірних збитків страхувальників.

Після визначення нетто-тарифу обчислюється навантаження. Необхідність навантаження випливає з того, що страховикові, як і будь-якому суб'єктові підприємницької діяльності, потрібні кошти, які він міг би спрямувати на утримання компанії (у стра­хуванні традиційно використовується термін «на ведення спра­ви»), включаючи оплату послуг страхових посередників. Крім то­го, страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, створюється з метою отримання прибутку. Якщо страхові премії надходитимуть страховикові лише на базі нетто-тарифу, то перелі­чені потреби не матимуть фінансового покриття. У забезпеченні цього фінансового покриття і полягає значення навантаження.

Структура страхового тарифу з погляду співвідношення між нетто-тарифом і навантаженням, включаючи ведення справи і прибуток, не однакова для різних видів страхування. Існують «дорожчі» і «дешевші» види страхування залежно від того, скіль­ки коштів витрачає страховик на укладання договорів страхуван­ня і їх обслуговування. «Дорогі» види страхування характеризу­ються вищою часткою витрат на ведення справи у структурі страхового тарифу. У вітчизняній практиці більших витрат по­требує надання страхових послуг населенню. Відносні витрати на укладання та обслуговування договорів страхування тут, як пра­вило, значно вищі, ніж аналогічні витрати при роботі страховика з юридичними особами. Це значною мірою впливає на уподобан­ня страхових компаній у виборі клієнтів, оскільки страхувати корпоративних клієнтів видається вигіднішим.