Розділ: г н о с е ол о г і я Тема: сутність та структура пізнавального процесу
ПЛАН
-
Проблема пізнання у філософії, його рівні і форми.
-
Проблема істини та її критеріїв. Істина і правда
-
Єдність чуттєвого і раціонального, логіки та інтуїції у пізнанні.
Предмет і метод гносеології.
Теорія пізнання (гносеологія, епістемологія) – це розділ філософії, який досліджує процес пізнання в його цілісності, тобто загальні механізми і закономірності людської пізнавальної діяльності.
Предметом гносеології як філософської дисципліни стають: процес досягнення істинного знання; способи доведення істини; структура, форми і методи пізнавальної діяльності. Гносеології притаманний методологічний плюралізм, відсутність обмежень на використання будь-яких методів і прийомів пізнання, прагнення використовувати ті з них, які виявляються найбільш ефективними в даній пізнавальній ситуації. До них відносяться :
філософські методи (діалектичний, герменевтичний, феноменологічний та ін.)
загальнонаукові методи (структурно-функціональний, системний, імовірнісний та ін.)
загальнологічні прийоми (аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання та ін.) тощо.
ПІЗНАННЯ –процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Це взаємодія суб’єкта і об’єкта.
В основі пізнавальної взаємодії суб’єкта і об’єкта лежить практична взаємодія (суб’єкт виходить за свої межі і тоне в об’єкті).
Принципи пізнання.
-
Принцип активності суб’єкта (пізнання це активне творення образу).
-
Активність проявляється вже на чуттєвому рівні.
-
Активність суб’єкта виступає в самому процесі пізнання.
-
Результати пізнання активно застосовуються в практиці.
ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ (гносеологія) – це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності.
АГНОСТИЦИЗМ – вчення, що заперечує можливість пізнання сутності дійсності. Проте слід зазначити, що агностицизм виявив важливу проблему гносеології – що я можу знати? Це питання стало провідним у праці Канта «Критика чистого розуму».
Сучасна наукова гносеологія грунтується на таких основоположеннях
-
Принцип об"єктивності, тобто визнання об"єктивного існування дійсності як об"єкта пізнання, її незалежності від свідомості та волі суб"єкта.
-
Принцип пізнаванності, тобто визнання того факту, що людські знання в принципи здатні давати адекватне відображення дійсності, її об"єктивно істинну картину
-
Принцип активного творчого відображення – творче відображення дійсності в свідомості людини.
-
Принцип діалектики, тобто визнання необхідності застосування до процесу пізнання основних законів, категорій діалектики.
-
Принцип практики, тобто визнання суспільно-історичної предметно-чуттєвої діяльності людини, спрямованої на перетворення природи.
-
Принцип історизму, який вимагає розглядати усі предмети та явища в їхньому історичному виникненні і становленні.
-
Принцип конкретності істини, який наголошує, що абстрактної істини не може бути, істина завжди конкретна.
Суб"єкт пізнання – це реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких її проявах, як мислення, чуття, розум, воля.
Об»єкт пізнання – це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність суб"єкта. Об"єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність в якій вона увійшла в сферу діяльності суб"єкта.