Тема 1: релігієзнавство як наука.
Не зважаючи на численні пророцтва відносно того, що розвиток науки неодмінно приведе до зникнення релігії, остання продовжує жити в сучасному суспільстві і відігравати в ньому важливу роль. В чому полягає причина історичної витривалості релігії? Що є релігія? Чи можна сьогодні, з висоти сучасного цивілізованого досвіду людства вважати релігію проявами нерозвиненої свідомості, неправильним (спотвореним) відтворенням дійсності в людській свідомості? – Ось ті питання, які сучасне суспільне життя ставить перед соціальними та гуманітарними науками в їх спробах осягнути релігію як суспільно-історичне явище. Релігія - це надзвичайно складне явище тому, що вона тою чи іншою мірою залучає у сферу своїх інтересів питання світобудови, природи та долі людини, людської історії, пізнання, людської поведінки. Внаслідок такого стану речей її розглядають численні науки та напрями наукового пізнання. Водночас виникає потреба зібрати, синтезувати данні цих численних наук. Сучасне релігієзнавство постає такою інтегральною сферою пізнання, яка збирає, систематизує та осмислює релігію в її різноманітних проявах. При тому природною є тісна взаємодія релігієзнавства із різними науками та напрямами наукового пізнання – із історією, культурологією, соціологією, теологією, філософією, природознавством та ін. А її найпершим завданням постає окреслити релігією як складне, багатоманітне, проте цілісне явище, що виконує в історії низку особливих функцій.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні
Знати:
в чому полягають найперші особливості релігійного сприйняття дійсності;
що є предметом релігієзнавства;
які аспекти релігії як суспільно-історичного явища розглядають інші напрями науки та сфери пізнання;
структуру релігії та її складові елементи.
Вміти:
критично аналізувати позитивні та негативні підходи до релігії, виявляти їх позитивні та негативні сторони;
відрізняти особливі ракурси окреслення релігії різними сферами пізнання;
розглядати релігію як цілісне явище через єдність її складових.
Розуміти:
історичну, соціальну та особистісну необхідність (виправданість) релігійного бачення світу;
сутність та зміст релігійного досвіду;
функції релігії в суспільному житті.
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
1.1. Релігія як соціально-історичний феномен.
1.2. Значення терміну “релігія” та особливості релігійного сприйняття світу. Релігієзнавство як наукова дисципліна.
1.3. Структура та вихідні елементи релігії.
1.4. Функції релігії в житті сучасного суспільства.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ
Надприродне – те, що виходить за межі стихійних процесів природи, поєднаних між собою причинно-наслідковим зв’язком; часто до такого значення й додається вказівка на ціннісне співвідношення, і тоді надприродне постає тим, що перевершує природу, що має вищу від неї цінність та значущість.
Сакральне – священне, те, що володіє особливим статусом буття і протистоїть звичайному, повсякденному, вимагаючи певного типу вшанування, особливого до себе ставлення.
Релігія – у початковому значенні – зв’язок або між єдиновірцями або людини із вищим, священним, врешті – із Богом.
Ієрархія – дослівно – свщенноначаліє; тип зв’язку, що передбачає єдність впорядкування та підпорядкування при домінуванні останнього.
Конфесія – релігійна інституція (сукупність віруючих та організацій), що відрізняється від інших собі подібних особливостями віросповідувальних положень та відправ релігійних обрядів.
Культ – шанування чогось як вищого, особливо цінного, священного (1), а також сукупність церемоній, обрядів, свят та дій, що спрямовані до такого шанування.
Церква – вищий тип релігійної організації, що має автономне існування, самовладність, централізоване ієрархічне управління та сукупність підпорядкованих їй релігійних організацій (конфесій, громад).