Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської справи

Національного банку України

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В

Севастопольському інституті банківської справи

Української академії банківської справи

національного банку україни

Севастополь – 2010

Схвалено на засіданні методичної ради Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України протокол №2 від 7 жовтня 2010 року.

Укладачі:

Гордєєв О.О., к.т.н., доцент

Дадашев Б.А., д.е.н., доцент

Іванова Т.М. завідувач навчального сектору

Новак С.М., к.т.н., доцент

Обліванцов В.В., д.с-х.н., доцент

Огієнко В.І., к.е.н., доцент

Петухов В.А., к.ю.н.

Хайлук С.О., к.е.н., доцент

Чернявский А.Л., к.ю.н., доцент

Рецензенти:

Школьник І.О., д.е.н., професор

З М І С Т

Вступ

1. Загальні положення. Терміни та визначення

2. Мета та завдання кредитно-трансфертної системи

3. Принципи організації навчального процесу

4. Нормативні документи організації навчального процесу

5. Форми організації навчання

6. Організаційно-методичне забезпечення

7. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів

та переривання їхнього навчання

8. Стипендіальне забезпечення студентів

9. Навчальне навантаження студентів

10. Робочий час викладача

Додатки

Додаток 1. Положення про індивідуальний навчальний план студента та результати його виконання.

Додаток 2. Положення про навчальну та робочу навчальну програми дисципліни та методичні рекомендації щодо її розробки.

Додаток 3. Положення про організацію самостійної та індивідуально-консультативної роботи.

Додаток 4. Положення про порядок оцінювання знань студентів з урахуванням вимог Болонської декларації та методика переведення шкали оцінювання знань студентів, що застосовується в Севастопольському інституті банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України в шкалу системи ЕКТС.

Додаток 5. Положення про організацію практики студентів.

Додаток 6. “Положення про структуру, зміст та обсяги навчально-методичних видань”.

Розглянуто та затверджено на засіданні методичної ради інституту

Протокол № 2 від 07 жовтня 2010 р.

Вступ

Дані методичні рекомендації розроблені на виконання вимог наказу Міністерства освіти і науки України №774 від 30.12.05 “Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу” (КМСОНП).

Методичні рекомендації розроблені з урахуванням наступних нормативно-правових документів:

Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту»;

Постанов Кабінету Міністрів України:

1. від 27.08.2010 р. №796 (№ 939 (939-2010-п ) від 12.10.2010 р.) «Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності»;

2. від 29.09.2003 р. №1380 «Про ліцензування освітніх послуг»;

3. від 29.11.2001 р. №1614 «Положення про інспекцію навчальних закладів»;

4. від 09.08.2001 p. №978 «Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей»;

5. від 07.08.1998 р. №1247 «Про розроблення державних стандартів вищої освіти»;

6. від 05.09.1996 p. №1074 «Положення про державний вищий заклад освіти».

Наказів Міністра освіти і науки України:

1. від 16.10.2009 р. №943 «Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансфертної системи» та методичні рекомендації до нього;

2. від 30.12.2005 р. №774 «Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу»;

3. від 07.08.2002 p. №450 «Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів»;

4. від 31.07.1998 р. №285 «Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою»;

5. від 15.07.1996 p. №245 «Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти»;

6. від 06.06.1996 р. №191/153 «Положення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих закладах освіти»;

7. від 08.12.1995 p. №340 (від 03.01.96 р. №1/1026) «Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України»;

8. від 02.06.1993 p. №161 «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах».

При розробці даного документа враховується основні положення Болонської декларації 1999 року та наступних офіційних документів Болонського процесу.

1. Загальні положення. Терміни та визначення

Освіта – це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь та навичок. Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Вища освіта – це курс (цикл курсів) навчання, доступ до якого надає повна середня освіта, і який визнається компетентним органом (державним, фаховим), як такий, що належить до національної системи вищої освіти.

Метою вищої освіти є формування у майбутніх фахівців, що навчаються (слухачів, студентів тощо), професійних якостей, знань і умінь відповідно до Освітньо-кваліфікаційної характеристики певного фаху.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика – це нормативний документ закладу освіти, погоджений із компетентним фаховим органом та замовником кадрів, у якому формулюються вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, що необхідні для виконання завдань професійної діяльності згідно з потреби ринку праці.

Вимогам кваліфікаційної характеристики повинна задовольняти програма з вищої освіти.

Програма з вищої освіти – це курс (цикл) навчання, який реалізується за допомогою навчального процесу, і після закінчення якого випускнику присвоюється кваліфікація з вищої освіти.

Програма з вищої освіти складається з навчальних дисциплін, визначених за назвою, змістом та обсягом, інших видів навчальної діяльності, які у сукупності забезпечують формування у того, хто навчається (студента), якостей, знань і умінь фахівця відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики.

Програма з вищої освіти оформлюється у вигляді нормативного документа, затвердженого в якості галузевого стандарту, – Освітньо-професійної програми, яка містить у собі вимоги до абітурієнта (умови до вступу), нормативний термін навчання, перелік навчальних дисциплін (з короткими анотаціями, зазначенням обсягу годин, необхідних для їх засвоєння, та форм семестрового контролю), послідовність їх вивчення та форми підсумкового контролю.

Навчальний процес – це система дидактичних, методичних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію освітньої програми.

Кваліфікація з вищої освіти – це присуджений закладом освіти рівень, зафіксований у дипломі, який засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти.

Зміст освіти – це єдність всіх складових елементів освіти, науково обґрунтована система засобів, призначених для забезпечення формування у студента якостей, знань і умінь фахівця відповідно до вимог Освітньо-кваліфікаційної характеристики. Зміст освіти розкривається дидактичними (спосіб організації навчального процесу), організаційно – методичними (структурно – логічна схема підготовки, навчальний план, навчальна програма тощо), методичними (підручники, посібники, методичні вказівки, методичні поради, макети, плакати тощо) засобами.

Організація навчального процесу – це система заходів, які охоплюють розподіл навчального навантаження між кафедрами закладу освіти, підбір викладачів, створення розкладу занять, консультацій, видів поточного та підсумкового контролю, підсумкової атестації. Організація навчального процесу забезпечується навчальними підрозділами закладу освіти (навчальним відділом, факультетами, кафедрами тощо).

Індивідуалізація навчання – це надання можливості тому, хто навчається, самостійно обирати рівень вивчення дисциплін та їх перелік понад нормативні вимоги, що передбачені освітньо-професійною програмою, залежно від власних цілей, потреб, можливостей. Складовою індивідуалізації є також така організація навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності студентів, рівень розвитку їх здібностей до навчання.

Основною формою індивідуалізації в освітній діяльності є організація навчання за індивідуальними навчальними планами.

Фундаменталізація навчання – суттєве підвищення якості освіти і рівня компетентності фахівців шляхом модернізації змісту навчальних дисциплін та науково-методичного забезпечення навчального процесу. Фундаменталізація не зводиться до збільшення годин на вивчення навчальних дисциплін того чи іншого циклу. Йдеться про досягнення принципово нових цілей вищої освіти. Завданням фундаментальної освіти в інституті є створення умов для виховання та формування сучасного наукового мислення, внутрішньої потреби у саморозвитку, самоосвіті впродовж життя людини.

Вища освіта може вважатися фундаментальною, якщо вона продукує не вузькоспеціалізовані, а системні, методологічно важливі, інваріативні, міцні знання, які сприяють інтелектуальному розвитку особистості, її адаптації до швидко змінюваних технологічних і соціально-економічних умов.

Обов’язковою передумовою фундаменталізації вищої освіти є як створення нових навчальних курсів, якісно відмінних від традиційних за структурою і змістом, своєю спрямованістю на узагальнені, універсальні знання, формування загальної культури і розвиток наукового мислення, так і підвищення фундаментальної компоненти у навчальних дисциплінах діючих навчальних планів.

Компетенція – здатність і готовність фахівця якісно виконувати певні функціональні завдання професійної діяльності.

Компетентність – 1) готовність фахівця успішно працювати за фахом, застосовуючи й примножуючи набутий освітньо-кваліфікаційний потенціал; 2) система компетенцій випускника, що взаємодоповнюють і підсилюють одна одну; 3) результат освітньої діяльності вищого навчального закладу, що підлягає вимірюванню та оцінюванню.

Кредит (credit) – умовна одиниця виміру обсягу навчальної роботи студента при вивченні певної складової навчальної програми чи окремої дисципліни, засвоєної студентом під час навчання. Кредит – мінімальна одиниця, яка точно документується, однаково сприймається в освітньому просторі, визначає суму аудиторної та самостійної роботи студента й становить 36 академічних годин.

Заліковий кредит – це завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню та зарахуванню.

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП) (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи), що об’єднані навколо формування чітко виражених компетенцій.

Змістовий модуль – це система навчальних елементів навчальної дисципліни, що засвоюються за допомогою відповідних методів навчання.

Кредитно-модульна система (КМС) – це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів. В інституті застосовується кредитна система, яка ґрунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи.

Європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС) – це орієнтована на особу, що навчається система, накопичення і трансферу кредитів, яка ґрунтується на прозорості навчання і навчального процесу. ЇЇ метою є сприяння плануванню, оцінюванню, визначенню та підтвердженню кваліфікацій та навчальних модулів, а також сприяння мобільності студентів.

Система може використовуватися усередині закладу освіти, між закладами освіти – партнерами з різних країн. Система ЄКТС базується на принципах взаємної довіри учасників і передбачає виконання правил щодо всіх її частин: ЄКТС-кредитів, ЄКТС-оцінок, договір про навчання і зарахування кредитів. Для абітурієнтів заклад освіти розробляє Інформаційний пакет.

ЄКТС-кредити ґрунтуються на навчальному навантаженні, необхідному студентам для досягнення очікуваних результатів навчання. Результати навчання описують те, що, як очікується, має знати, розуміти чи вміти робити студент після успішного закінчення процесу навчання.

Один семестр денного навчання відповідає 30, один рік – 60 кредитам ЄКТС, що присуджується по завершенні періоду навчання і складання екзаменів для нормативних дисциплін навчального плану або підсумкового поточного контролю вибіркових дисциплін.

У додатку до диплому студенту записуються не години, а кредити, які мають однакову “ціну” по всій Європі.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.10.2004 “Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу” (п.3) “ціна” кредиту ЄКТС складає 36 академічних годин. Нормативна кількість залікових одиниць на один навчальний рік – 60 кредитів ЄКТС.

Кількість кредитів ЄКТС на навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин з навчальної дисципліни на ціну кредиту. Загальний обсяг годин з навчальної дисципліни повинен включати час на проведення лекцій, практичних, семінарських, комп’ютерних практикумів та лабораторних занять, тренінгів, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи і контрольних заходів.

У навчальних та робочих планах вводиться графа “Кредити ЄКТС”.

В академічній довідці в графі “Години” через дріб зазначається кількість кредитів ЄКТС, а в графі “Оцінки” через дріб – оцінка за шкалою ЄКТС.

ЄКТС-оцінка використовується для спрощеного переведення оцінок між навчальними закладами, забезпечуючи конвертованість внутрішніх оцінок закладів освіти.

Шкала ЄКТС-оцінок:

А – відмінно – відмінна робота з однією незначною помилкою

В – дуже добре – вище за середнє, але з декількома помилками

С – добре – звичайна робота з декількома значними помилками

D – задовільно – посередньо, зі значними недоліками

Е – достатньо – виконання задовольняє мінімуму критеріїв оцінки

FX – не здано – для одержання кредиту потрібна деяка доробка

F – не здано – для одержання кредиту потрібна значна доробка

Інформаційний пакет містить у собі загальну інформацію про інститут та відповідний факультет, відомості про кваліфікацію, яку набуває випускник, відомості про навчальний графік та види навчальних занять, повний перелік пропонованих нормативних та вибіркових дисциплін, їх коротку анотацію, відомості про форми та умови проведення контрольних заходів та систему оцінювання якості освіти, а також таблицю відповідності оцінок, прийнятих в інституті, ЄКТС–оцінкам.

Договір про навчання – це документ, у якому визначаються права та обов’язки сторін при навчанні за кредитно-трансферною системою, і який укладають студент, прийнятий до інституту, з одного боку, та інститут, з іншого боку. Договір про навчання також укладають між собою заклади освіти-партнери у разі здійснення частини навчання тим чи іншим студентом в іншому закладі освіти. В договорі визначається перелік дисциплін, які студент буде вивчати у закладі-партнері, права та обов’язки закладів-партнерів. Форма договору про навчання регламентується відповідним положенням, затвердженим директором інституту.

Зарахування кредитів, отриманих студентом у закладі-партнері гарантується закладом, що направив студента на навчання в інший заклад, договором про навчання. Після повернення студента до свого закладу виконується переведення ЄКТС-оцінок, отриманих у закладі-партнері у внутрішні оцінки.