2.4. Адміністративно-командна економічна система.

Характерні риси адміністративно-командної економічної системи (планової, централізовано-керованої):

1) панування державної власності на засоби виробництва;

2) планова система господарювання, при якій «що», «скільки» й «коли» виробляти вирішується централізовано через систему директивного (обов'язково для виконання) планування;

3) централізована система ціноутворення. Наприклад в СРСР на предмети першої необхідності (продукти харчування, ліки, комунальні послуги, товари дитячого асортиментів) установлювалися штучно занижені ціни, щоб зробити ці товари доступними кожній людині. А на так звані предмети розкоші (килими, кришталь, золоті прикраси, автомобілі) ціни штучно завищувались, щоб забезпечити рівновагу цін у суспільстві в цілому );

4) відсутність конкуренції між виробниками;

5) ідеологічний вплив на економіку (наприклад, панування комуністичної ідеології в СРСР);

6) панування виробника над споживачем (підприємства випускали не ту продукцію, яка користувалася підвищеним попитом у населення, а яка була їм запланована);

Переваги адміністративно-командної економічної системи:

• можливість нагромадження значних за обсягом виробничих ресурсів для розв'язання тактичних і стратегічних завдань шляхом їхнього перерозподілу в пріоритетні галузі й сфери;

• забезпечується повна, хоча не завжди раціональна й ефективна зайнятість населення, що дає можливість уникнути безробіття й зубожіння людей;

• значна увага приділяється таким основним суспільним потребам, як освіта, охорона здоров'я та ін., які задовольняються за рахунок централізованих коштів і доступні всім членам суспільства.

2.5. Ринкова економічна система.

Характерні риси ринкової економічної системи:

1) панування приватної власності на засоби виробництва;

2) мета виробництва – одержання прибутку;

3) вільна конкуренція;

4) необмежена кількість суб'єктів ринку, абсолютно вільний доступ на ринок і вихід з нього;

5) вільне ціноутворення (під впливом попиту та пропозиції);

6) стихійне ринкове регулювання економічних процесів;

7) роль держави в економіці мінімальна;

8) панування споживача над виробником.

Це, власне, теоретична модель ринкової системи, до якої суспільство повинне було направляти свій розвиток. Певною мірою, такій моделі відповідав «чистий» капіталізм XIX ст.

Недоліки ринкової економічної системи:

- не може запобігти забрудненню навколишнього середовища;

- служить причиною масових банкрутств виробників і безробіття;

- не забезпечує соціального захисту громадян;

- не в змозі нейтралізувати розшарування суспільства на бідних і багатих.

2.6. Змішана економічна система.

Змішана економічна система є проміжною між чистою ринкової та адміністративно-командною економічними системами.

Характерні риси змішаної економічної системи:

1) високий рівень розвитку виробничих сил з високорозвиненою ринковою інфраструктурою;

2) різноманіття форм власності на засоби виробництва;

3) індикативне (тобто рекомендаційне) планування;

4) заохочення конкуренції шляхом прийняття антимонопольного законодавства;

5) панування в економіці монополій, олігополій, транснаціональних корпорацій (ТНК);

6) оптимальне об'єднання механізмів ринкового саморегулювання із широким використанням державних методів регулювання економіки при їхньому органічному переплетенні та доповненні один одного;

7) орієнтація на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки за допомогою збільшення видатків на освіту, охорону здоров'я, поліпшення соціального захисту населення.

У кожній країні формується своя модель змішаної економічної системи. В табл. 2.1 представлені характерні ознаки американської, європейської та азійської моделей змішаної економічної системи.

Таблиця 2.1.

Характерні ознаки американської, європейської та азійської моделей

змішаної економічної системи

Модель вільного ринку США	Модель соціально-орієнтованого ринку країн Західної Європи	Модель державно керованого ринку країн Східної Азії і Японії
незначне втручання держави в економіку; всебічна підтримка приватного підприємництва; державна власність незначна.	істотне втручання держави в економіку; розвинена система соціального захисту населення; держава відіграє вирішальну роль у перерозподілі доходів; - розвиток приватного підприємництва;	тісна взаємодія держави й бізнесу, особливо в сфері розміщення капіталу; індикативне планування на основі узгодження дій уряду й фірм; - державне соціальне забезпечення обмежене або відсутнє. Цю функцію виконують фірми.