конспект логика

2

Змiст Вступ_______________________________________с.3-5

Розділ1. Предмет і визначення логiки _______ с.5-18

1.1Мислення і пізнання світу________ с. 5-6

1.2Логіка як наука_________________ с.6-9

1.3Логічна Культура_______________ с.9-11

1.4Екскурс в історію логіки_________ с.11-18

Розділ 2 Основнi логiчнi закони___________ с.19-31

2.1Поняття логічного закону_________ с.19-21

2.2Закон тотожності_________________ с.21-23

2.3Закон несуперечності______________ с.23-25

2.4Закон виключеного третього________ с.25-27

2.5Закон достатньої підстави __________ с.27-28

2.6Методологічна функція законів логіки____ с.28-31

Розділ 3 Поняття_______________________________ с.31-46

3.1Поняття як форма мислення____________ с.31-34

3.2Обсяг і зміст поняття__________________ с.34-36

3.3Види понять_________________________ с.36-37

3.4Відношення між поняттями____________ с.37-39

3.5Операції над поняттями_______________ с.39-42

3.6Визначення понять___________________ с.42-46

Розділ 4 Судження______________________________ с.47-63

4.1Загальна характеристика суджень_________ с.47-49

4.2Класифікація суджень___________________ с.49-55

4.3Відношення між судженнями____________ с.55-57

4.4Складні судження______________________ с.57-63

Розділ 5 Умовивiд (І).Дедуктивнi умовиводи__________ с.64-82

5.1Загальна характеристика умовиводів__________ с.64-65

5.2Форми і види умовиводів___________________ с.65-69

5.3Категоричний силогізм_____________________ с.69-70

5.4Правила категоричного силогізму____________ с.70-73

5.5Скорочені силогізми_______________________ с.73-74

5.6Складні силогізми_________________________ с.74-82

Розділ 6 Умовивiд (ІІ).Iндуктивнi умовиводи___________ с.82-92

6.1Індукція та її види________________________ с.82-85

6.2Індуктивні методи встановлення причинних зв’язків між явищами____________________________________ с.85-87

2

3

6.3Аналогія___________________________________ с.87-89

6.4Види аналогії. Історичні аналогії та паралелі______ с.89-92

Розділ 7 Гіпотеза____________________________________ с.93-98

7.1Гіпотеза як форма розвитку знань______________ с.93-95

7.2Побудова і доведення гіпотези_________________ с.95-96

7.3Особливості гіпотези_________________________ с.96-98

Розділ 8 Логiчнi основи теорiї аргументацiї________________ с.98-108

8.1Сутність логічної аргументації____________________ с.98-100

8.2Доведення і спростування_______________________ с.100-102

8.3Логічна структура аргументації___________________ с.103-105

8.4Софізми і парадокси____________________________ с.105-108

Література_________________________________________ с.109-111

ВСТУП Приступаючи до систематичного вивчення логіки, відповідно до

тематичного плану і програми курсу, цей конспект лекцій рекомендується студентам і викладачам взяти за основу як навчальний посібник. Однак він ні в якому разі не заміняє першоджерел, інших підручників та фундаментальних праць з логіки та її окремих проблем. Призначення цього конспекту в тому, щоб стисло висвітлити основні проблеми курсу,

розкрити зміст тих питань, які стосуються конкретної теми, спрямувати увагу на вірне їх розуміння.

Спеціалісту з вищою освітою без логічного мислення обійтись не можна. Історія людства - це також історія розвитку логічного мислення.

Логіка як наука потрібна кожній людині. Логічне мислення - запорука пізнання дійсності та доведення істини. Воно формується з дитинства,

постійно розвивається і вдосконалюється. Фахівець, викладач зобов"язаний досконало володіти логічнім мисленням,знати його форми,

методи і закони розвитку. Саме в цьому головне призначення вузівського курсу логіки, який озброює майбутнього спеціаліста культурою логічного мислення - складової і невід"емної частини всієї духовної культури суспільства.

Викладання логіки має ряд загальних і специфічних особливостей,

передбачає розв"язання таких основних завдань: а/ озброїти студентів знаннями логіки як науки i цим самим піднести культуру їхнього мислення

3

4

і мови; б/ узгодити викладання логіки з профілем факультету; в/

забезпечити тісний зв"язок вивчення предмета з майбутньою практичною діяльністю; г/ показати необхідність зв"язку логіки з сучасністю.

Загальними проблемами курсу логіки є кваліфіковане розв"язання зазначених завдань, забезпечення глибоких знань про закони і форми вірного мислення, формування вмінь і навичок їх використання в навчально-виховному процесі та у професiйнiй дiяльностi.

Викладання курсу має показати студентам, що логіка є раціональною основою процесу навчання, всі її теми і проблеми прямо стосуються навчальної практики, в якій пізнання навколишньої дійсності, розвиток і застосування абстрактного мислення відіграють домінуючу роль. Адже логіка як наука про форми і закони мислення вчить правильно мислити,

запобігати помилковим судженням, забезпечувати правильність побудови думок, вміння послідовно аргументувати, дисциплінує мислення. Подібно до того, як граматика вчить правильно писати, логіка вчить, як правильно мислити. Логіка, - зауважував К.Д.Ушинський, - це граматика мислення.

Вона завжди претендувала на роль філософської науки, яка покликана формувати засади правильного мислення, спрямовувати творчий акт пізнання дійсності.

Приступаючи до вивчення логіки, необхідно передусім зрозуміти., що це важлива суспільна наука, яка має теоретико-пізнавальне, практично-

політичне та виховне значення. Логічні поняття, судження й умовиводи,

закони й принципи правильного мислення, аналогія, гіпотеза, доказовість,

переконливість, сувора логічна аргументація - все це є арсенал засобів,

якими постійно оперують i учитель, i юрист, i менеджер. Вони є неод-

мінною умовою логічної культури кожного трудівника, основи якої закладає 1 формує школа, вуз. Логічна культура - це право і обов"язок кожного громадянина.

Вивчення логіки, як свідчить досвід, повинно бути своєрідною лабораторією творчого розвитку логічного мислення студентів. Постає завдання забезпечити інтеграцію науки, освіти, навчання і виробництва.

Поворот від масового, валового навчання до посилення індивідуального підходу, розвитку творчих здібностей майбутнього спеціаліста вимагає всебічного розвитку аналітичного і творчого мислення, широкого застосування діалогів за рахунок монологів. Адже в сперечанні, в

колективному пошуку, полеміці не лише народжується істина, а й

4

5

утверджується, формується ідейне переконання Логіка покликана формувати засади вірного мислення, а її викладання -

підняти престиж самої логіки, філософії та інших суспільних наук,

показати, що в плюралізмі думок повинен переважати критерій істини -

практика. Вільний злет думки потрібно узгоджувати з дійсністю, з

принципами соціальної справедливості, ідеалами людства. Відкидаються формалізм, догматизм, стереотипне мислення, утверджується діалектичний підхід до оцінки всiх явищ, предметів і подій реальності.

Вивчення науки логіки - не самоціль, а життєва потреба, важливий засіб для розвитку мислення, творчих можливостей людського пізнання і практики.

Логіка навчає вірно і творчо мислити, глибоко аналізувати й узагальнювати, оцінювати правильність думки і її хибність, знаходити істину. Головне полягає в тому, щоб студентам дати загальні поняття з логіки, висвітлити ЇЇ основні положення. Це забезпечується читанням лекцій. Метою семінарських занять є поглиблення одержаних знань, їх закріплення та практичне застосування. Основою їх є самостійна робота студентів.

Логіка проста і водночас складна. Простота її в тому, що вона супроводжує людину та її мислення на кожному кроці. Складність - в її науковому обгрунтуванні, в тих законах і формах, знання яких є фундаментом побудови вірних думок. Багато вчених світу наголошували на тому, що логіка не лише розширяє наш кругозір, а й є мудрістю,

фактором розвитку думки. Проголошується девіз: "Будемо вчитись добре мислити" /Б.Паскаль/.

Розділ 1. ПРЕДМЕТ І ВИЗНАЧЕННЯ ЛОГІКИ.

ПЛАН:

1.1Мислення і пізнання світу

1.2Логіка як наука

1.3Логічна культура

1.4Екскурс в історію логіки

1.1 Мислення i пізнання світу.

Слово "логіка" грецького походження /logos/ - логос/, що означає

5

6

слово, поняття, вчення. Воно має два значення: І/ як логічне мислення,

тобто логіка, що властива правильному мисленню; 2/ як наука, яка вивчає форми і закони правильного мислення.

Людське мислення як процес є предметом вивчення багатьох наук:

філософії, фізіології, психології, логіки. В логіці воно вивчається з позицій правильної побудови думки, міркувань, діалогів, умовиводів. Мислення -

продукт і засіб пізнання дійсності, процес узагальненого пізнання. Воно становить або визначає якісь проблеми, тісно пов"язане з мовою, що також узагальнює, закріпляє знання, дає можливість обмінюватись думками.

Мова відбиває конкретні думки, закріплює логіку мислення, є засобом спілкування, Мислення ~ це опосередковане пізнання світу і закономірностей його розвитку тому, що людина пізнає те, чого безпосередньо не сприймає, але робить про нього певні висновки. Якщо мова є формою мислення, його матеріальною оболонкою, то змістом його є свідомість, усвідомлення дійсності, вища форма відбиття об"єктивної реальності.

Живе споглядання становить ту основу, на якій грунтується новий,

більш складний процес, наступний щабель пізнання - абстрактне мислення. Воно становить раціональну /лат ratio - розум/ стадію відбиття дійсності і виражається у таких трьох основних формах: поняття, судження і умовиводи. Предметом науки логіки є розкриття змісту цих трьох форм,

їх ролі і значення. Внутрішня структура курсу вимагає того, щоб послідовно вивчити ці фундаментальні форми в єдності з логічними законами та іншими процесами логічного мислення.

Людське мислення - це творчий акт, процес відбиття, пізнання дійсності. Основою ж пізнання є практика. На ній базується і живе споглядання, і абстрактне мислення: вона їх зумовлює і пронизує. Метою пізнання є одержання істинних знань для задоволення розумних людських потреб. Характерними рисами логічного мислення є такі: а/ воно є опосередкованим відбиттям дійсності; б/ формою узагальненого відбиття;

в/ має активний, дійовий і цілеспрямований характер; г/ нерозривно пов'язане з мовою.

Варто розрізняти поняття "мислення" і "свідомість". Мислення розглядається як активний процес функціонування людського мозку. Не мозок мислить, а людина мислить за допомогою мозку. Свідомість - це процес ідеального відбиття дійсності і закономірностей її розвитку.

6

7

Мислить кожна людина, але свідомість різних людей різна. Вона включає мислення, знання, емоції, інтуїцію. пам"ять. волю та інші психологічні процеси.

1.2 Логіка як наука.

У системі сучасних наук часто виділяють три основні відносно самостійні логіки: формальну, діалектичну і математичну.

Математична логіка вивчається професіоналами-математиками,

широко ними використовується в їх практиці. Вона розглядає форми кількісних характеристик предметів, стосується чіткого математичного мислення, математичної символіки. Формальна логіка - це наука про форми і структуру думки, її різний зміст. Вона вчить, як правильно висловлювати істинні думки, робити з них потрібні висновки,

позбавлятися хибних тверджень, приходити до правильних умовиводів.

Формальна логіка, аналізуючи форми і структуру мислення,

абстрагується від конкретного змісту суджень, розглядає їх формально, в

готовому вигляді, поза історією, в стані спокою і нерухомості, не враховує руху, зміни, походження, джерела, не розкриває внутрішніх суперечностей, не показує зв"язків і взаємовідносин. Це елементарна логіка, нижчий ступінь її.

Діалектична логіка йде далі. Вона розглядає форми і закони мислення як відбиття об"ективної дійсності, вивчає закономірності становлення і розвитку нашого пізнання, фіксує відносини, переходи, суперечності,

зв"язки, в яких відображаються предмети і явища реального світу.

Діалектична логіка - це застосування діалектичного методу до людського мислення і пізнання, конкретизація загальних його принципів щодо форм і законів мислення. Це наука про найбільш загальні закони виникнення і розвитку мислення, які відбивають діалектику об"ективної дійсності та її пізнання. Вона становить вищий етап логічного мислення.

Співвідношення між формальною і діалектичною логікою подібне до співвідношення елементарної та вищої математики. Вони взаємно доповнюють одна одну. Аналогічно тому, як вища математика грунтується на елементарній, так діалектична логіка базується на формальній, збагачує її.

За своєю суттю закони мислення і закони дійсності збігаються.

Діалектика включає теорію пізнання, вивчення мислення і його закони з метою виявлення відбиття в них об"єктивних процесів реального світу.

7

8

Логіка є вчення не про зовнішні форми мислення, а про закони розвитку всіх матеріальних, природних і духовних речей, тобто підсумок, сума,

висновок "ІСТОРІЇ пізнання світу"

Логіка - наука давня. Вона виникла і розвивалась у стародавньому світі в лоні філософії як складова частина теорії пізнання /гносеології/. Має складну і тривалу історію. В домарксистський період розвивалась головним чином формальна логіка. Гегель, започаткував діалектичну логіку, однак всі її положення трактував на основі ідеалізму. К.Маркс і Ф.Енгельс, хоч і не вживали термін "діалектична логіка", але за змістом, на основі філософського матеріалізму, розкрили її основні положення.

Сучасна логіка як наука про закон і форми людського мислення містить в собі по суті дві відносно самостійні логічні системи - логіку формальну і логіку діалектичну, становить Їх єдність, єдине ціле. На її основі інтенсивно розвивається логіка наукового пізнання, здійснюється аналіз людських знань. Отже, студент вузу вивчає загальну логіку як науку про форми і закони мислення, в яких відображаються предмети, явища і закони об"єктивного світу. Усвідомлює, що сучасна логіка е результатом розвитку усіх попередніх її теоретичних джерел і систем, узагальненням основних концепцій, а також синтезом її провідного методу - формалізації.

Цей метод розглядається як відбиття результатів мислення в точних поняттях або судженнях. В діалектичній логіці формалізація виступає засобом виявлення і уточнення змісту наукового знання. тих логічних форм, які їх містять у собі.

Специфіка сучасної логіки - в її широкому застосуванні в усіх галузях наукових знань, розгортанні науково-технічної революції, розвитку духовної культури. За предметом, призначенням і методом викладу основних проблем вона становить якісно вищий етап історичного прогресу людського мислення, закономірностей його функціонування. Основне її призначення в тому, щоб навчити мислити логічно, не припускатися помилок, вміти обгрунтовувати теоретичні положення, розкривати логічні помилки, усувати хибні судження й умовиводи.

Логіка як наука єдина. Але вона розчленовується, тобто складається з багатьох відносно самостійних часткових систем - "логік". Ці системи часто поділяють на класичні і некласичні. Кожна з них включає ті чи інші різновидності, структурні теорії. Крім формальної, діалектичної і математичної логік, іноді зустрічаються поняття двозначної і недвозначної

8

9

логіки, традиційної і нетрадиційної, індуктивної, інтуїтивної,

багатозначної, модальної тощо. Вони свідчать про складність і багатогранність людського мислення, диференційні та інтеграційні процеси розвитку логічної науки.

Подібний процес як закономірність розвитку наукових знань спостерігаємо в кожній науці. Так, єдина математика чи фізика, біологія чи хімія також складаються із множини окремих теорій. Жодна не охоплює і не вичерпує того всього кола явищ, які вона вивчає. Тільки в сукупності і в складних динамічних взаємозв'язках ті чи інші теорії становлять своєрідну єдність, яка охоплює проблеми певної науки. Аналогічно це має місце і в логіці.

Проблеми логіки червоною ниткою проходять через всю історію науки. Розвиваючись, наука вміщує все нові й нові відкриття, з яких робляться індуктивні чи дедуктивні висновки і узагальнення. Без цього наука об"ективно не існує. Так, відомий німецький математик і логік Д,Гільберт /І862 - І943/ добився значного успіху в галузі застосування методу формалізації і трактуванні логічних умовиводів. Сувора фор-

малізація теорії, на його думку, передбачає повну абстракцію від смислу, а

трансфінітні /безмежні/ поняття математики є ідеальними конструкціями людського розуму.

Класична логіка, як один із напрямів математичної логіки, що виник у

XIX ст. і продовжує своє існування в сучасній науці, услід за традиційною логікою кожному судженню приписує лише одне із двох значень:

істинність або хибність. Починаючи з XX ст. вона піддається критиці представниками інтуїтивного і конструктивного напрямів багатозначної логіки. Ці логічні системи, що виникли заново, одержали назви некласичної логіки. Чіткої межі між ними немає, бо за своїм змістом вони становлять різні напрями і тенденції в розвитку математичної логіки.

Предметом загальної логіки є вивчення процесів руху мислення в його діалектичних протилежностях, суперечностях і в розвитку; вивчення принципів і закономірностей формування, зміни і розвитку знань, засобів і методів Їх одержання і перевірки; розкриття творчості мислення у пізнанні дійсності; виявлення прогнозуючої функції мислення і його ролі в історії розвитку матеріальної і духовної культури людства.

Основні форми абстрактного мислення, які вивчає логіка, взаємо-

пов'язані, мають конкретний зміст. Поняття - це форма мислення, думка,

9

10

яка відображає предмет з його найбільш істотними ознаками. Судження -

складніша форма мислення, яка щось стверджує або заперечує про предмети, їх властивості, істотні ознаки і відношення. УМОВИВIД - це така форма мислення, за допомогою якої із одного або декількох суджень одержуємо нове судження. Поняття, судження і умовиводи грунтовно розглядаються в наступних темах курсу, є його провідними проблемами.

Мислення має не лише певні форми (які ми назвали), а й закони

(розглянуті згодом). Форма мислення - це певна думка, котра має свою структуру, побудову, складові частини. Логічнi форми - це і є структура,

побудова думки, спосіб зв"язку її складових частин.

1.3 Логічна культура.

Абстрактне мислення є формою опосередкованого і узагальненого відбиття дійсності. Воно дає змогу пізнавати світ узагальненими формами.

Мислення - вищий вияв свідомості і самосвідомості, активний процес.

Активність його виявляється у тому, що людина здійснює теоретичний аналіз і синтез, мислено розчленяє і узагальнює предмети, утворює поняття, будує судження (міркує) і робить висновки, припущення. І не тільки. Спираючись на знання, можна передбачити, зробити підсумки,

накреслити план дії, здійснювати цей план на практиці. Тут велике поле для різноманітної творчості: виробничої, наукової, художньо-естетичної,

навчально-виховної тощо. В ній є завжди місце для мрії, здорової фантазії.

Активне відображення світу і участь в його перетворенні є однією з важливих особливостей абстрактного мислення.

Логіка як наука має велике теоретико-пізнавальне і практично-

політичне значення. Перше полягає в тому, що вона сприяє розвитку наукових і пізнавальних здібностей людини, оволодінню новими знаннями, допомагає у навчанні, при підготовці до занять, написанні конспектів, доповідей, рефератів, навчає не допускати логічних помилок і виправляти їх у письмовій та усній мові, не допускати двозначності у висловлюваннях. Вона дисциплінує мислення.

Практично-політичний аспект логіки - це широке застосування її в суспільно корисній діяльності людей. Форми і закони мислення є об"ективними, загальнолюдськими, стосуються всіх людей, різних епох і формацій.

Отже, наука логіка - необхідна. Вона широко використовується в

10