- •Мета дисципліни полягає в розвиткові у студентів професійної компетентності, ініціативи, творчого ставлення до праці, психологічної культури.
- •Розділ 1. “психолого-педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу”, його проблеми та завдання. Лекція 1. “Психолого-педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу у навчальних закладах
- •Лекція 2. Взаємодія інженера педагога з психологічною службою навчального закладу
- •Лекція 3. Психолого-педагогічне забезпечення та особливості психологічної роботи з персоналом у системі освіти
- •Література
- •Розділ 2. Розлaди психічної діяльності та властивостей людей які є клієнтами психологічної служби Лекція 4. Психолого-педагогічне забезпечення учнів (студентів) з ендогенними психічними розладами
- •Порушення сприймання
- •Галюцинації
- •Психосенсорш розлади
- •Розлади пам'яті
- •Розлади мислення
- •Розлади уваги
- •Розлади емоцій
- •Розлади волі
- •Порушення особистості
- •Лекція 5. Психолого-педагогічне забезпечення учнів (студентів) з ендогенними та екзогенними психічними розладами ендогенні захворювання
- •Шизофренія
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Олігофренії
- •Психічні розлади при гострих 1 хронічних інтоксикаціях
- •Промислові і побутові інтоксикації
- •Психічні порушення при судинних захворюваннях
- •Церебральний атеросклероз
- •Психічні розлади при черепно-мозкових травмах
- •Психогенії
- •Неврози
- •Психопатії
- •Лекція 7. Психологічна діагностика у роботі педагога
- •Лекція 9. Психологічна корекція та психотерапія як напрямки психолого-педагогічного забезпечення
- •Лекція 10. Музикотерапія як напрям діяльності психолого-педагогічного забезпечення
- •Література
- •Розділ 4. Методи психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу
- •Розділ 5. Основні заходи психолого-педагогічного забезпечення Лекція 12. Професійна орієнтація в системі психолого-педагогічного забезпечення
- •Лекція 13. Психолого-педагогічне забезпечення адаптації учнів до навчання у птзн.
- •Поведінкова адаптація, її стани. Бар’єри психологічної адаптації та їх механизм.
- •Розділ 6. Прикладні аспекти психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу
- •1. Загальна характеристика акцентуацій характеру.
- •Форми відхильної поведінки у учнів залежно від типу акцентуації
- •Природа конфліктів, їх типологія та структура.
- •Опитувальник методики к.Томаса
- •Лекція 16. Заходи та засоби діагностики та відновлення психічного здоров’я учнів
- •Лекція 20. Психолого-педагогічні аспекти спілкування та його дослідження.
- •Розмови по телефону як важлива умова ділового спілкування.
- •Основні правила ефективного слухання:
- •Ділові переговори як важлива умова спілкування.
- •Методики дослідження стилю спілкування, психологічного клімату та групової згурованості у навчальних групах.
- •Лекція 21. Психолого-педагогічне забезпечення спк у колективах навчального закладу та його дослідження.
- •1.Зміст та структура психологічного клімату в освітніх організаціях.
- •Методики дослідження психологічного клімату та групової згурованості у навчальних групах. Соціометрія
- •4. Соціально-психологічний клімат колективу підрозділу Анкета
- •Клименко в.В., Криворучко п.П. Психологічна робота в Збройних силах України: реалії та перспективи. // Зб.Наук праць. Випуск 22.-к.:вгі наоу, 2001.-с.16-23.
- •Контрольні питання для модульного контролю
- •Основна література
Основні правила ефективного слухання:
- викликати в собі зацікавленість у темі ділової бесіди чи суперечки;
- слухаючи, виділити для себе основні думки виступаючого чи співрозмовника і намагатися правильно зрозуміти їх;
- швидко зіставити отриману інформацію з власною, зібратися з думкою і повернутися до основного змісту суперечки, бесіди;
- уважно слухаючи, залишатися активним учасником бесіди;
- по можливості робити записи, щоб не спотворити логіку викладу партнера;
слухаючи, контролювати свою міміку, щоб не скривдити партнера кривою усмішкою, недоброзичливим поглядом і т.п.
Уміння слухати співрозмовника — підстава взаєморозуміння, без якого взаємини можуть не скластися. Розуміння — насамперед здатність прогнозувати. Якщо ви, вислухавши співрозмовника, зможете представити, які дії підуть за розмовою, виходить, ви зуміли правильно зрозуміти його.
Однак, існує деяка протилежність дій коли спілкуються чоловіки, або коли жінки.. Психологи вважають, що в розмові жінки мають потребу в зворотному зв'язку більше, ніж чоловіки, тому, слухаючи жінку, необхідно частіше дивитися їй в очі. Узагалі під час розмови не рекомендується дивитися на сторонні предмети, оскільки це відволікає співрозмовника.
Не варто поспішати з оцінкою висловлення, бесіди, суперечки. Необхідно усе вислухати, а вже потім оцінювати.
Ділові переговори як важлива умова спілкування.
Однією з проблем ділового спілкування є уміння вести ділові переговори. Це, напевно, самий демократичний процес: кожний з партнерів має свою точку зору і не повинний дотримуватись думки протилежної сторони. Як правило, переговори закінчуються якимось компромісом, шлях до якого лежить через уміння партнерів схилити один одного до визначеної думки. Як вважає В. Арутюнян (на прикладі переговорів у сфері бізнесу), для успішного проведення ділових переговорів необхідні:
1) знання предмета переговорів. Ним можуть бути різні питання комерційної діяльності: ціна, умови платежу, терміни постачання і т.д.;
2) знання ринку;
3) самостійний виклад своїх думок без допомоги перекладача, що може перевести якусь думку неточно. Сучасний бізнесмен, що поважає себе й інших, повинний володіти англійською мовою;
4) чітке мислення і ясне, без зайвих слів, виклад своїх думок;
5) уміння слухати партнера, уловлювати усі тонкості його викладу, іноді натяки. Тому не можна відволікатися. Пропустивши що-небудь, можна втратити нитку розмови;
6) ретельна підготовка до переговорів незалежно від їхньої важливості і складності. Бажано передбачати тактику партнера, його можливі ходи. Варто знайти свої сильні аргументи, визначити, коли їх треба використовувати. Не слід викладати всі аргументи відразу. До початку переговорів корисно "програти" з колегами майбутню дискусію. Якщо під час переговорів не удалося дійти згоди, корисно зробити перерву, зібратися з думками і розробити нову тактику дискусії;
7) правильний вибір учасників переговорів. Для ведення переговорів потрібна сильна команда з яскраво вираженим лідером. Ведучий переговори не повинен боятися консультуватися з колегами, однак якщо він робить це постійно, користаючись тільки їх думками й аргументами, це не приведе до успіху. Дуже погане враження робить бізнесмен, що з появою у нього першої ж ідеї перебиває ведучого переговори. Дуже важливо, щоб під час ведення переговорів ведучий і його колеги виступали єдиною командою;
8) повага до партнерів;
9) правильна самооцінка.