- •Тема 4. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя (V – XV ст.)
- •1. Головні риси феодального господарства.
- •2. Загальна характеристика господарського розвитку.
- •3. Розвиток феодального землеволодіння та його форм в Україні
- •4. Особливості економічного розвитку Англії.
- •5. Особливості економічного розвитку Франції.
- •6. Особливості економічного розвитку Німеччини.
- •7. Зміна головних підходів в економічній думці середньовіччя.
- •8. “Салічна правда”, “Капітулярій про вілли” – твори раннього середньовіччя.
- •9. Фома Аквінський – представник класичного середньовіччя.
9. Фома Аквінський – представник класичного середньовіччя.
Класичне тлумачення політичної доктрини дав Фома Аквінський (1225-1274) –італійський чернець, аристократ по походженню. У 1328 р. Був об’явлений церквою святим. Створений ним трактат “Summa theologiaе” став своєрідною енциклопедією католицизму. У своїх економічних і політичних поглядах автор спирався головним чином на Аристотеля, але розвивав і ряд власних положень. Аквінат рішуче засуджував прагнення до соціальної рівності. Він стверджував, що піднятися вище свого сослів’я це гріх, бо останнє “створене богом”. Кріпосництво сприймалося ним як незаперечне явище. Фома Аквінський говорив, що усі речі по своїй природі спільні і належать богу, а людина може ними тільки користуватися. Але в той же час він заявляє, що приватна власність необхідна для спільної вигоди, бо зобов’язує роздавати милостиню, ліпше турбуватися про свої діла, встановлювати відносини з людьми на мирній основі. В цілому домініканський чернець дотримувався натурально-господарських поглядів, вважаючи, що держава повинна бути самодостатньою і все необхідне отримувати зі своєї території, щоб не залежати від купців. Розділяв багатство на природне і штучне (срібло, золото). Висловлювався про справедливу ціну. Фома Аквінський ставив процес ціноутворення в залежність від соціального статусу учасників обміну. Згідно традиціям церкви засуджував лихварство, називаючи його ганебним ремеслом, однак у той же час намагався виправдати відсоток як “безкорисливий дарунок” у виді взаємності, доброзичливості, любові, а також як форму відшкодування збитків.