Тема 15. Виконання вироку, постанови та ухвали суду

1. Суть, значення і завдання стадії виконання вироку, ухвали та постанови.

2. Набрання вироком, постановою й ухвалою суду законної сили і порядок звернення їх до виконання.

3. Питання, що вирішуються судом у стадії виконання вироку.

1. Суть, значення і завдання стадії виконання вироку, ухвали та постанови

Виконання вироку, ухвали і постанови, які набрали законної сили, с завершальною стадією кримінального процесу, адже судові рішення, що набрали законної сили, с обов'язковими для виконан­ня на всій території України. У ній реалізуються рішення суду про винність чи невинуватість підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди й інші рішення, сформульовані у резолютивній частині вироку (надалі у викладі, якщо не буде застережено інше; під виконанням вироку суду варто розуміти і виконання всіх інших підсумкових рішень, що виносить суд, - ухвали й постанови).

Основний зміст стадії виконання вироку визначає питання, пов'язані з процесуальною діяльністю суду, який звертає вирок до виконання; безпосередньо виконує деякі свої рішення, зокрема, виправдовувальний вирок; вирішує процесуальні питання, пов'язані з виконанням вироку (умовно-достроковим звільнен­ням від відбування покарання, звільненням від покарання через хворобу та ін.); забезпечує контроль за зверненням вироку до виконання.

Стадія виконання вироку, котра є заключною стадією криміналь­ного судочинства з різноманітними за характером правовідноси­нами, пов'язана з фактичною діяльністю з реалізації покарань. Ця та інші особливості стадії виконання вироку породжують низку складних і дискусійних проблем, що стосуються призначен­ня й сутності стадії виконання вироку; об'єктів і суб'єктів стадії; характеру питань, що належать до компетенції суду при виконанні вироку; взаємозв'язку кримінального, кримінально-процесуаль­ного і кримінально-виконавчого права тощо.

Інакше кажучи, суть і завдання виконання вироку, як стадії кримінального процесу, полягає, зазвичай, не у фактичному виконанні рішень суду, що сформульовані в резолютивній частині вироку, а в реалізації основних і додаткових мір покарання, стягненні завданих злочином збитків, судових витрат тощо. Безпосереднє виконання вироку здійснюється, переважно, виконавчою владою в особі або спеціально створеними для цієї мети органами (ОВС, виконавча служба та ін.), чи міліцією, адміністрацією підприємств, установ та організацій, і регулюється нормами кримінального, кримінально-виконавчого, цивільно-процесуального, адміністратив­ного й інших галузей права.

Завданням цієї стадії кримінального процесу є організація процесуальної діяльності, спрямованої на:

звернення вироку до виконання;

забезпечення, у встановлених законом випадках, повної чи часткової безпосередньої реалізації вироку. Приміром, випад­ки негайного звільнення виправданого з-під варти (ст. 342 КПК України); обрання або зміна раніше обраного підсудному запобіж­ного заходу у вигляді взяття під варту, якщо цей захід не був застосований до нього раніше (ст. 343 КПК України тощо);

вирішення встановлених законом питань, що виникають під час фактичного виконання вироку;

здійснення контролю за виконанням вироку.

З огляду на зазначене, можна назвати такі особливості цієї стадії:

це частина кримінально-процесуальної діяльності, сюди не належить фактична діяльність із реалізації покарання;

на відміну від інших, ця стадія не має безперервного характеру, що розвивається, - вона може завершитися, а потім

знову виникнути за необхідності вирішення того чи того питання;

у ній існує особливе коло суб'єктів - суд, прокурор, засу­джений, його захисник, цивільний позивач і відповідач, представ­ник органу, що відає виконанням покарання, а також спостереж­ної комісії, служби у справах неповнолітніх при виконкомі місцевої Ради депутатів та ін.;

особливий предмет стадії – це діяльність, спрямована на звер­нення до виконання винесених вироків і на вирішення питань, що виникають у процесі фактичної реалізації покарання.

Та, звичайно, наведена характеристика стадії виконання вироку має недоліки - вона не містить усіх ознак, здатних повністю відобразити природу, сутність цієї стадії, її самостійне місце яку системі кримінального процесу, так і у сфері фактичної діяль­ності з реалізації покарань. Розробка таких ознак необхідна не лише для теорії, але й для вирішення практичних завдань, зокрема для чіткого визначення предмета виконання вироку, що досі ще не досягнуто.

Також варто зазначити, що в стадії виконання вироку відобразилися конституційні принципи правосуддя, а саме:

принципи правосуддя, які відображають у стадії виконання вироку організацію діяльності суду:

здійснення правосуддя тільки судом;

публічність правосуддя;

національна мова судочинства.

принципи правосуддя, пов'язані в стадії виконання вироку зі здійсненням прав і законних інтересів особи:

рівність громадян перед законом та судом;

змагальність судочинства;

забезпечення обвинуваченому (засудженому) права на захист.

принципи правосуддя, що належать у стадії виконання вироку до дослідження обставин справи:

колегіальність розгляду справи;

незалежність суддів і підкорення їх лише закону;

всестороннє, повне й об'єктивне дослідження обставин справи.

принципи правосуддя, що стосуються в стадії виконання вироку виховно-попереджувальної ролі судового процесу:

гласність судового розгляду;

участь громадськості.

Отож, виконання вироку це стадія кримінального процесу, в якій суд звертає вирок до виконання, здійснює контроль за приведенням його відповідними органами до реальною виконан­ня і вирішує, у встановленому законом судовому порядку за поданням уповноважених законом посадових осіб і органів, клопотанням громадських організацій та громадян і за власною ініціативою, передбачені кримінально-процесуальним законом, важливі правові питання, що виникають з огляду на виконання вироків.

Ця стадія кримінального процесу характеризується низкою важливих положень, до яких належні:

-обов'язковість виконання вироків для всіх державних і громад­ських структур, посадових осіб та громадян (ст. 403 КПК України);

оперативність звернення і приведення вироку до виконання:

можливість зміни рішень суду щодо покарання під час виконання вироку за наявності встановлених законом для цього підстав;

участь громадськості у вирішенні судом питань, пов'яза­них із виконанням вироку.

Необхідно також звернути увагу на співвідношення призначення судового розгляду та перевірочних проваджень (апеляційне, касаційне, виключне провадження) з призначен­ням стадії виконання вироку. Судовий розгляд і перевірочні стадії мають забезпечити прийняття правильних рішень за всіма питаннями кримінальної справи. Стадія ж виконання вироку, отримавши такі рішення, повинна забезпечити умови для їхньої успішної реалізації. Виконання вироку не може функціонувати, не отримавши базу, якою є прийняті раніше судові рішення. Зокрема, базу, повинні становити рішення, що мають якість виконуваності, бути спроможними до реалізації, тобто бути законними й обгрунтованими, вступити в законну силу. Забез­печити реалізацію вирішених чи виправлених у попередніх стадіях питань - така спрямованість стадії виконання вироку, її призначення.

Насамперед, вирок виноситься для того, щоб наявні в ньому рішення були реалізовані. Реалізовують вироки, як уже зазнача­лося, здебільшого, не суди. Однак деякі вироки може реалізу­вати й суд, не перетворюючись водночас в адміністративний орган і не втрачаючи ознак органу правосуддя. Такими вироками

вважають: виправдовувальні, обвинувальні без призначення покарання чи зі звільненням від відбування покарання, щодо умовного звільнення тощо.

Призначення виконання вироку складається з уточнення, зміни раніше прийнятого рішення про покарання, але лише на основі обставин, що виникли після винесення вироку, у процесі його фактичної реалізації. Тобто, зміна рішення про покарання на основі обставин, що були наявні в момент посгановлення вироку, не повинно бути змістом виконання вироку, ці питання мають становити предмет перевірочних стадій. Зокрема, перевірочна інстанція не повинна вирішувати питання щодо зміни покарання на основі обставин, що виникли вже після винесення вироку (поведінка засудженого під час відбування покарання, його захворю­вання тощо). Поява таких обставин не свідчить про незаконність вироку, і корекція останнього вимагається не з огляду на помилко­вість його рішення стосовно покарання, а внаслідок особливого прогностичного характеру рішення.

Варто також зауважити, що не можуть належати до предме­та стадії виконання вироку питання щодо наявності злочину, винності, покарання та законності й обгрунтованості вироку.

На завершення цього питання хотілося б зазначити, що значен­ня стадії виконання вироку визначається важливістю тих завдань, які в ній вирішуються. Вона створює необхідні передумови для безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню в громадян переконання у неминучості понесення покарання за вчинення злочинного діяння та недопущення покарання невинуватих. Забезпечує охорону прав і законних інтересів потер­пілого, засудженого, інших учасників процесу. Своєчасне й точне виконання вироку ефективно сприяє виконанню завдань криміналь­ного судочинства, зміцненню законності та правопорядку.