1.2. Приведення параметрів схеми до базисних умов

Параметри заступної схеми можуть бути виражені в іменованих або відносних одиницях. При розрахунках в іменованих одиницях всі опори схеми повинні бути виражені в омах і приведені до однієї ступені напруги. Приведення опору в іменованих одиницях до обраної базисної напруги проводиться за формулою:

, (1.7)

де – коефіцієнти трансформації трансформаторів, через які опір X зв'язаний зі ступеню базисної напруги. Коефіцієнти трансформації визначають у напрямку від обраної базисної ступені до тієї ступені, на якій включений опір, що розглядається.

Якщо для кожної ступені прийнята середня напруга, проміжні коефіцієнти трансформації скорочуються і приведення опорів виконується по формулі:

. (1.8)

Таке приведення називають наближеним.

Якщо розрахунок виконується у відносних одиницях, то необхідно також попередньо привести всі опори схеми до базисних умов. Базисні умови варто вибирати, враховуючи зручність проведення розрахунків.

За базисну потужність зазвичай приймають 100, 1000, 10000 МВА або часто повторюване в схемі значення потужності генераторів або трансформаторів.

За базисну напругу рекомендується приймати середню напругу в точці КЗ. Шкала середніх напруг така, кВ:

767, 515, 340, 230, 154, 115, 37, 24, 20, 18, 15.75, 13.8, 10.5, 6.3, 3.15.

Значення опору, знайдене за формулами табл.1.2, вказується на заступній схемі. Кожному опорові заступної схеми присвоюється порядковий номер, який зберігається за ним до кінця розрахунку. Номер опору і його числове значення записуються біля відповідного символу опору на схемі.

Таблиця 1.2. Розрахункові вирази для визначення приведених значень опорів

Елемент схеми	Вихідний Параметр	Одиниці
		іменовані	відносні
Генератор
Система
Трансформатор
Реактор
ЛЕП	, L

Примітка. Символи , , – номінальна потужність відповідно генератора, трансформатора і системи, МВА; – базисна потужність, МВА; – потужність короткого замикання системи, МВА; – номінальний струм відповідно відключення вимикача і реактора, кА; – відносний номінальний опір системи; – базисний струм, кА; – середня напруга в місці установки даного елемента, кВ; – індуктивний питомий опір лінії, Ом/км; – довжина лінії, км.

1.3. Спрощення заступної схеми і визначення коефіцієнтів струморозподілу

Перетворення заступної схеми виконується в напрямку від джерел живлення до місця КЗ. При цьому використовуються відомі правила послідовного і паралельного додавання опорів, перетворення зірки опорів у трикутник і навпаки (табл.1.3).

Першочерговою задачею розрахунку КЗ є знаходження струму безпосередньо в аварійній гілці або в місці ушкодження. Тому перетворення схеми потрібно вести так, щоб аварійна гілка по можливості була збережена до кінця перетворення. Якщо спостерігається симетрія схеми відносно точки КЗ або відносно якоїсь проміжної точки, то перетворення схеми, або її частини, істотно спрощується. Вузли з однаковими потенціалами з'єднують, що дозволяє замінити паралельні гілки, що утворилися, еквівалентними.

Для визначення коефіцієнтів струморозподілу приймають відносне значення періодичної складової струму в місці ушкодження за одиницю (Ік = 1) і, розгортаючи схему в зворотному порядку, знаходять коефіцієнти струморозподілу в гілках схеми.

Таблиця 1.3

Основні формули, що використовуються при перетворенні схем

Перетворення	Схема		Формули перетворення
	до перетворення	після перетворення	параметрів схеми	струмів
Послідовне з'єднання
Паралельне з'єднання			при двох гілках
Перетворення трикутника в еквівалентну зірку
Перетворення зірки в еквівалентний трикутник
Заміна декількох джерел еквівалентними			при двох гілках