Яка структура фінансової системи України?

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України.

Державні фінанси - сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний та місцевий кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави. Зведений бюджет України включає державний бюджет України (1), бюджет Автономної Республіки Крим (1) та місцеві бюджети (11798). Провідна роль належить державному бюджету України.

Фінанси суб’єктів господарювання (фінанси підприємств) - вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту (ВВП), що є основним джерелом фінансових ресурсів.

Сюди належать фінанси виробничої (державні, колективні, спільні, орендні, індивідуальні підприємства) та невиробничої сфери (як приклад, це фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони та ін.).

Централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів.

Централізовані грошові фонди знаходяться в розпорядженні держави як суб’єкта публічної влади. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся невиробнича сфера – освіта, охорона здоров’я, фізична культура, спорт, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм.

Децентралізовані фонди грошових коштів – є в усіх галузях народного господарства. Нині підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок власного прибутку. Виняток складає лише аграрний сектор, у стабільному розвитку якого держава проявляє неабияку зацікавленість. Саме тому децентралізовані фонди аграрного сектора поповнюються регулярними, хоч поки що й недостатніми асигнуваннями з державного бюджету.

Вони доповнюють ДБУ, проте специфіка їх в тому, що вони мають чітко встановлене цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Це нова, перспективна складова державних фінансів, яка перебуває на стадії реформування.

Державний кредит - заборгованість держави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами, що призводить до збільшення навантаження на бюджет. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється за­конодавством. Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь.

Страхові та резервні фонди - створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Вони не тільки дають можливість локалізувати втрати економіки та окремих громадян, а й використовуються також як інвестиційні та кредитні ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.

Фінансовий ринок - ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом є заробітна плата та інші доходи, такі як продаж власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, дивіденди тощо.

Фінансове законодавство – це сукупність законодавчих та інструктивних актів, які здійснюють регулювання процесом розподілу та перерозподілу ВВП в фінансовій системі України.

Фінансовий апарат — це час­тина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка здійснює управління системою.