5. Перелік лекційних тем

1. Системна модель управління організацією.

2. Місце організації в навколишньому середовищі

3. Еволюція підприємства. Теорія І.Адізеса

4. Життєвий цикл організації. Теорії виживання систем.

5. Комунікаційні процеси в адміністративному менеджменті

6. Закономірності менеджменту

7. Системи функціонального менеджменту. Управління маркетингом.

8. Управління збутом

9. Управління фінансово-економічною підсистемою організації

10. Діагностика управління організацією

11. Конкурентна політика організації

12. Конкурентоспроможність організацій та передумови її досягнення

Тема № 1. Системна модель управління організацією

Планові питання:

• Організація як складова система та об’єкт управління.

• Компоненти системи.

• Місія організацій.

Організація як складова система та об'єкт управління.

Організація — це соціальне утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети.

Три критерії організації:

• готовність людей спільно працювати

• існування однієї або декількох спільних цілей

• обмін інформацією.

Три значення вживання поняття "організація":

• організація як система;

• організація як стан;

• організація як процес.

Характерні ознаки організації як системі:

цілісність — яка передбачає, що система є сукупністю конкретних елементів із властивими тільки їм властивостями і взаємозв'язаними між собою.

подільність—яка передбачає, що система допускає розподіл на елементи і підсистеми, що, у свою чергу, мають системні властивості (ієрархія систем).

Поняття системи— як об'єднання окремих самостійних частин (елементів), кожна з яких обов'язково володіє хоча б однією із властивостей, що забезпечує досягнення мети системи.

Головна властивість системи — здатність її елементів до взаємодії. Три типи зв'язків: функціонально необхідні, синергетичні, надлишкові.

Компоненти системи. Дві тісно взаємодіючі підсистеми — керуюча і керована. Інформаційний зв’язок між ними.

Поняття динамічної рівноваги. Закон синергії, як основний закон організації.

Характерні особливості структури системи: комплексність, формалізація і певне співвідношення централізації і де­централізації.

Призначення організації - місія:

• продукти чи послуги, які пропонуються;

• місце і роль у системі ринкових відносин;

• цілі організації (виживання, ріст, прибутковість);

• технологію (процеси, інновації);

• філософію (базові погляди, цінності, мотивації);

Тема № 2. Місце організації в навколишньому середовищі

Планові питання:

• Взаємозв’язок внутрішніх елементів системи і факторів зовнішнього середовища.

• Фактори прямого і непрямого впливу на систему (самостійно).

• Складність, рухливість та невизначеність зовнішнього середовища.

• Внутрішні змінні організації.

Взаємозв'язок внутрішніх елементів системи і факторів зовнішнього середовища

Унікальна характеристика при розгляді систем - внутрішні відносини між частинами, які характеризуються як диференціацією, так і інтеграцією.

Відкриті і закриті системи.

Елементи системи: вхід, трансформаційний процес і вихід.

Визнання взаємозалежності між системою і зовнішнім світом.

Ключові фактори успіху організації – дві сфери: зовнішня (з якої вона одержує усі види ресурсів, включаючи інформацію, тобто знання) і внутрішня (сильні і слабкі боки якої створюють ті чи інші передумови для пе­ретворення ресурсів на продукцію та послуги).

Зовнішнє середовище як сукупність змінних, котрі перебувають за межами підприємства і не є сферою безпосереднього впливу з боку його менеджменту.

Середовище прямого і непрямого впливу (фактори).

Складність, рухливість та невизначеність зовнішнього середовища.

Внутрішнє середовище кожної організації як сукупність змінних, що здійснюють безпосередній вплив на процес перетворень (виробництва продукції, послуг). П’ять внутрішніх змінних: мета (цілі), структура організації, постановка завдань, технологія, персонал (люди).

Примирення двох, часто конфліктуючих курсів дій: для збалансованості і для взаємодії і адаптивності до зовнішніх змін.

Холізм і емерджентність системи. Теорія компенсації нездібностей.