Тема 7

Міжособистісні стосунки в групі

7.1. Поняття про групу. Класифікація груп.

7.2. Міжособистісні відносини у групі

7.3. Соціально-психологічні феномени поведінки особистості у групі

7.1. Поняття про групу. Класифікація груп.

Група – це існуюче у єдиному просторі і часі об’єднання людей, які взаємодіють у сумісній діяльності і вступають у певні ділові і міжособистісні відносини. Оскільки поняття групи охоплює різна аспекти людської діяльності, види груп диференціюються за різним логічним підґрунтям.

1. За характером контактів розрізняють реальні (контактні) і умовні групи.

Реальні групи характеризуються наявністю безпосередніх контактів у сумісній діяльності: група студентів, футбольна команда, колектив кафедри вузу, військового підрозділу. Великі реальні групи розділяються на декілька контактних груп (по 5-7 осіб), в яких складаються найбільш тісна особистісна взаємодія.

Умовні групи – це об’єднання людей по певною загальною умовною ознакою, яка не передбачає реальних контактів між її членами, наприклад, за професійною (інженери, юристи), віковою (підлітки, юнаки), національною, статевою та іншою ознакою. Люди, які включаються дослідниками у ці групи можуть ніколи не зустрічатися, не мати прямих контактів і не знати один про одного. Вони взаємодіють з іншими людьми у притаманних їм реальних групах, а саме по характеру контактів у які вони є включеними у певного виду умовні групи.

2. За якісною ознакою виділяють малі та великі групи.

Мала група – це сукупність людей, які сумісно виконують певну цілеспрямовану діяльність і мають безпосередні контакти у відповідності з характером завдань, що вирішуються (технічними, економічними, науковими та ін.). Прикладом може слугувати екіпаж літака, виробнича бригада, спортивна команда, шкільний клас, сім’я та ін. Мала група зазвичай включає у свій склад від 2-3 до 30-40 осіб.

Тривалість існування малої групи може бути різною. Так, група, що створена для виконання певного завдання (наприклад, ремонтна бригада). Але вона може бути і відносно постійною (виробнича бригада, сім’я, група операторів АСУ). Одним із факторів, що впливає на ефективність діяльності малої групи, є її розмір, тобто кількість працівників, що входять у неї. Для кожного конкретного завдання існує оптимальна кількість виконавців, тобто кількість, за якою досягається оптимальна ефективність.

Але справа не тільки у чисельності групи, а у тому, як вона організована, як розподіляються у ній функції людей, як виконавці пов’язані між собою. Для вирішення конкретних виробничих операторських та інших завдань вважається оптимальною мала контактна група у кількості 5-7 осіб. У такі групі співробітники мають можливість для реальної взаємодії, а з боку керівника це полегшує контроль за роботою групи, бо вказана кількість відповідає об’єму уваги і оперативної пам’яті людини.

На основі взаємодії малих груп виникають великі.

Велика група – це велике соціальне об’єднання, яке включає до 100 осіб і більше. Велика група може бути:

• великою умовною спільністю людей, які об’єднані на основі соціальних ознак (класової належності, статі, віку, професії, національності і ті);

• реальною, значною за розмірами і складністю організації спільністю людей, які є включеними у сумісну, цілеспрямовану діяльність (колектив підприємства, організації, школи, вузу і т.і.).

У великих соціальних групах існують спеціальні регулятори поведінки, які слабо виражені чи взагалі є відсутніми у малих групах: звичаї, релігія, традиції і т.і.

Великі групи складаються із системи малих груп та асоціальних об’єднань. Тому певні групові норми поведінки, що випрацьовуються у великих групах, суспільні та культурні ціннісні орієнтації, традиції, суспільна думка, масовий рух за допомогою малих груп доводяться до свідомості кожного індивіда. Якщо у реальній великій групі припиняють дію структурні утворення і функціональні зв’язки, що регулюють її життя, то вона може розпастися чи перетворитися на натовп – спільність, що діє стихійно.