- •Міністерство освіти і науки україни донецький національний університет економіко-правовий факультет
- •Тема 1 конституційне право: галузь права, юридична наука, навчальна дисципліна
- •1. Поняття і предмет галузі конституційного права
- •2. Система конституційного права
- •4. Джерела конституційного права
- •Закони, що приймаються представницькими установами суб'єктів федерації.
- •Природою державного органу, який приймає нормативний акт (наприклад, органи законодавчої, виконавчої влади).
- •Процедурою його прийняття (наприклад, прийняття закону парламентом або шляхом референдуму).
- •Його юридичною силою, яка багато в чому обумовлена першими 2 моментами.
- •5. Конституційне право як юридична наука і навчальна дисципліна
- •Юридична школа (спочатку мала визначальний, а до 20 років XX ст. — значний вплив). Для її представників характерним є вивчення держави, її органів, прав людини з юридичних позицій.
- •План семінарського заняття
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Основні поняття і терміни
- •Рекомендована література
- •Тема 2 політичні партії і партійні системи зарубіжних країн
- •1. Політичні партії: поняття, сутність, функції
- •2. Класифікація політичних партій, їх організаційна структура
- •4. Партійні системи зарубіжних країн
- •1. Теоретичні основи конституції: поняття, сутність, функції, юридичні властивості
- •3. Еволюція змісту конституцій
- •4. Конституційний контроль в зарубіжних країнах
- •Тема 4 основи правового статусу особи
- •1. Конституційний статус особи. Інститут громадянства
- •2. Права і свободи в теорії конституціоналізму
- •3. Конституційні права і свободи і їх класифікація
- •Тема 5 форми держави в зарубіжних країнах
- •1. Форма правління
- •2. Форма державного устрою
- •3. Політичний режим
- •Державна влада, яка виходить від народу або певної пануючої соціальної групи, монарха.
- •План семінарського заняття
- •Тема 6 виборче право і виборчі системи зарубіжних країн. Референдуми в зарубіжних країнах
- •1. Поняття, сутність і принципи виборчого права
- •2. Поняття і види виборів. Порядок організації і проведення виборів в зарубіжних країнах
- •3. Виборчі системи
- •Тема 7 глава держави в зарубіжних країнах
- •1. Особливості конституційного статусу глави держави
- •2. Компетенція глави держави
- •Тема 8
- •1. Парламент і парламентаризм
- •4. Призначення референдумів.
- •5. Формування державних органів і установ, призначення або обрання посадових осіб або участь в такому обранні. Коло
- •4. Статус депутата парламенту
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •2. Структура урядів
- •3. Компетенція урядів, їх правотворчість
- •Управління державним апаратом.
- •Виконання законів, прийнятих парламентом. Проте уряди можуть самі активно втручатися в діяльність органів законодавчої влади.
- •Контроль за законодавчою діяльністю парламенту, який у ряді країн фактично перетворився на самостійну функцію
- •Тема 10 муніципальні системи зарубіжних країн
- •2. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування зарубіжних країн
- •Вагома роль в місцевому управлінні призначених зверху представників центральної влади, тобто так званого "прямого державного управління на місцях".
- •Помітний розвиток функцій, пов'язаних з вирішенням економічних і соціальних завдань, особливо у сфері освіти, охорони здоров'я, комунального господарства, громадських робіт.
- •3. Компетенція і фінансова база органів місцевого управління і самоврядування
- •1. Визначте правильний варіант відповіді: "Система місцевого самоврядування, що будується на основі поєднання виборності і державного призначення керівників її місцевих органів, називається":
- •2. Визначте, який із запропонованих варіантів відповіді є правильним: "Основними системами здійснення публічної влади на місцях є":
- •Рекомендована література
- •Тема 11 основи конституційного права великобританії
- •1. Конституція великобританії. Особливості правового статусу особи
- •3. Регіональне і місцеве самоврядування і управління
- •Тема 12
- •1. Конституція 1787 року і її специфічні риси. Поправки до конституції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Американський федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Контрольні питання
- •Тема 13
- •1. Основний закон фрн
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Німецький федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Практичні завдання
- •Основні поняття і терміни
- •Тема 14 основи конституційного права франції
- •1. Конституція франції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 15 основи конституційного права італії
- •1. Конституція італії
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 16
- •1. Конституція іспанії
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 17 основи конституційного права російської федерації
- •1. Конституція російської федерації
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •План семінарського заняття
- •Тема 18
- •1. Конституція японії
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
- •7. Визначте, який із запропонованих варіантів є правильним: "Члени Конгресу депутатів Іспанії обираються строком на":
- •8. Визначте, який із запропонованих варіантів є правильним: "Членом Ради Федерації може бути обраний громадянин Росій- ської Федерації не молодший":
- •9. Знайдіть правильну відповідь: "Під словом "монарх" в
- •Чи прийме до розгляду парламент цей законопроект? Який державний орган Італії наділений компетенцією вирішувати питання про амністію?
- •1. Визначте, Конституція якої країни є найбільш жорсткою: а) сша;
- •2. Знайдіть правильну відповідь на питання: "Які партії відіграють найбільш помітну роль в політичному житті сша?":
- •1. Конституція якої з європейських країн називається Основний закон: а) Франція; б) фрн;
- •7. Визначте, який із запропонованих варіантів відповіді є правильним: "Право законодавчої ініціативи в Іспанії нале- жить":
- •9. Визначте, який із запропонованих варіантів відповіді є
- •Орган, що здійснює конституційний контроль в Російській Федерації, називається .
- •Визначте правильний варіант відповіді: "Парламент Японії складається з":
- •Верхня палата парламенту Російської Федерації називається .
- •Визначте правильний варіант відповіді: "Зміна Конституції Японії можлива":
- •6. Визначте правильний варіант відповіді: "Президент має
- •7. Визначте форму правління Іспанії: а) парламентська республіка;
- •8. Визначте правильний варіант відповіді: "Вибори Прези- дента Російської Федерації проводяться":
- •Теми курсових робіт
- •Питання до іспиту
- •Програма навчального курсу
- •Статус дисципліни. Обов'язкова.
- •Методика викладання, форми і методи навчання. Методика проблемного навчання, евристичне навчання, мо-
- •Тема 1. Конституційне право зарубіжних країн: галузь права, юридична наука, навчальна дисципліна
- •Тема 2. Політичні партії і партійні системи зарубіжних країн
- •Тема 3. Конституції зарубіжних країн
- •Тема 4. Основи правового статусу особи
- •Тема 5. Форми держави в зарубіжних країнах
- •Тема 7. Глава держави в зарубіжних країнах
- •Тема 8. Парламенти зарубіжних країн
- •Список інтернет-посилань
- •Методичні вказівки з питань організації самостійної роботи студентів
- •Організація поточного, модульного, підсумкового контролю
- •1. Система оцінювання знань
- •2. Критерії оцінювання знань
- •Тема 5 форми держави в зарубіжних країнах
- •Тема 7 глава держави в зарубіжних країнах
- •Редактор — т.С. Храменкова. Комп'ютерна верстка — іл Томашівська.
1. Теоретичні основи конституції: поняття, сутність, функції, юридичні властивості
Конституція (від латинського слова сопзііиліо — встановлення, твердження) — це основний закон держави, який приймається в особливому порядку, має вишу юридичну силу і регулює найбільш важливі суспільні відносини, які визначають принципи організації публічної влади, закріплюючи при цьому основи конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи.
У науці конституційного права поняття конституції має 2 значення. Зазвичай розрізняють формальну і матеріальну конституцію. Різні автори вкладають неоднаковий зміст в ці поняття.
У західноєвропейській науці під конституцією у формальному значенні, як правило, розуміється закон, що приймається і змінюється в особливому порядку і має вищу юридичну силу в порівнянні з іншими нормативними актами.
Під конституцією в матеріальному значенні розуміється сукупність норм, предметом регулювання яких є головним чином організація державної влади. При цьому не має значення походження норм: чи містяться вони в одному особливому правовому акті, декількох актах або взагалі є нормами неписаного, судового і звичаєвого права. Головне — це їх зміст, предмет регулювання. За такого широкого розуміння можна говорити про наявність конституції в будь-якій державі, наприклад, в рабовласницькій чи феодальній.
Проте в сучасній зарубіжній конституційній доктрині існує, і інший підхід, при якому проблема переноситься в абсолютно іншу площину. Мова йде не про співвідношення форми і змісту, а про співвідношення формальної (юридичної) і реальної (фактичної) конституцій. Подібний підхід переважає в російській науці конституційного права.
За такого підходу під конституцією у формальному значенні розуміється юридична конституція, тобто основний закон держа-
ви (має вишу юридичну силу щодо всіх інших законів і інших нормативно-правових актів), що закріплює основи організації державної влади і правовий статус особи.
У матеріальному значенні це — фактична конституція, реальний порядок організації і здійснення державної влади, фактичні відносини між державою і суспільством.
Юридична і фактична конституції не завжди збігаються. Ті положення юридичної конституції, які збігаються з існуючими суспільними відносинами, є реальними, а ті, які не узгоджуються, — фіктивними. Розбіжності між юридичною і фактичною конституцією, як правило, є результатом зміни співвідношення політичних сил порівняно з тим, шо існувало на момент її прийняття.
Фіктивність конституцій характерна також для країн з авторитарним і особливо з тоталітарним політичним режимами, де демократичні норми, закріплені в конституції, покликані приховати антидемократичну сутність режиму.
Наука конституційного права не обмежується наведеними вище значеннями терміна "конституція".
Серед інших визначень цього терміна найбільш цікавим уявляється визначення конституції як системи обмежень державної влади шляхом проголошення і забезпечення прав і свобод громадян. Це визначення має своєю основою загальну ідею конституціоналізму як форми державного правління, яке обмежене і базується на основному законі.
У сучасній науці конституцію розглядають як юридичний, політичний та ідеологічний документ.
Суть конституції як юридичного документа полягає в її особливому змісті, вищій юридичній силі, ролі як юридичної основи законодавства, що має підвищену стабільність.
Як політичний документ конституція закріплює співвідношення соціальних сил в суспільстві, їх боротьбу і співпрацю, досягнутий компроміс, або панування певних верств населення, регулює політичний процес в суспільстві.
Як ідеологічний документ конституція в концентрованому вигляді відображає пануючу в суспільстві або прийняту його керівними силами соціально-політичну доктрину, певний світогляд.
Зміст конституції визначається об'єктом регулювання. За загальним правилом конституціями регулюються суспільні відносини, які утворюють основу всього устрою суспільства і держави і безпосередньо пов'язані із здійсненням державної влади. Це відносини між людиною, суспільством і державою та основоположні засади, що визначають устрій держави і порядок його функціонування. Окрім цього в конституціях, як правило, містяться відмітні особливості, характерні для конкретної країни.
Основний закон має соціальний і юридичний зміст.
Соціальний зміст конституції — це конкретизація її соціальної суті, що відображає основи існуючого ладу (вони залежать від того, які конкретні соціальні сили визначають шляхи розвитку держави) і специфічні національні особливості конкретної країни.
Правовий, юридичний зміст конституції — це сукупність
норм, інститутів і принципів, що закріплюють основи суспільного і державного устрою, основні права громадян.
Структура конституції — це спосіб її внутрішньої побудови, тобто порядок об'єднання конституційних норм в певні комплекси — розділи і послідовність 'їх розміщення.
Функції конституції: юридична, політична, ідеологічна.
Юридична функція конституції полягає в тому, що це — основний закон, головне джерело права держави, що знаходиться в основі всієї системи правового регулювання суспільних відносин.
Політична функція полягає в тому, що конституція визначає устрій держави, її відносини з окремими людьми і їх групами, слугує правовою основою політичної системи.
Ідеологічна функція полягає в тому, що конституція, як найбільш авторитетний закон, звертається до визнаних в суспільстві цінностей і спонукає людину цих цінностей дотримуватись і захищати.
Юридичні властивості конституцій — це ознаки, які відрізняють їх від інших актів законодавства, зокрема:
Верховенство в системі законодавчих актів держави.
На нормах і принципах конституцій базується поточне
законодавство.
Закони і інші нормативно-правові акти повинні прийматися на основі конституції і відповідати їй.
Норми конституції є нормами прямої дії.
Дія конституції поширюється на всю територію держави.
Особливий порядок змін і доповнень.
Особливий правовий захист.
Щодо класифікації конституцій за різними критеріями існують наступні основні підходи.
Згідно сучасним підходам за соціальними ознаками розмежовують напівфеодально-теократичні конституції (Бруней, Катар, Саудівська Аравія), конституції капіталістичного суспільства, конституції тоталітарного соціалізму і постсоціалістичні конституції.
Класифікація конституцій за юридичними ознаками здійснюється за наступними критеріями.
1. За структурою:
а) консолідовані;
б) неконсолідовані.
2. За формою:
а) писані;
б) неписані.
3. За порядком видання:
а) октройовані (даровані);
б) прийняті представницьким органом (установчими зборами; парламентом);
в) схвалені на референдумі.
4. За способом зміни:
а) гнучкі;
б) жорсткі;
в) змішані.
5. За періодом дії:
а) постійні;
б) тимчасові.
6. За цілями:
а) програмного характеру;
б) констатуючі.
7. З точки зору державного устрою:
а) конституції федеральних держав;
б) конституції унітарних держав;
в) конституції суб'єктів федерації;
г) конституції автономій політичного характеру.
Реалізація конституційних норм, тобто здійснення їх розпоряджень на практиці здійснюється в наступних формах — застосування, використання, виконання і дотримання.
Застосування конституційних норм здійснюється органами державної влади і посадовими особами. Основним способом застосування є прийняття законів і інших нормативно-правових актів.
Дотримання конституційних норм має місце тоді, коли суб'єкти конституційних правовідносин утримуються від здійснення дій, заборонених конституцією.
Виконання конституційних норм відбувається у тому випадку, коли суб'єкти конституційних правовідносин виконують покладені на них конституційні обов'язки.
Використання конституційних норм відбувається у тому випадку, коли суб'єкти конституційних правовідносин на свій розсуд, бажання використовують надані їм права.
2. ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ ДО КОНСТИТУЦІЇ
Двохсотрічна історія конституціоналізму виробила декілька
способів ухвалення (прийняття) конституцій.
Найбільш демократичними способами прийняття конституцій
є установчі збори (конституційна асамблея, конвент) і референдум. Наприклад, чинна Конституція США була розроблена і прийнята конвентом, що засідав за закритими дверима у Філадельфії з 14 травня по 17 вересня 1787 р. Так само була прийнята Конституція Франції 1848 р., чинна Конституція Норвегії і деякі інші конституції. Установчими зборами (з різними назвами) були схвалені і прийняті конституції Італії, Індії, Португалії та деяких інших держав.
Установчі збори іноді продовжують свою діяльність як парламент (Греція 1975 р.).
Як спосіб ухвалення сучасних конституцій часто використовується референдум. При цьому він виступає як кінцева стадія конституційної правотворчості. Іноді референдуму передує підготовка і схвалення конституції установчими, зборами (Румунія). Як правило, проект конституції готує спеціальна комісія (Ірландія, Іспанія, Данія), іноді розробку контролює уряд (Франція, Туреччина, Росія).
Ухвалення конституції на референдумі ще не означає, що конституція буде демократичною. Все залежить від розстановки політичних сил.
Досить часто конституції приймаються парламентами, найчастіше 2/3 голосів. Так були прийняті конституції Австрії, Фінляндії, Швеції, Японії, переважної більшості держав Центральної і Східної Европи, держав СНД.
Історично відомий і такий спосіб прийняття конституції, як договір. Одним з перших таких договорів був Конституційний акт Вюртемберга 1819 р. Результатом договору була Конституція СРСР 1924 р.
У балканських країнах, що звільнилися від Османського іга в XIX ст., посаду глави держави виборні збори пропонували іноземним династіям за умови, якщо вони будуть згодні з конституціями (конституції Німеччини 1844 р., Румунії 1866 р., Болгарії 1879 р.).
Октроювання — дарування конституції одностороннім актом глави держави, зокрема, Франція — Хартія 1814 р. Людовіка XVIII французькому народу, Японія — 1889 р., Марокканська конституція — 1911 р., Абіссінська — 1937 р. Октройованими
38
39
є конституції Бахрейне, Йорданії, Кувейту, Саудівської Аравії, глави держави яких (монархи) зберігають значні повноваження.
Після Другої світової війни октройованими почали називатися конституції, що дарувалися метрополіями їхнім колишнім колоніям. Таких держав — десятки.
За способом внесення змін конституції поділяються на гнучкі, жорсткі і змішаного типу.
Гнучкі конституції змінюються звичайними законами. Як правило, це конституції частково писані (Великобританія, Нова Зеландія, Ізраїль).
У конституціях змішаного типу різні частини можуть змінюватися по-різному. У індійській конституції ряд положень змінюється за рішенням 2/3 присутніх і голосуючих членів обох палат парламенту з подальшим схваленням не менше ніж половиною законодавчих зборів штатів. Окремі положення змінюються за пропозицією президента простою більшістю голосів в обох палатах парламенту.
За загальним правилом, з метою забезпечення стабільності основного закону передбачається спеціальна ускладнена процедура внесення до нього змін і доповнень. Такі конституції називають жорсткими.
Найбільш поширений спосіб внесення змін в текст конституції — проста заміна колишніх положень щойно схваленими.
Проте іноді поправки публікуються окремо (наприклад, в США).
Внесення поправок, як правило, є результатом зміни співвідношення політичних сил в суспільстві.
У ряді конституцій міститься заборона їх перегляду у разі надзвичайного стану в країні.
Іноді включаються норми, забороняючі відміняти певні положення конституції. Найчастіше це стосується скасування або обмеження чинних прав і свобод.