ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Кохановська Олена Велеонінівна

Тема: Цивільне право в системі права України.

1. Цивільне право як приватне право. Місце цивільного права в системі галузей права.

2. Предмет цивільно-правового регулювання. Особисті немайнові і майнові відносини, які регулюються ЦП.

3. Цивільно-правовий метод регулювання скспільних відносин.

4. Функції ЦП.

5. Основні принципи ЦП.

6. Визначення ЦП.

7. Відмежування ЦП від інших галузей права.

8. Система ЦП як галузі права.

1. Співвідношення ЦП із категоріями права приватного і публічного має значення в наступних випадках:

- при виборі моделі формування галузей укр.законодавства;

- при створенні Кодексів і визначенні їх змісту;

- для розуміння характеру цих взаємовідносин.

В Римському праві публічним правом розумілося те, що стосується положень Римської держави, а під приватним те, що стосується користі окремих осіб.

Характерні риси прватного права:

1. визнання суверенітету індивіда, тобто його незалежності від інших осіб у приватних відносинах;

2. визнання пріоритету інтересів приватної особи перед інтересами держави та інших соціально-публічних утворень;

3. юридична рівність учасників приватних відносин перед законом, але не однаковість;

4. відсутність відносин влади і підкорення між суб’єктами приватного права, вони є приватними особами, жодна з яких не виступає від імені держави чи її органів;

5. ініціатива сторін при встановленні правовідносин;

6. при виборі правил поведінки суб’єкти ЦП мають вільний розсуд, якщо це прямо не заборонено законом;

7. реалізація прав відбувається через відповідні юридичні інститути прав і свобод особистості, заснованих на нормах природного права;

8. надання переваги позовному порядку захисту інтересів приватних осіб у суді.

Приватне право – це сукупність ідей, принципів, правил і норм, що забезпечують статус і захист інтересів приватних осіб, які не виступають від імені держави і не перебувають у відносинах влади і підпорядкування один щодо одного.

Особливості публічного права:

• офіційне визнанння пріоритету публічних або суспільних інтересів над інтересами окремих осіб;

• наявність між суб’єктами публічного права відносин влади й підпорядкування;

• чітке визначення меж можливої поведінки суб’єктів публічного права;

• використання такого прийому правового впливу як пряме зобов’язування;

• використання заборон на здійснення певних дій для формування поведінки суб’єктів;

• використання державного примусу для забезпечення належної поведінки;

• наявність норм публічного права як передумови публічного правопорядку;

• держава (або особи, що її предаставляють) є обов’язково одним із учасників публічних відносин.

Публічне право – це сукупність правових норм та інстиутцій, що складають систему, яка з метою забезпечення публічного правопорядку та захисту інтересів громадян регламентує відносини за участю держави чи її органів, а також суб’єктів, що перебувають у відносинах влади і підпорядкування одна щодо одної.

Системи приватного права:

1) для романської системи романського права характерні такі риси:

- чітке розмежування прав на приватне і публічне;

- приватне право складається з 2 частин: цивільного і тргового права;

- наявність кодифікованих актів;

- рецепція ідей основних принципів, інститутів Римського приватного права.

2) центрально-Європейська система приватного права:

- розмежування приватно-правових та публічно-правових інтересів;

- дуалізм приватного права (цивільне і торгове);

- існування кодифікованих актів;

- структура цивільного права заснована на пандектній системі;

- рецепція Римського приватного права у формі коментування римських першоджерел.

3) англосаксонська система заснована на 3 частинах:

- загальне право;

- право справедливості;

- статутне право.

Україна по суті прийняла всі ці системи в певній мірі:

• поділ на приватне і публічне;

• пандектна система;

• кодифікація;

• рецепція Римського права;

Україну характеризують як таку, що одночасно відчуває вплив із заходу (Європейської традиції) і з сходу (Російської традиції) і навіть з півдня (передньо-азіатською традицією). Цивільне право є складовою частиною права в цілому і характеризується як сукупність норм, як приватне право і як суспільні відносини на засадах координації суб’єктів.

Цивільне право забузпечує регулювання таких відносин:

• власності;

• товарно-грошового обігу;

• сфери особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності.

До приватного права (крім цивільного права) відносять сімейне, трудове і природо-ресурсне право.