ЗМІСТ

16 3

1.3. Структура етнополітологи 3

1.4. Категорії, методи та функції етнополітологи 4

2.1. Етнонаціональні форми існування людства 5

3)ідея власних ритмів розвитку етносу, які неможливо змінити діяльністю людей.³² Існують також і інші теорії етносу, що аналізують цей феномен 6

2.2. Основні підходи в дослідженні етнічності 8

2.3. Основні постулати модерністського підходу 12

2.4. Примордіалізм та переніалізм 12

3.1. Сутність та поняття етнополітики 13

3.3. Типи та моделі етнополітики 18

3.4. Форми етнополітичної поведінки 20

3.5. Етнополітика в сучасній Україні 23

4.1. Етнічна складова політичних режимів 26

4.2. Сутність та поняття етнократії 26

4.3. Ліберальна та етнічна демократія 28

4.4. Демократія міжетнічної згоди 30

НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВА ТА НАЦІОНАЛЬНА АВТОНОМІЯ

Коршук

ЕТНОПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1.1. Етнополітологія в системі наук про суспільство

Вивчення будь-якої науки слід розпочинати з визначення її об'єкта як тієї сфери природи чи суспільства, на яку спрямоване наукове пізнання, та предмета дослідження - визначеної частини об'єкта, що перебуває в центрі уваги певної конкретної науки. Як і в більшості інших наук про суспільство, питання окреслення пред­мета дослідження етнополітологи є одним з найскладніших. Склад­ність визначення предмета дослідження пояснюється не тільки специфікою даної науки, але й особливостями її становлення. Процес формування та виокремлення етнополітологи з загальної системи наук про суспільство, на думку переважної більшості дослідників, відбувся в другій половині XX століття. Становлення цієї науки було своєрідною відповіддю ja загострення національного питання у світі У першій половині XX століття в суспільствознавстві панувала ідея про поступове стирання етнічних відмінностей, зменшення ролі етнічної ідентичності, згасання націоналізму тощо. Однак дійсність розвіяла подібні погляди. Поширення в 50-60 роках XX століття про­цесів етнічного відродження та націоналізму у всесвітньому масш­табі, розгортання боротьби за національне самовизначення, одним із найбільш вагомих наслідків якої став розпад колоніальної системи, Г^олітизація етнічності, зростання ролі етнічних гасел у політичному □Зситті спонукало вчених до аналізу цих процесів. Зусиллями таких зарубіжних науковців як Н. Глейзер, Д. Мойніхен, Дж. Ротшильд, PlM. Паренті, П. Ван ден Берг, К. Гірц, Є. Блек, JI. Снайдер та бага­тьох інших у 70-80 роках XX століття відбулося виокремлення етнополітичної проблематики та формування етнополітологп,як окремої лауки. Слід зазначити, що в західномуcсуспільствознавстві, в силу певних традицій та специфіки романо-германських мов, для озна­чення цієї науки використовуються терміни «етнополітика» або «етнічна політика».¹ Етнополітологія - молода наука, що, на від­міну від багатьох інших наук про суспільство, перебуває на стадії становлення, пошуку власного «обличчя».

Специфіка етнополітології полягає в її міждисциплінарному харак- тері, адже вона досліджує взаємозв'язок етнічної та політичної сфер людського буття. Врахування подібної специфіки вкрай необхідне для окреслення предмету дослідження етнополітологи, виокремлення ЇЇ з-поміж інших наук, що аналізують етнічну та політичну царину. Сама назва цієї науки вказує на тісний зв'язок із політологією та етнологією. На думку багатьох дослідників, етнополітологія є міждисциплінарною наукою, що функціонує на межі цих двох наук. Хоча етнополітологія органічно пов'язана з політологією та етнологією, активно викорис­товує наукові здобутки цих дисциплін, предмет її дослідження від­різняється від вище згаданих наук. Якщо політологія - це наука про політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми², то етно- політологія вивчає особливості функціонування етнічного в політичній системі, політичнежиття етнічних спільнот, ьтнологія в широкому розумінні - це наука, що вивчає різноманітні аспекти життєдіяльності етносів, зокрема питання походження етносів, їх основні ознаки, форми та типи відносин між етносами, особливості їх матеріальної та духовної культури, етнічну самосвідомість і етнічну приналежність. У більш звуженому розумінні етнологія виступає як теоретичне наро­дознавство. ³ Навіть таке, доволі широке визначення етнології вказує на її відмінність від етнополітологи: якщо перша основну увагу зосе­реджує на аналізі етносу як такого, то друга аналізує зв'язок етнічних спільнот у різноманітних формах їх існування_(а не лише у формі етносу) з політикою.

Етнополітологія також органічно пов'язана з рядом інших наук про суспільство: соціологією, психологією, філософією, істо­рією, економікою, правом, демографією тощо. Однак найбільш тісний зв'язок етнополітології з галузевими складовими цих наук, які вивчають особливості етнічної царини людськогд~буттяГСеред^ таких - етнографія, етнолінгвістика, етносоціологія, етнопсихологія,

1. Див.: Квртунов О. В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник. - К.: «Фірма "Крок"», 1999. - 300 с. І || 20.

2. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. - К.: Ли- бідь. 2002. - 576 с. - С. 16.

3. Швбввв Ю. П. Свдохин А. П. Зтнополитология: Учеб. пособ. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005 - 319 с. -С. 315.

Ю

етнодемографія та інші. Іноді для загального означення цих наук вжи­вають терміни «етнонауки» або «етнонапрямки». Щодо цього росій­ський соціолог 3. В. Сікєвіч зазначає: «Дослідницьке "поле" окремих етносоціальних наук постійно переплітається і навіть співпадає, тому практично усі дослідження етнічних явищ набувають міждисциплі­нарного характеру».⁴

На відміну від етнології, яка виступає, насамперед, теорією етносу. етнографія вивчає конкретні народи, їхню культуру і побут, виник­нення та розселення, використовуючи методи спостереження та опису. Якщо етнологія, перш за все, теоретична наука, то етнографія - емпі рична.іСаме завдяки етнографічним дослідженням в межах історичної науки маємо перші описи етнічних спільнот та певних аспектів їх полі­тичного буття.

Етнолінгвістика - це наукова дисципліна, предметом якої є[зміс- товне відношення мови і національної культури^⁵ Навіть далека від етнополітичної проблематики людина розуміє місце та роль мовних і культурних питань в сучасній політиці. Варто лише нагадати - боротьба за національне самовизначення та незалежність у переважній більшості поневолених у минулому народів Європи розпочиналася саме з вимог захисту мови і національної культури.

Етнодемографія досліджує проблеми відтворення етносів - етнічної специфіки їх народжуваності, смертності,сімї тощо ⁶ Використання цієї проблематики в політичній боротьбі, зокрема і в нашій країні, уже давно нікого не дивує. Тому етнополітологи просто зобов'язані враховувати подібну проблематику у власному науковому пошуку. Також етнодемографія забезпечує етнополітологію емпіричними даними (демографічна статистика, переписи населення тощо) щодо проблем, пов'язаних з відтворенням різно­манітних етнічних спільнот.

Однак найбільш тісний зв'язок етнополітології з етносоціологією та етнопсихологією, які, як і етнополітологія, перебувають на стадії становлення. Сучасний український дослідник В. Б. Євтух дає таке визначення: «Етносоціологія - наука, що досліджує параметри соці-

4. Друк за: АчкасовВ.А. Зтнополитология: Учебник. - СПб.: Изд. С.-Петерб. ун-та, 2005.-337 с.-С. 5.

5. Мала енциклопедія етнодержавознавства / Ю. І. Римаренко (відп. ред.). - К.: Гене- за, 1996.-942c.-C. 65.

® Антонюк О. В. Основи етнополітигсг ^млвч. посі?. дл^ туї. навч. закл. - К.: МАУП, 2005. - 432 с. - С. 10.

11

альної структури народів (в етнічному, а не політичному значенні тер, міна), вагомі явища культури різних етносів, взаємообумовленістьзмін у культурі, зокрема у мові, побуті, етнічних орієнтаціях, закономір­ності й особливості міжетнічних стосунків.. Одним з головних завдань етносоціології є з'ясування механізму відтворення етнічних явиш їхньої взаємодії з суспільними явищами того чи іншого соціального організму».¹ Незважаючи на взаємозв'язок етносоціології та етнополі­тології, між цими науками існує суттєва різниця. Етносоціологія зосереджується на дослідженні соціальної структури етнічних спільнот специфіці інтересів, соціальному статусі, процесах соціальної мобіль­ності,соціальних особливостях культури етнічних спільнот - тобто [розглядає етнічні процеси та явища під кутом соціального/Натомість етнополітологія досліджує, (насамперед, вплив політичних феноменів (перш за все держави) на_етнічні процеси та явища.

Етнопсихологія (етнічна психологія) — це галузь психології, яка привчає особливості психічного складу і поведінки людей, що визнача­ються їх національною належністю або етнічною спільністю, а також традиціями, що формуються історично.Ці проблеми також перебу­вають у полі зору етнополітології, однак її, насамперед, цікавить вплив етнопсихологічних факторів Особливостей національного характеру, національної свідомості, етнічних стереотипів тощо) на політику,

Специфічним є взаємозв'язок етнополітології та етнодержавознавства. Предметом етнодержавознавства є явища, тенденції та закономірності етнонаціонального розвитку, зміст яких - той чи інший і спосіб та форма національно-державного.² На думку одного з фун­даторів розвитку в Україні цього нового напрямку наукових дослі­джень Ю. І. Римаренка, етнодержавознавство формується на «стику» етнології, етнополітології та державознавства. Попри більш, ніж тісний взаємозв'язок етнополітології та етнодержавознавства, в середовищі українських науковців переважає думка щодо, хоча й взаємопов'язаного, однак окремого розвитку та функціонування цих наук. Етнодержавознавство досліджує, насамперед, проблеми взаємодії етнічного та державного. Натомість предмет дослідження етнополітології виходить за межі подібної взаємодії та стосується функціону­вання етнічного в політичній системі загадом.

У цьому контексті варто згадати ще дві науки, які не тільки орга­нічно пов'язані з етнополітологією, але й, на думку багатьох дослід­ників, є її попередниками. Це геополітика та націологія. У роботах класиків геополітики Ф. Ратцеля, Р. Челлена, К. Хаусхофера розгляда­лися проблеми взаємозв'язку території та народу, держарних і етнічних, кордонів тощо. Без сумніву, геополітичні дослідження привернули увагу до проблеми визначення місця та ролі етнічного у внутрішній та. особливо, зовнішній політиці і, відповідно, здійснили суттєвий вплив на становлення етнополітологи. До речі, термін «етнополітика» вперше почав вживатися саме представниками геополітичної науки. Імовірним «хрещеним батьком» і нової науки, і самого терміну «етно­політика» міг бути досить відомий у 20-х роках шведський політолог Р. Челлен. Не виключено, що ним міг бути і його німецький колега, професор Берлінської вищої політичної школи М. Бем. На сторінках журналу «Етнополітичний альманах», який почав виходити в Берліні після Першої світової війни, а також у багатьох своїх роботах він від­стоював думку, що^етнополітика має займатись дослідженням питань боротьби народів за своє виживання?]" Однак у межах геополітики не приділялась суттєва увага вивченню ролі етнічності в політичному житті, ці проблеми розглядалися лише як похідні.

Визначальний вплив на формування етнополітологи, без сумніву, справила націологія. Націологія як наука про націю не могла оминути політичні аспекти національного буття. Як і в геополітиці, в межах націології були здійснені спроби окреслення специфіки дослідження етнополітичного. Зокрема, класик вітчизняної та світової націології, видатний український вчений О. І. Бочковський зазначав, що етнополі­тика «це частина народознавства, яка спеціально вивчає взаємини між нацією та державою, а загалом - досліджує питання нації в політич­ному аспекті. Це значить, що етнополітика цікавиться всіма справами, які так або інакше мають зв'язок з державним аспектом національних взаємин».¹¹ Подібне трактування сфери дослідження етнополітики, як, насамперед, вчення про взаємовідносини нації та держави, сформува-

10. КартуновО.В. Вступ доетнополітологіТ: Науково-навчальний посібник.- К.: «Фірма "Крок"», 1999. - 300 с. - С. 21.

11. Бочковський О. І. Вступ до націолопТ. "юнхен: у юаїнс з а й гех' іічно-господар- ський інститут, 1992. - 338 с. - С. 260.

13

лОСЯ ПІД ВПЛИВОМ популярних у першій ПОЛОВИНІ XX СТОЛІТТЯ ПОГЛЯДІВ на націю як єдину з-поміж етнічних спільнот, активну силу в політич­ному житті.

Цікавими є погляди О. І. Бочковського щодо назви нової дисци­пліни. Український учений із певною пересторогою ставився до тер­міну «етнополітика» і вважав, що більш доцільним є вживання назви «націополітика» або, як компромісний варіант, «етно-націо-політика». У своїх працях він використовував ці три терміни як синоніми.

На думку більшості українських та зарубіжних вчених (О. В. Анто- нюка, Ю. П. Шабаєва, О. П. Садохіна, В. О. Ачкасова, В. А. Тураєва та інших), спроби дослідження етнополітичної проблематики в першій половині XX століття аж ніяк не заперечують тезу щодо остаточного оформлення етнополітології (в західній традиції - «етнополітики») як окремої дисципліни в другій половині XX століття. Річ у тім, що, попри впровадження в науковий обіг терміну «етнополітика», спроби окреслення предмету дослідження нової дисципліни, представники геополітики та націології першої половини XX століття, зокрема й О. І. Бочковський, розглядали етнополітику як складову цих наук, а не окрему наукову дисципліну. Це аж ніяк не применшує значення впливу представників геополітики та націології на формування нової етнополітичної науки.

1.2. Об'єкт та предмет етнополітології

Виокремлення етнополітології з-поміж інших наук, які тією чи іншою мірою вивчають різноманітні аспекти буття етнічних спільнот, дає змогу окреслити предмет її дослідження. Щодо цього існують різ­номанітні судження та трактування.

На думку американського дослідника П. Ван ден Берга. етнополітологія (етнополітика) має зосереджувати основну увагу на аналізі вза­ємовідносин держави з етнічними групами (меншинами). На відміну, від П. Ван ден Берга, американські вчені Дж. Ротшильд та М. Паренті (яких, до речі, найчастіше називають батьками-засновниками етнопо­літології) суттєво розширюють предметне поле дослідження цієї науки. Зокрема, М. Паренті визначав предмет етнополітології як «вивчення [впливу етнічного фактору на політичну поведінку людей та сферу

¹² Див.. Картунов О. В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник.- К.: «Фірма "Крок"», 1999. - 300 с. - С. 23.

14

політики в цілому»]¹³ У своїй фундаментальній праці «Етнополітикг концептуальні рамки» Дж. Ротшильд зазначав, що метою дослідженн етнополітології є аналіз процесів етнополітичного ренесансу та рол політизованих етнічностей в політичному житті як окремих держав так і в світі в цілому.⁴

Подібне широке трактування предмета дослідження етнополіто логії є надзвичайно популярним на пострадянському просторі. Так; популярність пояснюється не тільки впливом західних досліджень, але й бажанням охопити якнайширше коло проблем, пов'язаних зі спів відношенням політичного та етнічного. Зокрема, український вченні О. В. Картунов, автор одного з перших вітчизняних навчальних посіб ників з цієї дисципліни, вважає об'єктом) дослідження етнополітологіїлюдину,Угнонаціональні спільноти (етноси, нації, етнічні групи) які стали найбільш активними політичнимиакторами XIX та ХХ століть. їх утворення (партії, організації, рухи тошо). етніцизм і наці оналізм, які є одними з рушійних сил суспільного розвитку, та Етно-політичну культуру, котра значною мірою визначає ціннісні орієнтації та поведінку широких народних мас, а також державу та її інститути, %с політику в етно-національній сфері, спрямовану на врегулювання етнополітичних конфліктів і забезпечення етнополітичної стабільності як одного з головних чинників національної безпеки».¹⁵ Натомість предмет визначається як «аналіз етнополітичної царини людського буття, виявлення закономірностей і тенденцій етнополітичних про­цесів, виходу і діяльності етнонаціональних спільнот на політичній, арені, їх суперництва і боротьби та співжиття і співпраці між собою та| з державою тощо».¹⁶ Подібних поглядів дотримується і ряд російських] дослідників, зокрема відомий етнолог та етнополітолог Г. Т. Тавадов."

Існують також й інші погляди. Російські дослідники Ю. П. Шабаєв та О. П. Садохін розглядають етнополітологію як предметну галузь, насамперед, політології. Виходячи з такої позиції, вони визначають предмет етнополітології як "витоки, спонукальні мотиви і законо­мірності формування національної політики, форми та механізми її

13. Друк за: Ачкасов В. А. Зтнополитология: Учебник. - СПб.: Изд. С.-Петерб, ун-та, 2005.-337 С.-С4.

14. Друк за: Картунов О. В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посіб­ник. - К.: «Фірма "Крок"», 1999. - 300 с. - С. 22.

15. Там само. - С. 33.

16. Там само. - С. 32.

3

реалізації, ідеологію і практику національних рухів, етнополітичні орі­єнтації населення і форми їх практичного вираження^¹⁷ Проте росій­ські вчені не заперечую широке трактування^ предмету дослідження етнополітології.

Лише побіжний аналіз підходів вітчизняних та зарубіжних дослід, ників щодо визначення предмета дослідження етнополітології може зайняти сотні сторінок. Узагальнюючи наявні погляди з цього питання, можна умовно виокремити три основні загальні підходи. І \ Прихильники першого пщходу вважають, що обєктом дослідження етнополітології є етнічні спільноти^ їх різноманітних формахвияву, особливості їх буття та свідомості. Відповідно/предметом виступає аналіз місця та ролі етаічних спільнот у політиці Подібної позиції дотримуються М. Паренті, Дж- Ротшильд, П. Ван ден Берг та інші. ш На думку прихильників другого підходу, Об'єктом етнополітології є дашеіщія йс найвища форма існування етнічної спільноти, єдина не лише етнічна, але й, водночас, політична спільність. Натомість предмет дослідження етнополітології полягає в аналізі відносин націй між собою та державою. Формування сучасних націй перетворює етнічну спільноту з пасивного об'єкта на активного суб'єкта політики. Одним із наслідків подібних процесів є поширення в сучасному світі національних держав (націй-держав). Серед прихильників цього під­ходу варто назвати Г. Сетон-Уотсона та інших.

З/; Сутність третього підходу полягає у визначенні предметом дослі­дження етнополітології націоналізму, його місця та ролі в політиці. Основний аргумент на користь подібної тези - вирішальна роль наці­оналізму в політичних, та й не тільки, перетвореннях у світі протягом останніх двох століть. Націоналізм трактується надзвичайно широко - Тне тільки як ідеологія, але й як політична практика, процес форму- Івання націй та національних держав тощо. Цієї позиції дотримується ряд відомих дослідників націй та націоналізму, зокрема Е. Гелнер, Б. Андерсон, Е. Гобсбаум, Е. Сміт, Л. Снайдер та інші.

Як бачимо, наведені підходи не стільки заперечують один одного, скільки^взаємодоповнюють.Особливо це стосується другого та тре­тього підходів, адже націоналізм, на думку багатьох прихильників останнього підходу (зокрема Е. Гелнера), розглядається як процес формування націй та національних держав.

Шабаєв Єтноополитология: Учеб. пособ. - М.: ЮНИТИ-ДАНА.

16

На думку О. В. Картунова, «етнополітологія має займатись всіма вище названими об'єктами і проблемами в їх єдності і сукупності, зокрема, етнічностями, націями, націоналізмом та всім, що з ним пов'язано, тобто всієї цариною етнополітичного буття.

Зважаючи на ці наукові здобутки, можна визначити об'єктом етнополітологи феномен етнічності, а предметом дослідження - взаємозв'язок етнічних і політичних процесів та явиц. Відповідно етнополітологія - це наука про взаємозв'язок етнічних і політичних процесів та явищ.