Питання для самоперевірки.

1. Чим був спричинений занепад української державності у складі Литовського князівства.

2. Чому литовську експансію називають «оксамитовою»

3. Визначте мету підписання Кревської унії.

4. Які умови передбачала Люблінська унія.

5. Визначте головні передумови ліквідації автономії українських земель.

6. Які умови передбачало Магдебурзьке право.

7. Які території українські увійшли до складу Речі Посполитої.

Тема IV

Виникнення козацької держави на теренах України.

Визвольна війна українського народу у середині XVII ст.

План

1. Виникнення та розвиток українського козацтва.

2. Передумови, причини, характер та підсумки національно-визвольної війни українського народу під проводом козаччини (1648-1657 рр.).

3. Політико-правові аспекти державного устрою Української козацької держави – Гетьманщини.

Рекомендована література

При розгляді першого питання слід зупинитися на таких пунктах:

• козацтво, як надзвичайний феномен, української історії доби пізнього середньовіччя, репрезентант української народності;

• соціальні корені українського козацтва – занепале руське боярство та міщани, що опинилися поза шляхетством в часи панування на українських землях магнатів шляхти Великого князівства Литовського і Польщі;

• формування екстериторіальності та воєнно-політичного устрою козацької народної республіки – Запорозького коша, утворення козацької держави – Запорозької Січі (з сер. XVI ст.);

• Люблінська унія 1569 р., об'єднання ВКЛ з Польщею у нову державу – Річ Посполиту та включення до її складу земель Київщини, Брацлавщини, Волині і Підляшшя, на яких було створено шість воєводств: Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське, що означало остаточну втрату останків української державності;

• реєстрове («послушне») козацтво як інституціалізований польським королем суспільний стан Речі Посполитої – привілейований шляхетний клас на службі польської корони, який захищав її південно-східні кордони ;

• бурхливе зростання чисельності та суспільно-політичної ваги козаччини у першій пол. XVII ст., нереєстрове («непослушне») козацтво Запорозької Січі;

• козацько-селянські повстання кінця XVI – першої пол. XVII ст. – спротив українського козацтва польським шляхті та магнатам за віру і вольності козацькі, християнські;

• соціальна опора християнства – чисельне низове козацтво, селянство, міщанство (братства), парафіяльне духовенство, монастирі, частина патріотично налаштованої шляхти і магнатів;

• жорстке насадження католицизму і полонізація на українських землях, шалений тиск польської шляхти на віру православну східно-візантійського обряду, Берестейська унія (1596), боротьба української шляхти та козаків під проводом князя В. Острозького і гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного на підтримку православ’я;

• митрополит Петро Могила, Києво-Могилянська академія.

У ході розгляду другого питання теми необхідно звернути увагу на наступне:

- основні передумови козацької революції:

• господарська і адміністративна колонізація козацтвом Наддніпрянської та Лівобережної України очолювана українською шляхтою;

• Люблінська унія, прихід малопольської шляхти та перетікання до неї латифундій українських магнатів за сприяння Речі Посполитої;

• активізація процесів прискореного перерозподілу власності на Лівобережжі і Наддніпрянщині на користь польської шляхти і магнатів;

• формування козацтва як особливого психологічного типу, прошарку суспільства («люду окраїнного»), дуже мобільного та соціально-активного, який на поч. XVII ст. перетворився на окремий суспільний стан з власною ідеологією, внутрішньою самоорганізацією і воєнно-політичними інтересами;

• збереження селянами Наддніпрянщини та Лівобережжя достатньо широких особистих свобод, самоврядування, майже повної правової та господарської незалежності;

• причини національно-визвольної війни:

• опір козаків та селян поширенню панської фільваркової (по суті кріпосницької) системи, ліквідації слобод й усіляким утискам з боку польської воєводської та старостинської адміністрацій по суті набув характеру міжнаціонального антагонізму;

• провідне місце українського козацтва (реєстрового та запорозького) у протистоянні наступу польської шляхти на українські наддніпрянські і лівобережні землі;

• антиурядовий виступ козацтва (1648) на чолі з сотником, гетьманом Б. Хмельницьким;

• масова підтримка повстання козаків з боку селян і міщан на великих українських просторах – Лівобережжі, Наддніпрянщині і значній частині Правобережжя та переростання козацької революції у національно-визвольну війну більшості українського народу проти польського панування;

• масовий протестний, антипольський та національно-визвольний характер війни;

• Зборівський договір 1649 р. започаткував українську козацьку державу – Гетьманщину – на території трьох традиційно «козацьких» воєводств – Київського, Чернігівського та Брацлавського; домоглися розширення реєстру до 40 тисяч козаків;

• перший період війни – 1648-1651 рр. – тобто, аж до Берестецької битви, після якої гетьманат наражається на незадоволення своєю політикою з боку дрібного козацтва та широких верств міщан (посполитих), втрачає підтримку Кримського ханства;

• другий період війни – 1651-1654 рр. – це час виснажливої боротьби Гетьманщини за збереження територіальних завоювань на Правобережжі та Поділлі;

• Переяславська рада 8 січня 1654 р., укладення договору з московським царем про протекторат Московської держави над Гетьманщиною («березневі статті» 1654 р.) та його державно-політична сутність;

• третій етап революції – 1654-1657 рр. – сепаратна угода Москви з Польщею (1655), пошук Б. Хмельницьким нових стратегічних союзників та укладення українсько-шведської угоди 1657 р. в Корсуні;

• смерть Б. Хмельницького (1657), передача вищої гетьманської влади до рук нового гетьмана, юридичне закріплення (визначення) територій Гетьманщини.

• наслідком війни стало спустошення і знелюднення Правобережжя і колонізація Слобожанщини.

У третьому питанні слід звернути увагу на таке:

• у результаті визвольних війн за державою закріплюється назва «Україна»;

• на зразок Запорозької Січі для виконання державних функцій широко використовувалась перевірена на практиці військово-адміністративна, полково-сотенна організація козацтва на території Гетьманщини, що отримала своє юридичне закріплення спочатку у Зборівському (1649), а потім у Білоцерківському (1651) договорах Б. Хмельницького з Польщею

• козацький устрій означав єдність адміністративно-судочинної влади на чолі з гетьманом на основі станово-адміністративної автономії;

• територія гетьманщини (біля 200 тис. кв. км) оголошувалась власністю Війська Запорозького, а населення (понад 1,5 млн. чол.) розподілялося на декілька станів зі своїм самоврядуванням і всі разом підпорядковувались гетьманському урядові: селяни були підданими власника землі, але мали свою управу і свій копний суд; міщани під юрисдикцією магдебурзького права або козацтва як державно-правової сили; духовенство з власним самоврядуванням і судом;

• політична влада належала військовому стану – козакам, які в мирний час ставали хліборобами і землевласниками і входили до адміністративно-територіальних одиниць – сотень, полків;

• поступове зростання майнової диференціації поміж станами привілейованого козацтва, яке було звільненим від будь-яких податків, збіднілого міщанства та в масі своїй незаможних селян, які стали головними платниками державних податків чи мита;

• політичною базою Гетьманщини стало Військо Запорізьке як воєнізоване ядро виборної козацької демократії;

• уся система була виборною знизу до гори, обиралися сотники, полковники і сам гетьман, але генеральна старшина призначалась гетьманом;

• адміністративна система мала декілька ланок:

• гетьман мав вищу військову, законодавчу, виконавчу і судову владу;

• військова рада вирішувала найважливіші військово-політичні питання (за участю 200 тис. війська чи його представників);

• рада генеральної старшини, яку скликав гетьман як дієвий та постійний орган влади, складалася – обозний, 2 осавули, 2 судді, генеральні писар, хорунжий, бунчужний і підскарбій;

• територія України поділялась на полки (1648 р. – 40, 1649 р. – 16, 1650 р. – 20 полків) та сотні і курені на чолі з відповідною за рангом старшиною, а в містах та селах управляли отамани, а де було магдебурзьке право – магістрати на чолі з війтами, ратуші;

• унікальність полково-сотенного устрою української держави у світовому державному будівництві, що був притаманним лише Україні: а) об’єднував військову владу з адміністративно-судовою; б) виборність органів влади і значна роль колегіальних установ, чого не було у жодній з країн тогочасної Європи;

• була сформульована національна ідея українського народу – ідея незалежності, свободи і розбудови власної держави;

• відновлено та сформовано українську політичну еліту, на превеликий жаль, політично диференційовану, що призвело до її поляризації (пропольської, промосковської, протурецької);

• на теренах України відновилася державність у вигляді аристократичної козацької республіки на чолі з Б. Хмельницьким, який вочевидь справедливо вважав Гетьманщину спадкоємицею Київської Русі.