- •Українська юридична термінологічна система. Труднощі при перекладі юридичних термінів з російської на українську мову
- •1. Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів . З історії розвитку мови права
- •2. Запозичення в юридичній термінології
- •3. Труднощі при перекладі юридичних термінів з російської на українську мову
- •1. До однозначного російського терміна додається два і більше аналогів, що перебувають між собою в синонімічних відносинах:
- •4. Роль і місце мови в юриспруденції
Українська юридична термінологічна система. Труднощі при перекладі юридичних термінів з російської на українську мову
Семінарсько-практичне заняття №4
План
1. Юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
2. Запозичення в юридичній термінології.
3. Труднощі при перекладі юридичних термінів з російської на українську мову.
4. Роль і місце мови в юриспруденції.
Рекомендована література:
1. Артикуца Н.В. Мова права і юридична термінологія. - К., 2004.
2. Андерш І. та ін. Словник юридичних термінів (російсько-український). - К., 1994.
3. Головатий С, Зайцев Ю. Правнича термінологія і державотворчий процес // Українське право. 1995. - № 1.
4. Доценко О. Правове регулювання статусу української мови // Українознавство. - Номер 1 - 2006. - С. 153 - 168.
5. До питання мови в юриспруденції // Держава і право. 36. наук, праць. Випуск 36 - К., 2007.
6. Кожевников Г. Закони слід ретельніше редагувати // Право України. - 1993. - № 5 - 6.
7. Красницька А.В., Чулінда Л.І. Ділова українська мова. Курс лекцій. - К., 2002.
Мовне питання є актуальним у будь-якому суспільстві. Кожна держава зацікавлена у мові, яка буде зрозуміла всім громадянам держави і стане надійним засобом комунікації, управління, освіти, судочинства. Стан мови як і рівень культури, є візитною карткою держави.
У свою чергу, розвинена культура є вагомою ознакою високої фахової культури правника. Мовно-термінологічна компетентність - найістотніша складова загальної професійної компетентності, першооснова фахової ерудиції та культури спілкування.
Представників юридичної професії завжди вирізняло надзвичайно уважне ставлення до мови, слова, його його вживання у текстах документів.
Ураховуючи, що професія юриста багатогранна й охоплює такі важливі сфери, як законодавство і законотворення, державне управління, юстиція, нотаріат, правничі науки, правова інформація та ін., і що мова права - це складна, багаторівнева підсистема літературної мови, зі своїми функціонально-стильовими різновидами та жанрами, з багатим запасом специфічних мовних засобів (лексичних, фразеологічних, граматичних, стилістичних), цілком зрозуміло, що лінгвістична підготовка юриста сьогодні - це досить складний за своїм предметом і змістом, систематично-послідовний, творчий навчальний процес, який потребує концентрації зусиль як науковця, так і курсанта.
Майбутні юристи оволодівають фаховою термінологією протягом усіх років навчання у вищому навчальному закладі, але важливо, щоб ця робота набула систематичного і цілеспрямованого характеру з перших років навчання, грунтувалася на чітких наукових і методичних засадах сучасного термінознавства, створювала надійний фундамент із теоретичних знань і практичних навичок, які потрібні для глибшого розуміння і засвоєння правових явищ, правильного осмислення, тлумачення і формулювання правових форм.
Склад і структура сучасної юридичної термінології, її зв'язок і відношення між елементами зумовлені чинною правовою системою, що складається з розгалуженої, але чітко організованої сукупності юридичних понять.
Останнім часом в Україні відбулися істотні зміни у системі чинного законодавства. Конституція України та інші законодавчі акти становлять основу регулювання суспільних відносин у нових умовах.
Істотне оновлення правових засад у регулюванні суспільних відносин за порівняно короткий проміжок часу загострило проблему правової культури і правової свідомості громадян. Ці зміни вимагають дальшого унормування і впорядкування української правничої термінології. Ця проблема стала особливо актуальною у зв'язку з набуттям українською мовою державного статусу, що закріплено у ст. 10 Конституції України від 28 червня 1996 р. Саме у цій статті зазначено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Водночас українська мова є мовою справочинства та документації, мовою взаємовідносин державних, партійних і громадських органів, установ, закладів, мовою судочинства, прокурорського нагляду тощо.