МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Верещагіна Г. В.

інноваційниЙ менеджмент

Конспект лекцій

Укладач Верещагіна Г.В.

Відповідальна за випуск Ястремська О.М.

Харків. Вид. ХНЕУ, 2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Верещагіна Г. В.

інноваційниЙ менеджмент

Конспект лекцій

Укладач Верещагіна Г.В.

Відповідальна за випуск Ястремська О.М.

Харків. Вид. ХНЕУ, 2011

Зміст

Вступ 5

Змістовний модуль 1. Основні концепції інноваційного менеджменту…………………………………………………… ……………....7

Тема 1. Інноваційний розвиток підприємства

1.1. Інноваційний розвиток підприємства як економічна категорія 7

1.2. Інновації, їх класифікація 15

1.3. Інноваційний процес, його характеристики, складові і

закономірності 22

Контрольні питання………………………………………………………..27

Тема 2. Управління інноваціями

2.1. Еволюція управління дослідженнями і розробками 27

2.2. Типологія стратегій інноваційного розвитку підприємства 27

Контрольні питання………………………………………………………..54

Змістовний модуль 2. Стратегічне управління інноваційною діяльністю ………………………………………………………………………..70

Тема 3. Формування стратегій інноваційного розвитку 70

3.1. Формування стратегій інноваційного розвитку

підприємства. Пошук та розширення нових можливостей підприємства 70

3.2. Аналіз зовнішньої та внутрішньої позиції підприємства 87

3.3. Методи пошуку та аналізу інноваційних можливостей 93

Контрольні питання………………………………………………………103

Тема 4. Планування стратегій інноваційного розвитку 103

4.1. Ризики, пов'язані з реалізацією інновацій 103

4.2. Планування стратегій інноваційного розвитку 110

Контрольні питання………………………………………………………123

Змістовний модуль 3. Особливості управління інноваційним розвитком ……………………………………………………………………..124

Тема 5. Система показників інноваційного розвитку

підприємства 124

5.1. Система показників інноваційної діяльності згідно з міжнародними підходами 124

5.2. Економічні показники інноваційної активності підприємства 140

Контрольні питання………………………………………………………143

Тема 6. Формування і розвиток інноваційного

потенціалу підприємства 144

6.1. Інноваційний потенціал підприємства як складна

економічна категорія 144

6.2. Методичні підходи до оцінки інноваційного

потенціалу промислового підприємства 154

Контрольні питання………………………………………………………161

Тема 7. Управління знаннями 162

7.1. Еволюція розвитку організаційних систем і система знань 162

7.2. Роль системи знань, база знань і інтелектуальна власність 166

7.3. Життєвий цикл знання 173

7.4. Система знань і система управління знаннями, та їх оцінка 181

Контрольні питання………………………………………………………195

Тема 8. Організаційне забезпечення інноваційного

розвитку підприємства 196

8.1. Множинність організаційних форм і функцій фахівців

в інноваційній діяльності 196

8.2. Форми малого інноваційного підприємництв та міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах 203

8.3. Інноваційне лідерство та інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства 210

Контрольні питання……………………………………….……………..217

Рекомендована література…………………………………………..218

Вступ

Розвиток економіки України пов’язано з розбудовою її структурно-інноваційної моделі. У зв’язку з цим особливого значення набуває створення умов для ефективного управління інноваціями, формування інноваційного потенціалу. Управління інноваціями вимагає від фахівців формування професійних компетенцій з інноваційного менеджменту, із управління створенням конкурентоспроможної продукції, впровадження новітніх технологій, використання прогресивних організаційних форм підприємств та їх об’єднань, застосування дієвих методів управління, забезпечити які можливо на основі впровадження інновацій.

Здійснення інноваційної діяльності на підприємстві, що є однією з найскладніших сфер управлінської діяльності, передбачає наявність глибоких знань з економіки та фінансів, системного підходу, володіння методами економіко-математичного моделювання тощо, тобто наявність таких знань і вмінь, які дозволяють формувати і забезпечувати реалізацію інноваційних рішень і сприяють економічному розвитку підприємства в перспективі.

Метою вивчення навчальної дисципліни «Інноваційний ме-неджмент» є оволодіння новітніми теоретичними знаннями з питань управління інноваціями та набуття практичних вмінь і навичок щодо реалізації управління інноваційною діяльністю у швидкозмінному середовищі, розвитку інноваційного потенціалу підприємства.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент оволодіє такими компетенціями:

• класифікацією інновацій за різними ознаками;

• визначенням складових інноваційного процесу;

• визначенням інноваційних стратегій;

• формуванням інноваційних стратегій;

• визначенням стратегічної конкурентної інноваційної поведінки підприємств та організацій;

• визначенням віолентів, пацієнтів, коммутантів, експлерентів;

• розподілом віолентів за темпами їх розвитку;

• визначенням ключових факторів успіху для формування подальшої інноваційної діяльності;

• проведенням SWOT-аналізу та SNW-аналізу для визначення інноваційних можливостей;

• плануванням інноваційних програм розвитку підприємств та організацій;

• визначенням та розрахунком показників інноваційної діяльності, показників інноваційної активності та прийняття на основі значень цих показників обґрунтованих інноваційних управлінських рішень;

• визначенням та регістрації обїектів інтелектуальної власності;

• побудовою системи управління знаннями;

• оцінкою стану системи знань підприємства;

• формуванням інноваційних підрозділів підприємства;

• формуванням і розвитком інноваційної культури на підприємстві.

Змістовний модуль 1. Основні концепції інноваційного менеджменту

Тема 1. Інноваційний розвиток підприємства

1.1. Інноваційний розвиток підприємства як економічна категорія

Світова економіка у своєму розвитку проходить через певні стадії або життєві цикли: сільськогосподарський період; індустріальний уклад; постіндустріальний час. Останні два десятиріччя XX ст. відзначені становленням новітньої глобальної економічної системи. На зміну індустріальному та постіндустріальному укладу світової економіки прийшов період науки, або знань, з притаманними йому певними особливостями.

Нова економічна система характеризується зміною основних конкурентних переваг, що дозволяють господарюючим суб'єктам вижи-вати і розвиватися у зовнішньому середовищі. Це виявляється пере-довсім у підсиленні ролі нематеріальних активів, розширеному інвесту-ванні в інтелектуальний капітал.

Підсилення ролі наукових знань як стратегічного ресурсу і зростаючий вплив технологічних інновацій як ключових чинників успіху призвели до того, що сьогодні у всьому світі економічне зростання підприємств визначається тією часткою продукції і обладнання, що містить прогресивні знання і сучасні рішення. В економічній літературі цей процес характеризують як перехід від індустріальної та постіндустріальної економіки XIX і XX ст. до економіки, заснованої на знаннях, що будуть домінувати у XXI сторіччі. Основна змістовна їх відзнака полягає у наступному. В індустріальній економіці вдосконалення продукції досягається за рахунок додавання нових знань до природних ресурсів, обладнання, праці, а в іноваційному типі економіки цей розвиток забезпечується за рахунок застосування нових знань до наявних знань.

Швидкість заміни обладнання, розробки і впровадження нових технологій у виробництво приймає в нинішній час турбулентний характер і загострює економічну, а також технологічну конкуренції. Сьогодні фірми слідкують за появою нових наукових знань ще на етапі проведення фундаментальних досліджень і прагнуть першими отримати позитивні результати у своє розпорядження. У результаті такої науково-технічної гонки на ринку щодня з'являються все нові і нові товари та послуги.

Дослідження інноваційного розвитку підприємства вимагає вивчення основних понять, таких як: інновація, інноваційний процес, інноваційний потенціал, реінжиніринг як метод керування, але спочатку визначемо поняття «інноваційний розвиток» з огляду на чисельність трактовок його різними вченими. Нижче наведено найбільш змістовні визначення інноваційного розвитку.

1. Інноваційним є розвиток, що спирається на беззупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у змінних умовах зовнішнього середовища у рамках обраної місії і прийнятої мотивації діяльності, пов'язаний з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту [72].

2. Під інноваційним типом розвитку розуміється спосіб економічного зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи, періодичному "перегрупуванні" сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку системи, можливістю використання певних ресурсних чинників для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг [10].

3. Автор джерела [197] визначає інноваційний розвиток опосе-редковано, через визначення груп факторів інноваційного розвитку підприємств:

• законодавчі – формують правову основу інноваційного розвитку підприємств в Україні на основі системи законних та підзаконних актів;

• організаційно-управлінські – здійснюють вплив через інституційно-управлінські та інституційно-організаційні зміни в інноваційній сфері;

• фінансово-економічні – визначають особливості здійснення інно-ваційної діяльності підприємств з позицій грошово-кредитних, бюджетно-податкових, амортизаційних важелів інноваційного розвитку;

• техніко-технологічні – здійснюють вплив на технічні та технологічні боки інноваційної діяльності промислових підприємств;

• соціальні – відділяють вплив соціальних наслідків інноваційного розвитку від впливу багатьох інших факторів;

• екологічні – визначають вплив нових технологій, нових матеріалів, нових видів енергії на довкілля у процесі інноваційної діяльності підприємств;

• гуманітарні – впливають на інноваційний розвиток через ступінь освіченості населення, рівень знань і науки у країні;

• інформаційні – визначають особливості інноваційного розвитку підприємств на основі використання інформаційних ресурсів [197].

4. Інноваційний тип розвитку – реалізація економічних цілей сус-пільства, в основі якого закладений безперервний і цілеспрямований процес пошуку, підготовки та реалізації нововведень, які дають змогу не тільки підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва, а принципово змінити способи його розвитку [186].

5. Автори джерел [191; 205] говорять про те, що ознайомлення із працями науковців та позицією керівників підприємств дозволяє стверджувати, що загальноприйнятого означення поняття "інноваційний розвиток підприємства" (ІРП) не існує. У більшості випадків його ототожнюють із техніко-технологічним станом підприємства, інноваційним потенціалом розробника інновації тощо. Вищевказані поняття лише частково розкривають сутність ІРП. Проведені дослідження показали, що ІРП є комплексним поняттям. Його характеризують:

• частота і ефективність впровадження на підприємстві інновацій;

• потенціал підприємства щодо розробки і впровадження інновацій;

• готовність персоналу підприємства до змін [191; 205]

6. Інноваційний тип розвитку (рос. – инновационный тип развития; англ. – Innovation model of development; нім. – Innovationsentwicklung f) – характеризується перенесенням акценту на використання принципово нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаційними і управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку – створення техно-парків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелек-туалізації всієї виробничої діяльності, софтизації та сервізації економіки. Об’єктивні зміни в суспільному економічному розвитку призвели до нової моделі розвитку економіки, для якої характерні принципово нові риси та пріоритети. Важливу роль в житті суспільства стали відігравати галузі, що ґрунтуються на так званих «високих технологіях», а також галузі, що безпосередньо задовольняють потреби людей [190].

7. Інноваційний розвиток – реалізація стратегії розвитку націона-льної економіки, спрямованої на істотне підвищення її ефективності, зростання ВВП шляхом цілеспрямованої діяльності зі створення, освоєння у виробництві та просування на ринок технологічних та організаційно-управлінських інновацій [192].

8. Інноваційний розвиток – комплекс заходів, які б сприяли підви-щенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинених країн, інтенсифікації процесу опанування науковими знаннями, новими технологіями та їх практичному використанню [207]

9. Інноваційний розвиток підприємства здійснюється за допомогою здатності передбачати та змінювати структуру виробництва, розробляти та впроваджувати у виробництво нові види продукції, правильно планувати обсяг виробництва різних товарів, а також від здатності до нововведень [188].

Термін «інновація» вперше був уведений Й. Шумпетером у 1912 р. у роботі «Теорія економічного розвитку». Під інновацією він розумів нововведення, що застосовано в області технології виробництва або керування деякої господарської одиниці. У вітчизняній і закордонній економічній літературі зустрічаються різні трактування таких категорій, як «нововведення» і «інновація». У деяких випадках ці поняття використовуються як синоніми, однак певні розходження між ними існують, і варто розмежовувати поняття «нововведення» і «інновація». Поняття «нововведення» (від англ. – invention) прийнято визначати як нову ідею, що у процесі розробки може бути реалізована в новий продукт, нову технологію, новий метод тощо. Інакше кажучи, це «оформлений» результат фундаментальних, прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у якій-небудь сфері діяльності з підвищення її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді: відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документації на новий або вдосконалений продукт, технологію, управлінський або виробничий процес; організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або принципів; документів (стандартів, рекомендацій, методик, інструкцій тощо); результатів маркетингових досліджень.

Поняття «інновація» (в англ. – innovation) варто розуміти як новий або вдосконалений продукт або технологію, створену в результаті використання нововведення й реалізовану на ринку або впроваджену у виробничу, управлінську або іншу діяльність.

З огляду літературних джерел предмета, поняття інновацію має багато значень. Деякі автори визначають інновації як процес створення нововведення: діяльність, спрямовану на розробку, створення і поширення нових видів виробів, технологій, організаційних форм, інші – як результат впровадження: «інновація» – кінцевий результат впрова-дження нововведення з метою зміни об'єкта керування й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

Найчастіше у визначенні інновацій основний акцент робиться на процес розробки або впровадження результату НДДКР, залишаючи практично без уваги вдосконалювання системи внутрішніх зв'язків і керування підприємством.

За основу визначення «інновації», що застосовується при дослідженні інноваційного розвитку підприємства, можна взяти наступне поняття, з огляду на те, що в наступних розділах воно буде розширено й уточнено: «інновація – результат сукупності взаємодій, що змінюють систему підприємства у виробничому процесі або в організації керування й забезпечують економічну вигоду».

У науковій літературі існують різні підходи до класифікації інновацій, які будуть наведені в підрозділі 1.3. При чьому, з точки зору стратегічного управління інноваційним розвитком, найбільш суттєвим є критерій «глибини змін», за яким виділяються наступні інновації:

1. Базисні, що є самостійними результатами роботи окремої людини, групи або підприємства. Типовими прикладами є відкриття й винаходи, у тому числі їх перше практичне творче застосування.

2. Поліпшуючі інновації звичайно реалізують дрібні й середні винаходи й переважають на фазах поширення й стабільного розвитку науково-технічного циклу. Служать базою для створення нових моделей і модифікацій.

3. Мікроінновації, що полягають в копіюванні й відтворенні оригінальних змін, які в даному часі й місці приносять певні вигоди.

4. Псевдоінновації, спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки й технології.

Також стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства потребує досконалого обмірковування категорії «інноваційна діяльність». У сучасній економічній літературі існує багато визначень інноваційної діяльності як економічної категорії, запропонованих провідними вітчизняними та іноземними вченими. Наведемо основні з них.

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [206].

Інноваційна діяльність у сучасних умовах є фундаментом стабільного та ефективного економічного зростання усіх видів економічної діяльності як країни, так і її регіонів [204].

Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя [43].

Інноваційна діяльність – це комплекс робіт, спрямованих на розробку та впровадження технологічно нових або значно технологічно удосконалених продуктів (продуктові інновації) і виробничих процесів (процесові інновації) [55].

Під інноваційною діяльністю розуміють усі наукові, технологічні, організаційні, фінансові та комерційні дії, що реально приводять до здійснення інновацій, або задумані з цією метою. До інноваційної діяльності входять дослідження і розробки, не пов'язані прямо з підготовкою конкретної інновації [54].

Інноваційна діяльність підприємства – ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення, які неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень [194].

Інноваційна діяльність – процес, спрямований на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий або вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також у пов’язані з цим додаткові наукові дослідження і розробки. При цьому слід враховувати, що інноваційна діяльність означає весь, без виключень, інноваційний процес, починаючи з появи науково-технічної ідеї і завершуючи розповсюдженням (дифузією) продукту [201].

Інноваційна діяльність підприємства – це такий вид діяльності, який сприяє перетворенню досягнень науково-технічного прогресу в реальні нові технології, товари, послуги, методи організації та управління виробничими процесами підприємств. Під інноваційним процесом розуміють сукупність неперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки. Нова техніка – це результати наукових досліджень, що реалізуються вперше, результати прикладних розробок, які вміщують винаходи та інші наукові досягнення, нові або вдосконалені процеси виробництва, способи організації виробництва і праці, що забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку [202].

Інноваційна діяльність підприємства – відкритий процес, де кожна із фаз пов'язана з попередніми та наступними. Фази першого застосування та дифузії зазвичай мають значний вплив на процес народження та вдосконалення ідей. Часто фази процесу інновації досить важко відокремити одну від одної. Наприклад, система управління якістю відповідно до апробованих деінде засад під час впровадження може бути значною мірою модифікована з огляду на специфіку підприємства та нові, нетрадиційні види застосування інформації [200].

Інноваційна діяльність – вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг [190].

Інноваційна діяльність підприємства – це управління комер-ціалізацією нових наукових знань, товарів, послуг, технологічних і організаційних ідей.

Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій із метою виконання довгострокових науково-технічних програм із тривалими термінами окупності витрат і упровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Деякі автори інноваційну діяльність фірми зводять до освоєння нових продуктів і технологій. Теоретичною основою міркувань щодо дефініції інновації може слугувати визначення Й. Шумпетера: "...непостійне проведення нових комбінацій у випадках впровадження нового товару; нового методу виробництва; відкриття нового ринку; оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів і проведення нової організації" [173].

Інноваційна діяльність – одна з форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється в цілях упровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає [68]:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

прогресивні міжгалузеві структурні зміни;

реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими термінами окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного положень.