1.4 Фортеця Фуна
Фортеця Фуна стоїть на горі Демірджі (АР Крим, Алуштинська міськрада, с.Лучисте), яка до цього також звалась Фуна, що в перекладі з грецької означає "Димна". Фортеця входила в склад православного князівства Феодоро, що вело постійну боротьбу та протистояння з генуезцями. Це князівство спорудило свої форпости від Феодосії (колишня Кафа) до Балаклави (в ті часи звалась Чембало). Фортеця за розмірами була невеликою - довжина 106 м, ширина - 56м. і виникла на противагу генуезькій фортеці Алустон (сучасна Алушта). Перші згадки про Фуну датуються 1384 р. З західного боку фортецю захищала скеля, з інших сторіни оборонні стіни, які досягали висоти в 9-10 м.
Важливе місце в архітектурному ансамблі Фунської фортеці займає церква св. Феодора Стратилата, руїни якої можна спостерігати і сьогодні. Після руйнування фортеці в 1475 році турками-османами саме церква збереглася найкраще. Церква св. Феодора Стратилата неодноразово ремонтувалася і перебудовувалася, в результаті вона зберігалася до початку XX століття.
Зараз від фортеці лишилась небагато. Чітко проглядаються сліди колишніх стін, які в деяких місцях досягають 2-х метів. Саме краще збереглись руїни храма. На території фортеці знаходиться макет, який дає уявлення про її колишній вигляд. Також ви зможете оглянути речі знайдені на території фортеці. Це кам'яна плита з 5 гербами (4 з яких родові, а п'ятий - візантійський, з двоголовим орлом), а також побутові-кухонні прибори - тарілки, чаши, глечики другої половини 15 ст., та виставку середньовічних обладунків і знарядь кузні. Також біля головного входу Ви зможете побачити нішу в стіні. Такий вигляд мали середньовічні туалети. [8 – c. 33]
Досліди свідчать, що укріплення було зведено скоріш за все, навесні-влітку 1423 р. У жовтні-листопаді 1423 р. воно повсюдно зазнало руйнування внаслідок потужного землетрусу. Імовірно, в 1425 р. зміцнення відновлюється. Незабаром будови форпосту були спалені. Точні причини пожежі та його дата невідомі. Зрадити зміцнення вогню могли або Генуя, в 1434 p. вжити проти феодоритів каральну експедицію на чолі з Карло Ломелліно, або османи, в 50-х рр. неодноразово грабували узбережжя. У 1459 фортеця зазнала грунтовної реконструкції і була перетворена на замок. У 1475 р. (у результаті захоплення Криму турками-османами) вона припиняє своє існування. [7-c. 34]
Результати розкопок показали, що у 1459 році фортеця розмірами 105 м в довжину і 52 м в ширину, що постраждала в результаті військових дій і землетрусів, була капітально перебудована і значно посилена. Зокрема - був зведений 15-метровий триярусний донжон, внутрішні розміри якого становили приблизно 6 х 10 м при товщині стін 2,3 м. Донжон, розташований в районі воріт, забезпечував прикриття вилазних хвірток і простріл прилеглої площі цитаделі. Гарнізон замку становив приблизно 30-40 воїнів.
1.5 Чембало
Найкраще збереглася північно-східна сторона укріплень. Як варіант, можна відвідати фортецю Чембало у тандемі з Військово-морський музейним комплексом «Балаклава».
Рештки оборонних споруд фортеці Чембало розміщуються на високому скелястому виступі гори Кастрон на південно-східному березі балаклавської бухти і мису Фіолент за 12 км на південь від м. Севастополь в м. Балаклава. Заснували фортецю генуезці в середині XIV ст., захопивши грецьке поселення Симболон, що належало феодальному князівству Теодоро. Вважають, що від грецької назви поселення і походить італійська назва фортеці - Чембало.
За понад столітнє володарювання на цих землях генуезці створили цілісну систему оборони міста, яка складалася з верхнього замку Святого Миколая Чудотворця, нижнього - Святого Георгія Переможця та зовнішньої лінії захисту всього міста.
Верхній замок (цитадель) займав вершину мису в південно-східній його частині. Він був захищений внутрішнім оборонним муром з півночі та заходу, з півдня його недоступність забезпечувалася урвищем над морем. Тут на висоту 18 м збереглася кругла в плані діаметром близько 12,5 м Консульська башта з товщиною стін 1,9 м. У первісному вигляді башта була триярусною з верхнім бойовим майданчиком та зубчастим парапетом з машикулями. У нижньому ярусі містилася велика ємність для води, що подавалася по керамічних трубах з гірських джерел. Нижній замок розташовувався на південно-західній підвищеній частині мису, значно нижчій за відміткою над рівнем моря, ніж розташування верхнього замку. Нижній замок також було оточено внутрішніми оборонними мурами з баштами. [6 – c. 20]
На території верхнього і нижнього замків, крім помешкань знаті, містилися господарські споруди та храми, назвами яких було найменовано відповідні укріплення. Зовнішня лінія оборонних мурів охоплювала значну територію і поєднувала 10 башт. У плані башти були круглі овальні та квадратні. Більшість з них мала два яруси і завершувалася відкритими бойовими майданчиками з зубчастими парапетами та машикулями. До системи оборонних укріплень входив і маяк, розташований на західній стрілці мису. Як варіант, можна відвідати фортецю Чембало у тандемі з Військово-морський музейним комплексом «Балаклава» - унікальним підземним заводом з ремонту та обслуговування підводних човнів, пам'яткою військового інженерно-технічного мистецтва XX сторіччя, спорудженим у період "холодної війни" та наростання ядерної загрози.