ДИПЛОМНА РОБОТА

З КУРСУ

МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО

на тему:

генезис Мусульманської правової сім'ї

Студент

___________________ ___________________

___________________ ___________________

Викладач:

___________________ ___________________

Реєстр №__________

“___”_________2012

Київ 2012

ЗМІСТ

	стор.
ВСТУП РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ МУСУЛЬМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї СЕРЕД ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ 1.1. Поняття правової системи та його співвідношення з поняттям правової сім’ї 1.2. Загальна характеристика правової системи релігійного типу 1.3. Мусульманське право як вид правової системи релігійного типу. Історичні умови формування мусульманського права РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ МУСУЛЬМАНСЬКОГО ПРАВА 2.1 Загальна характеристика мусульманського права. 2.2 Джерела мусульманського права. 2.3 Основні особливості структури мусульманського права. РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВА СУЧАСНИХ МУСУЛЬМАНСЬКИХ КРАЇН ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ 3.1 Право сучасних мусульман країн. 3.2 Особливості мусульманського судочинства на прикладі цивільного та кримінального права 3.3 Місце міжнародного права в сучасних правових системах мусульманського права ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	3 6 6

Розділ 1. Місце мусульманської правової сім’ї серед правових систем світу

1.1. Поняття правової системи та його співвідношення з поняттям правової сім’ї

Поняття правової системи є невід’ємною частиною поняттєво–категоріального апарату порівняльного правознавства Дослідженням цього поняття хаймалися дакі науковці як.

Правова система — система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході історичного процесу.

Правову систему слід відрізняти від поняття «система права». Правова система є більш широкою категорією, ніж система права. Система права на відміну від правової системи відображає не всю сукупність правових явищ, а лише внутрішню будову права як сукупність правових норм. Правова система — це більш широке поняття, яке охоплює не лише право, як нормативну систему, його джерела, а й праворозуміння, правоутворення, правозастосування, юридичну науку, юридичну практику тощо. Поняття правової системи дає змогу охопити всі правові явища в їх сукупності, взаємозв'язку та взаємодії. Аналіз лише одних норм не дає повної характеристики права. Важливим є і те, як воно формується, систематизується, реалізується та ідеологічно обґрунтовується. [1, с. 377]

Спроба узагальнити існуючі визначення правової системи дало змогу умовно поділити їх на дві групи. До першої – віднести визначення, в яких поняття правової системи трактується як комплекс (або сукупність) правових явищ (або засобів). До другої – віднести визначення, в яких зміст поняття правової системи розкривається шляхом вказівки на її певні елементи або компоненти.

М.І. Матузов визначає правову систему як сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов’язаних, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких офіційна влада вичиняє регулятивно – організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей [11, с.158 159].

П.М. Рабінович визначає правову систему як систему всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або групі однотипних держав [12, с.114].

Цвік М.В. наводить визначення правової системи, як поняття, яке характеризує сукупність усіх правових явищ дійсності з точки зору вираження їхньої цілісності і взаємозв'язку. [2, с. 211]

Стосовно другої групи визначень правової системи, то найбільш характерними з них є такі:

це все позитивне право, що розглядається в єдності з іншими активними елементами правової дійсності – правовою ідеологією та судовою (юридичною) практикою [13, с.47];

це об’єктивне, історично закономірне правове явище, яке включає в себе взаємопов’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі компоненти: право і втілюючи його законодавство, юридичні установи, юридичну практику, суб’єктивні права і обов’язки, правову діяльність і правовідносини, правосвідомість і культуру, правову ідеологію та ін. [14, с.308].

Аналізуючи вказані та інші визначення поняття правової системи, можна зробити висновок, що їх відмінність в основному залежить від позицій авторів щодо елементного складу правової системи. Проте виявлення її елементів, незважаючи на те, яким чином було сформовано визначення, є вимогою (сутністю) системного методу при його застосуванні до дослідження правової системи. [15, с.107].

Використовуючи системний підхід Кельман М.С. та Мурашин О.Г. виділяють 5 рівнів правової системи:

— суб'єктивно-сутнісний — цей рівень потрібен для того, щоб підкреслити значення суб'єктів права в якості системовиникаючих матеріальних факторів правової системи. Саме людина (громадянин, іноземець, особа без громадянства) та її об'єднання (суспільні організації, акціонерні товариства, інші комерційні та некомерційні організації та держава в цілому), які мають права та несуть юридичні обов'язки і виступають реальними елементами правової системи;

— інтелектуально-психологічний — на цьому рівні формується праворозуміння конкретної людини та правосвідомість (індивідуальна та суспільна). Сукупність таких явищ, як знання, емоції, почуття, ідеологічні та релігійні погляди і догми, моральні постулати дозволяють людині сприймати, оцінювати правову реальність, виробляти ставлення до неї та мотиви правової поведінки;

— нормативно-регулятивний — певним системовиникаючим фактором є і норми права. Вони об'єктивують ідеальні уявлення людей про справедливість та несправедливість, про важливість стимулювання розвитку тих чи інших суспільних відносин. Правові норми — це той елемент, із яким пов'язані всі інші компоненти. Правові норми примушують працювати всі компоненти правової системи;

— організаційно-діяльністний — охоплює всі юридично оформлені зв'язки та відношення, форми реалізації права, різноманітні види правової поведінки людей, правотворчу та правозастосовчу діяльність держави та суспільства;

— соціально-результативний — з одного боку відображає, наскільки людина як суб'єкт права освоїла правову дійсність, як вона «живе» в ній, а з іншого — як сформувались і наскільки ідентичні інтересам індивіда та суспільства різного роду режими та стани, що дозволяють уявити собі певні результати діяльності юридичних норм (правова культура, законність, правопорядок). [1, с. 379]

Структура правової системи складається зі статичних і динамічних елементів. До статичних елементів правової системи відносяться:

— система права;

— система законодавства;

— правові принципи;

— правова культура;

— юридичні установи;

— юридична техніка;

— юридичні терміни;

— правова політика. [1, с. 380]

У динаміці правової системи вирізняють: правотворення, реалізацію права, що включає виникнення, зміну і припинення правовідносин, правове мислення. [2, с. 211]

В даний час в світі налічується близько двохсот національних правових систем. У кожній країні історично в залежності від національних традицій, культури, менталітету та інших факторів соціально-економічного і політичного характеру склалася своя система права. Кожна національна система права має свої особливості й характерні риси, що дозволяє говорити про її самобутності.

На сьогоднішній день відмінності між правом різних країн значно зменшуються, йде процес їх зближення, який обумовлений інтеграційними процесами в сучасному світі.

Правові системи, незважаючи на свої особливості і відмінності, мають спільні риси, які дозволяють об'єднати їх в так звані «правові сім'ї». Поняття «правова родина» використовується лише для того, щоб виявити подібності й розходження правових систем сучасності.

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Правові сім'ї утворюють об'єднання декількох правових систем різних держав, які мають спільне коріння виникнення та історичного розвитку, засновані на одних і тих же правових принципах і нормах, мають одну і ту ж форму вираження. Ці правові системи мають одну і ту ж спільність засад правового регулювання, які визначають їх зміст. У цих правових сім'ях зазвичай використовують тотожні або подібні за своїм значенням юридичні поняття, терміни і категорії, що пояснюється єдністю їх походження, розповсюдженням (або ж рецепцією) цілих правових інститутів і норм правової системи однієї країни в іншу. [9, с. 348]

Таким чином, правова сім'я - сукупність національних право¬вих систем, заснована на загальності джерел, структури права та історичного шляху його формування. [10, с. 231]

На формування правових систем у різних народів вплинули різні фактори, починаючи з етнічних, расових, географічних, релігійних і закінчуючи юридичною технікою і стилем. Звідси походить багато класифікацій.

Скакун О.Ф. узагальнив класифікацію правових систем світу, що пропонувалися протягом кінця XIX — XX століть та виклав у такій хронологічній послідовності. [5, с. 523-524]

Е. Глассон, 1880р.	1. Група правових систем, на які істотно вплинуло римське право: Італія, Португалія, Румунія, Греція, Іспанія 2. Група правових систем, у розвитку яких вплив римського права був незначним і які грунтувалися на звичаях і варварському праві: Англія, скандинавські країни, Росія 3. Група правових систем, що увібрали риси римського і германського права: Франція, Німеччина, Швейцарія
І Міжнародний конгрес, 1900 р.	1. Французька правова сім’я 2. Англо-американська правова сім’я 3. Германська правова сім’я 4. Слов'янська правова сім’я 5. Мусульманська правова сім’я
А. Есмен, 1905 р.	1. Латинська (романська) група правових сімей: Франція, Бельгія, Італія, Іспанія, Португалія, Румунія, латиноамериканські країни 2. Германська група правових сімей: Німеччина, скандинавські країни, Австрія, Угорщина 3. Англосаксонська група правових сімей: Англія, США, англомовні колонії 4. Слов'янська група правових сімей 5. Мусульманська група правових сімей 6. Римське і канонічне право
М. Созер-Холл, 1913р.	1. Індоєвропейська правова система 2. Семітська правова система 3. Монгольська правова система 4. Правова система нецивілізованих народів
Суспільство порівняльного законодавства, 1919р.	1. Французька правова сім’я 2. Англо-американська правова сім’я 3. Мусульманська правова сім’я
Дж. Вігмор, 1928p.	Правові сім'ї: єгипетська, месопотамська, іудейська, китайська, індуська, грецька, римська, японська, мусульманська, кельтська, слов'янська, германська, морська, церковна, романська, англіканська
Р. Давид, 1953 .	1. Романо-германська система 2. Англосаксонська система 3. Соціалістична система 4. «Релігійні та традиційні системи» (тобто решта юридичного світу, що охоплює чотири п'ятих планети)
К. Цвайгерт і Г. Кьотц, 1984 р.	«Правові кола», в основу яких покладений «правовий стиль» 1. Романський 2. Германський 3. Скандинавський 4. Англо-американський 5. Соціалістичний 6. Право ісламу 7. Індуське право
А.Х. Саідов, 1993 р.	1 . Романо-германська правова сім'я 2. Правові сім'ї, що примикають до романо-германсь-кої сім'ї: а) скандинавське право б) латиноамериканське право в) японське право 3. Англо-американська правова сім'я: а) правова система Англії б) правова система США 4. Релігійні та традиційні правові сім'ї: а) мусульманське право б) індуське право в) звичаєве право Африки г) далекосхідне право 5. Радянська правова система, правові системи соціалістичних держав Європи, правові системи соціалістичних держав Азії і правова система Республіки Куба

Найпопулярнішою є класифікація правових сімей, проведена відомим французьким ученим Р. Давидом. Вона заснована на сполученні двох критеріїв: ідеології, що включає, з одного боку, релігію, філософію, економічні й соціальні структури, і з другого — юридичної техніки, що включає як основну складову джерела права. [7, с. 221]

Візьмемо за основу дослідження розширену класифікацію правових систем, яку виклав Скакун О.Ф. за такими типами:

1. Романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.). Усередині романо-германсько-го типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правові групи:

— романську (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є національна правова система Франції);

— германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччини).

2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи:

— англійське загальне право (Англія);

— американське право (США).

Крім того, поділ англо-американського типу правової системи можливий на дві групи:

— європейське загальне право (Англія, Ірландія);

— позаєвропейське загальне право (США, Канада).

Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи.

3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класичних типів правової системи: романо-германської та англо-американської і має специфічні риси.

У рамках цього типу можна виділити дві групи:

— північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);

— латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).

4. Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів:

— релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, канонічна групи);

— далекосхідний-традиційний (основні групи - китайська, японська);

• звичаєво-общинний (африканська група — країни Африки, Мадагаскар).

Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспективному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи менших — залежно від держави — новацій. Проте це не означає, що з урахуванням «соціалістичного» забарвлення їх не можна віднести до класично усталених типів правової системи. [5, с. 523-525]