1. Завдання і функції органів внутрішніх справ

Органи внутрішніх справ — правоохоронні органи державної виконавчої влади, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України що забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист від протиправних посягань здоров'я, прав і свобод громадян, власності, навколишнього середовища, інтересів суспільства і держави.

Для досягнення даної мети на органи внутрішніх справ державою покладено вирішення наступних основних завдань:

1) Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів.

Особиста безпека громадян — це стан захищеності їх прав і свобод від будь-яких зазіхань ззовні.

2) Попередження і припинення правопорушень. Попередження за своєю суттю полягає в тому, щоб не допустити протиправного поводження з боку визначених осіб, що до такого поводження схильні; усунення причин, що сприяють вчиненню правопорушень. Припинення правопорушень полягає в припиненні вже розпочатого протиправного поводження.

3) Охорона і забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ наділені відповідними повноваженнями в сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, площах, інших громадських місцях; у сфері здійснення паспортної і дозвільної систем; у сфері дотримання правил перебування в Україні іноземців і осіб без громадянства тощо.

4) Виявлення, розкриття і розслідування злочинів, як діянь, що характеризуються підвищеним ступенем громадської небезпеки.

5) Забезпечення безпеки дорожнього руху.

6) Охорона прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

У процесі своєї діяльності органи внутрішніх справ можуть вирішувати й інші завдання, покладені на них чинним законодавством. При цьому вони взаємодіють з іншими органами державної влади (прокуратурою, судами, органами Міністерства оборони України, СБУ, Прикордонними військами і т.д.).

Необхідно розрізняти задачі та функції органів внутрішніх справ. Задачі органів внутрішніх справ — це коло тих питань, які вимагають свого вирішення і спрямовані на досягнення основної мети — захисту від протиправних посягань життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави. Функції — це основні напрямки діяльності органів внутрішніх справ, що дозволяють вирішити поставлені перед ними задачі.

Функції органів внутрішніх справ різноманітні і їх можна поділити на кілька груп:

1. Адміністративна функція полягає у виконавчо-розпорядницькій діяльності апарату, служб і підрозділів органів внутрішніх справ по організації і здійсненню охорони громадського порядку і громадської безпеки в рамках , визначених законом повноважень.

2. Профілактична функція полягає в попередженні злочинів та інших правопорушень, виявленні причин і умов, що їх породжують

3. Оперативно-розшукова функція, яка здійснюється згідно з Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” полягає у виявленні відповідними органами внутрішніх справ інформації про скоєні або ті що готуються злочини , чи про осіб, що ухиляються від органів розслідування або відбування кримінального покарання.

4. Кримінально-процесуальна функція полягає у розгляді заяв і повідомлень про скоєні злочини, проведенні дізнання і досудового слідства в кримінальних справах, розслідування яких покладене законом на органи внутрішніх справ.

5. Виконавча функція органів внутрішніх справ полягає у виконанні в рамках своєї компетенції адміністративних стягнень і кримінальних покарань.

6. Охоронна функція органів внутрішніх справ полягає в охороні на договірних засадах майна усіх видів власності юридичних і фізичних осіб.

7. Контрольно-наглядова функція полягає в здійсненні органами внутрішніх справ на основі діючого законодавства адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійсненні інших контрольно-наглядових повноважень.

2. Система органів внутрішніх справ

Система органів внутрішніх справ — це сукупність елементів, які утворюють визначену цілісність, єдність. Відповідно до положень Закону України від 10 січня 2002 р. «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» діюча система органів внутрішніх справ України складається з наступних елементів:

1) Міністерства внутрішніх справ України — центрального органу управління;

2) головних управлінь; управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі; управлінь, відділів Міністерства внутрішніх справ України на транспорті;

3) міських, районних управлінь і відділів, лінійних управлінь, відділів, відділень, пунктів;

4) підрозділів міліції на місцях;

5) з'єднань, військових частин, підрозділів внутрішніх військ;

6) освітніх закладів, науково-дослідних установ, підприємств і установ забезпечення.

Система органів внутрішніх справ побудована за адміністративно-територіальним і функціональним критеріями. Так управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі побудовані на основі адміністративно-територіального критерію, а відділи МВС України на транспорті — з використанням функціонального критерію.

Центральним органом виконавчої влади в системі органів внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України, діяльність якого регламентується відповідним положенням. Його очолює міністр, що призначається відповідно до Конституції України.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України встановлює коло завдань що ним вирішуються. Їх можна розділити три групи.

До першої відносяться завдання МВС пов'язані з захистом прав громадян, інтересів суспільства і держави, і зокрема щодо охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; безпеки дорожнього руху тощо.

Друга групу задач, покладених на Міністерство внутрішніх справ пов'язана з організацією роботи органів внутрішніх справ, надання їм практичної допомоги та здійснення контролю.

До третьої групи відносяться задачі, пов'язані з боротьбою зі злочинністю та іншими правопорушеннями, і, зокрема, участю у розробці і реалізації державної політики в сфері боротьби зі злочинністю; забезпечення попередження, припинення, розкриття і розслідування злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили та ін. Важливі завдання вирішує міністерство і щодо виконання завдань боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

Відповідно до покладених завдань Міністерство внутрішніх справ України здійснює цілий ряд функцій. Вони носять переважно організаційно-управлінський характер, тобто спрямовані на координацію та організацію діяльності підлеглих структур. До таких функцій можна віднести:

— визначення основних напрямків діяльності підлеглих органів, підрозділів і установ і визначення ефективних заходів і методів виконання покладених на них завдань;

— організація роботи органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку на вулицях, площах, у парках, скверах та інших громадських місцях;

— організація здійснення органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів для попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів, проведення дізнання і досудового слідства;

— організація інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, формування центрального довідково-інформаційного фонду, оперативно-пошукового і криміналістичного обліку;

- організація у встановленому порядку фінансового та матеріально-технічного забезпечення. діяльності підлеглих органів та контрольно-ревізійна діяльність тощо.

Окрім функцій управлінського характеру, МВС безпосередньо проводить роботу з виявлення, .розкриття та розслідування злочинів, що носять міжрегіональний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю і наркобізнесом, а також злочинами в сфері економіки; бере участь у розробці міжнародних договорів України з питань боротьби зі злочинністю і забезпечує в рамках своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів.

3. Поняття, структура і принципи діяльності міліції

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. міліція — це державний озброєний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Визначення міліції містить у собі основні ознаки, що характеризують цей орган.

По-перше, міліція — це державний орган. Це значить, що міліція являє собою частину державного апарату, утворюється у встановленому законом порядку і наділена державно-владними повноваженнями, необхідними для здійснення покладених на неї функцій держави. Будучи державним органом, міліція володіє цілим рядом специфічних загальних рис, що відрізняють її від інших органів:

1. Склад і порядок діяльності міліції визначаються нормативно-правовими актами: Конституцією України, Законом України «Про міліцію», а також іншими прийнятими на їхній основі нормативно-правовими актами;

2. Підрозділи міліції уповноважені державою здійснювати строго визначені задачі і функції, що витікають із загальних задач і функцій, покладених на органи внутрішніх справ. З цією метою держава наділяє органи міліції державно-владними повноваженнями.

Стаття 2 Закону «Про міліцію» до основних задач міліції відносить: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів;

попередження правопорушень і їхнє припинення; охорону і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних зазіхань;

виконання накладених адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної і правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Відповідно до положень статті 7 Закону «Про міліцію» міліція здійснює адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Зміст цих функцій розкрито вище.

3. Міліція, як і будь-який інший державний орган, має свою чітко визначену законом структуру. У відповідності зі спеціалізацією, згідно Закону України „Про міліцію” в структурі міліції виділяються наступні підрозділи:

а) Кримінальна міліція веде боротьбу з загальнокримінальною злочинністю. Для цього співробітники міліції наділені правом проведення оперативно-розшукової діяльності, невідкладних слідчих дій.Основу кримінальної міліції складають підрозділи карного розшуку, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків.

б) Міліція громадської безпеки здійснює охорону громадського порядку, а її основу складають служба охорони громадського порядку, до якої входять підрозділи патрульно-постової служби, дільничні інспектори міліції, служба паспортної та міграційної роботи , реєстрації фізичних осіб і дозвільної системи.

в) Транспортна міліція забезпечує охорону вантажів, що транспортуються, на усіх видах транспорту, а також виконує функцію підтримки громадського порядку на транспорті.

г) Державна автомобільна інспекція здійснює контроль за дотриманням правил безпеки дорожнього руху,зобов'язана регулювати рух транспорту і пішоходів на вулицях і автомобільних дорогах. При цьому ДАІ зобов'язана контролювати і технічний стан автотранспортних засобів, здійснювати його облік тощо.

д) Міліція охорони забезпечує охорону власності юридичних і фізичних осіб незалежно від форм власності. Даний підрозділ є єдиним підрозділом міліції, що здійснює свою діяльність на основі госпрозрахунку (договірні відносини).

е) Спеціальна міліція покликана забезпечувати охорону громадського порядку на об'єктах і територіях, що мають особливе чи значення потерпілих від стихійних чи техногенних чи нещасть катастроф.

Є) Судова міліція.

Ж) Міліція внутрішньої безпеки.

По-друге, міліція входить до системи органів державної виконавчої.

По-третє, міліція — це озброєний орган. Працівники міліції одержують табельну зброю, яку можуть застосовувати тільки у виняткових випадках, з метою забезпечення виконання службових обов’язків по захисту інтересів держави, прав і свобод громадян, охороні громадського порядку і власності від протиправних зазіхань. Ця зброя може бути застосованою до злочинця і в інших випадках, передбачених законодавством України.

По-четверте, основною метою діяльності міліції є захист від протиправних зазіхань життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, навколишнього середовища, інтересів суспільства і держави. У даному випадку міліція здійснює правоохоронну діяльність, що полягає, по-перше, у попередженні виникнення умов і причин суспільно небезпечних діянь; по-друге, у їх припиненні; по-третє, у ліквідації наслідків протиправного діяння. Наприклад, такого роду діяльність виникає, коли порушуються права суб'єктів суспільних відносин або не виконуються покладені на них законодавством обов'язки.

Виконуючи ці завдання, підрозділи міліції в окремих випадках прибігають до примусових заходів, що застосовуються, як правило, до правопорушників (запобіжного заходу, міри стягнення), а також до інших примусових заходів, що застосовуються до осіб, які не вчинили правопорушення, але лише у випадках, коли цього вимагають інтереси суспільства і держави.

Як найбільш чисельний правоохоронний орган,який виконує важливі і відповідальні завдання, міліція організовує свою діяльність на основі відповідних принципів.

Принципи діяльності міліції — це основні положення, закріплені в Конституції й інших законах України, на яких базується устрій, порядок функціонування і повноваження органів міліції.

Стаття 3 Закону «Про міліцію» називає наступні принципи, на яких ґрунтується діяльність міліції:

Принцип законності. Цей принцип полягає в строгому і неухильному дотриманні, виконанні норм права всіма учасниками суспільних відносин. Однак учасники суспільних відносин різноманітні і залежно від цього принцип законності в їх діяльності відіграє різну роль. Так, якщо мова йде про реалізацію принципу законності стосовно фізичних осіб (громадян), цей принцип можна виразити наступними словами: «Усе, що не заборонено — дозволено». У даному випадку всі не заборонені законодавством дії будуть розглядатися як правомірні. Якщо ж мова йде про такого специфічного суб'єкта суспільних відносин як державний орган, в основу діяльності якого покладений публічний інтерес, то принцип законності можна виразити словами: «Дозволене те, що дозволено законом». У системі правоохоронних органів, до яких відноситься і міліція, не повинно бути невизначеності. Якщо за органами міліції законодавець закріпив визначений обсяг прав, то вони можуть здійснювати свою діяльність тільки в рамках покладених на них державою повноважень і не більш.

Принцип гуманізму і поваги до особистості. Гуманізм — це система поглядів, що визнають цінність людини як особистості, її прав на свободу, рівність, повагу принципів милосердя як норм відносин між людьми, боротьбу за створення умов для вільного розвитку творчих сил і здібностей людини. На етапі розбудови демократичної, правової, соціальної держави, становлення нової системи органів державної влади, зміни методів державного управління, розвитку ринкових відносин принцип гуманізму і поваги до особистості набуває особливої актуальності для громадян України. Більш повний зміст цього принципу розкривається в п. 2 ст. 5 Закону «Про міліцію», де закріплено, що міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення. Здійснюючи свою діяльність, міліція, не повинна порушувати прав і свобод людини і громадянина, повинна поважати її честь і гідність. Однак за певних умов діяльність міліції пов'язана з обмеженням прав і свобод людини. Окремі обмеження цих прав чи свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватися лише у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, а також безпеки суспільства і держави.

Принцип соціальної справедливості. Справедливість — це морально-правова і соціально-політична категорія, яка передбачає відповідність між практичною роллю людини і її соціальним станом, між її правами та обов'язками, працею і винагородою, злочином і покаранням, заслугами людей і їхнім суспільним визнанням. Невідповідність у цих співвідношеннях оцінюється як несправедливість. Цей принцип закріплений у ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та рівні перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних і інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознаках. Принцип соціальної справедливості виявляється в діяльності міліції в тому, що вона захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової і національної належності, громадянства, віку, мови і освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Принцип взаємодії міліція з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням. Без такої взаємодії міліція не змогла б якісно і вчасно здійснювати покладені на неї функції. Важливу роль у цьому відіграють трудові колективи.

З метою співробітництва міліція має право, для виконання покладених на неї завдань залучати громадян з їхньої згоди до профілактичної та опе-ративно-розшукової діяльності міліції. Профілактична діяльність міліції — це система заходів для попередження правопорушень. Оперативно-розшукова діяльність міліції —це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, що здійснюються з застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів.

Примусове залучення громадян до співробітництва забороняється. Ніхто проти своєї волі не може бути насильно притягнутий до співробітництва з органами міліції. Таке співробітництво можливе тільки на добровільній основі.

Принцип гласності передбачає відкритість, доступність для суспільного ознайомлення, обговорення і контролю діяльності установ, організацій і посадових осіб. Принцип гласності в діяльності міліції виявляється в тому, що міліція інформує органи влади і управління, підприємства, громадські організації, трудові колективи і населення через засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку, заходи щодо його забезпечення і боротьби з правопорушеннями. Виключення складає лише інформація, яка містить державну чи службову таємницю, не підлягає розголошенню, а також відомості, які стосуються особистого життя людини.

Принцип невтручання в діяльність міліції з боку, політичних партій, рухів і інших громадських об'єднань означає, що міліція у своїй діяльності підпорядковується тільки законові і незалежна від будь-яких незаконних сторонніх впливів з боку політичних партій, рухів і інших громадських організацій. У підрозділах міліції не допускається діяльність громадських об'єднань, що переслідують політичні цілі, а працівники міліції при здійсненні службових повноважень керуються тільки законом і незалежні від впливу з боку політичних і громадських об'єднань.