Тема 2: Організація діяльності комерційного банку Лекція 1: Організаційна структура та управління банком План лекції
1. Загальна структура комерційного банку
2. Органи управління банком
3. Функціональні підрозділи та служби банку
Самостійна робота:
1. Функції та компетенція загальних зборів учасників банку, наглядової ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії, служби внутрішнього аудиту та постійно діючих комітетів.
2. Взаємодія структурних підрозділів банку при виробництві і продажу банківських послуг.
3. Концепції управління діяльністю банку. Організація планування і контролю роботи банку.
4. Оптимізація внутрішньобанківського управління.
Перелік використаної літератури:
1. Банківські операції: Підручник/ За ред. О. В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с. (с.49-58).
2. Копилюк О. І., Музичка О. М. Банківські операції. 2-ге вид. випр. і доповн. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. (31-32).
3. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. (с. 50-52).
1. Загальна структура комерційного банку
Невід’ємною складовою ефективного функціонування банку є вибір його організаційної структури, яка б забезпечувала високу прибутковість, достатню ліквідність і фінансову стійкість банку (рис. 1).
Операції на валютному ринку називають дилінговими операціями. Дилінг – це вид операцій з валютою, направлений на отримання прибутку за рахунок використання різниці в котируваннях валют. Цей прибуток досягається за рахунок купівлі валюти за низькою ціною і наступним продажем, після підвищення котирування, за більш високою ціною, при цьому різниця, за вирахуванням податків, є чистим прибутком.
Для здійснення валютних операцій у комерційних банках створюються підрозділи — дилінгові центри, які оснащені спеціальною технікою з метою швидкого укладення угод (в реальному часі) — телефонами, інформаційною та дилінговою апаратурою відомих фірм Рейтер, Телерейт, Блумберг, комп’ютерами, факсами тощо. Спеціалісти, які працюють у таких центрах, називаються валютними дилерами.
Рис. 1 Організаційна структура комерційного банку
Збори акціонерів
Рада банку
Управління обліку та звітності
Фінансово-економічне управління
Правління банку
Відділ внутрішнього аудиту
Відділ аналізу і прогнозування
Відділ планування
Відділ економічних нормативів
Управління забезпечення діяльності банку
Казначейство
Управління активно-пасивними операціями
Управління валютними операціями
Відділ банківської безпеки
Юридичний відділ
Відділ роботи з персоналом
Відділ інформатизації та автоматизації
Адміністративно-господарський відділ
Відділ міжбан-ківських операцій
Відділ корпора-тивного бізнесу
Відділ приватного бізнесу
Відділ дилінгових операцій
Відділ неторговельних операцій
Відділ кредиту-вання
Відділ цінних паперів
Відділ депозитів
Кредитний відділ
Вкладний відділ
Операційно-розрахункове управління
Відділ рахунків в національній валюті
Відділ рахунків в іноземній валюті
Відділ платіжних систем та міжбанківських розрахунків
Відділ касових операцій
Організаційна структура банку регламентується його статутом, в якому містяться положення про органи управління банком, їхню структуру і функції, порядок утворення й повноваження. Цей аспект діяльності банків визначається Законами України «Про господарські товариства» та «Про банки і банківську діяльність». При створенні банку в його установчих документах мають міститися дані про його вид, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, назву й місцезнаходження, розмір і порядок створення статутного капіталу, порядок розподілу прибутку, склад та компетенцію органів управління, порядок змін установчих документів, порядок ліквідації чи реорганізації банку.
Організаційна структура банку є важливою складовою успішного виконання обраної стратегії.
Основні вимоги, яким повинна відповідати ефективна організаційна структура банку:
1. достатній рівень децентралізації процесу прийняття рішень;
2. чіткість;
3. достатній рівень кваліфікації менеджерів середньої ланки;
4. наявність раціонально визначених та відповідним чином організованих стратегічних бізнес-одиниць;
5. ефективне здійснення внутрішніх і зовнішніх комунікацій;
6. створення можливостей для регламентації значної кількості видів діяльності;
7. забезпечення умов для постійного інноваційного розвитку та вдосконалення діяльності.