6

Фінансові правопорушення

-7. Фінансове правопорушення – це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку формування, розподілу та використання грошових коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність.

Бюджетні

Податкові

Правопорушення в банківській сфері

Правопорушення у сфері валютного обігу

Склад фінансових правопорушень, як і інших, включає об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону.

Об’єкт – правовідносини у сфері формування, розподілу та використання фондів грошових коштів.

Об’єктивна сторона – спосіб скоєння правопорушення, що можуть виражатися у цілому ряді дій (приховування доходів з метою ухилення від оподаткування) або бездіяльності (неподання звітності).

Суб’єкт – фізичні і юридичні особи.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності.

Основні фінансово-правові санкції:

1. Штраф – це міра матеріального впливу на особу, яка порушила фінансове законодавство, що визначається у певній грошовій сумі.

2. Пеня – це міра матеріального впливу, яка застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується як відсоток від суми зобов’язання за кожний день прострочення.

   Тема. Загальна характеристика адміністративного права.

1. Адміністративне право – система правових норм, які регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління та виконавчо-розпорядчої діяльності держави.

Предмет адміністративного права:

• відносини між підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовцями;

• між не підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їхніми службовцями (на центральному рівні – між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому – між державними адміністраціями різних областей);

• між не підпорядкованими одне одному державними органами і недержавними господарськими й соціально-культурними об’єднаннями, підприємствами, установами, громадськими об’єднаннями чи громадянами.

2. Джерелами адміністративного права є:

- Конституція України;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закони України, що регламентують порядок управлінської діяльності органів держави;

- Укази Президента України;

- Постанови Кабінету Міністрів України та акти центральних органів виконавчої влади;

- Нормативно-правові акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) був прийнятий 07.12.1984р. (почав діяти з 01.06.1985р.) і містить норми, що регулюють і охороняють матеріальні і процесуальні суспільні відносини у сфері адміністративних правопорушень і адміністративної відповідальності.

За роки незалежності України до КУпАП вносились певні зміни і доповнення (найбільше в 2006р. та 2007р.)

Кодекс складається з 5 Розділів, які містять 330 статей.

4. Серед суб’єктів адміністративного права розрізняють фізичних та юридичних осіб. Важливе місце серед суб’єктів адміністративного права належить громадянам України, є складовою частиною їх загального правового статусу і включає:

- адміністративну правоздатність і дієздатність (правосуб’єктність);

- права та обов’язки у сфері державного управління;

- адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян.

Адміністративна правоздатність – це здатність індивіда бути носієм прав і обов’язків у сфері державного управління (виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи і настає у повному обсязі з 18 років.)

Адміністративна правоздатність не однакова для всіх громадян і залежить від багатьох факторів: віку, освіти, статі, стану здоров’я тощо.

Адміністративна дієздатність – це визнана законом та іншими нормативно-правовими актами здатність громадян особисто своїми діями здійснювати, набувати права та нести обов’язки адміністративно-правового характеру.

Настання адміністративної дієздатності пов’язане з віком, інтелектуальним зростанням особи. З 16 років особи є суб’єктами відповідальності за адміністративні правопорушення.

Фактори, які призводять до повного або часткового обмеження адміністративної дієздатності:

• душевна хвороба;

• інвалідність (втрата зору, слуху) позбавляє права на управління транспортним засобом;

• судимість або відсутність спеціальної освіти не дає можливості займати певні посади у держапараті.

Адміністративна деліктоздатність – це здатність індивіда нести відповідальність за скоєння адміністративних правопорушень.