1. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Головна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкового середовища – стійкість його економіки. Для кожного господарюючого суб’єкта існує: внутрішня, фінансова та загальна стійкість. Внутрішня стійкість досягається при такому стані економіки підприємства, який забезпечує досить високий фінансовий результат його діяльності. Фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні. Загальна стійкість характеризується позовними сальдо чистого грошового потоку (перевищенням позовного грошового потоку над негативним).

Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю потреб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. Вона характеризується системою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники фінансової стійкості.

1. Наявність власного оборотного капіталу (К_во), яку визначають як різницю власного капіталу підприємства (К_в) та суми необоротних активів (НА): К_во = К_в - НА. Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів призводить до збільшення величини залученого капіталу і посилання фінансової залежності підприємства.

2. Наявність власного оборотного і довгострокового залученого капіталу, який називається перманентним (К_п) і визначається як сума власного оборотного капіталу та довгострокового залученого капіталу (К_зд):

К_п = К_во + К_зд .

3. Загальна величина капіталу для формування запасів і затрат (К_сум), яку визначають як суму перламентного капіталу та короткострокового залученого капіталу (К_зн):

К_сум = К_п + К_зн .

або

К_сум = К_во + К_зд + К_зн.

Визначаючи фінансову ситуацію, можна використати трикомпонентний показник:

де функцію визначають так:

За цими розрахунками можна виділити чотири типи фінансових ситуацій на підприємстві (табл. 1).

Таблиця 1

Типи стійкості фінансового стану підприємства

№ п/п	Тип стійкості фінансового стану	Значення коефіцієнтів
		Кво	Кзд	Кзн
1.	Абсолютна стійкість	≥ 0	≥ 0	≥ 0	1,1,1
2.	Нормативна стійкість	< 0	≥ 0	≥ 0	0,1,1
3.	Нестійкий фінансовий стан	< 0	< 0	≥ 0	0,0,1
4.	Кризовий фінансовий стан	< 0	< 0	< 0	0,0,0

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан пов’язаний з порушеннями платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства.

Відносні показники фінансової стійкості – система коефіцієнтів (ratio), аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи кризового) та в динаміці змін за попередні періоди. Основні відносні показники фінансової стійкості:

1. Коефіцієнт автономії або фінансової незалежності (k_а), який характеризує частку власного капіталу (К_в) у загальній вартості авансованого капіталу підприємства (К) і розраховується відношенням підсумку першого розділу пасиву балансу до валюти балансу:

Чим більша частка власного капіталу, тим більша можливість підприємства у подоланні несприятливих ситуацій фінансового забезпечення господарської діяльності. Мінімальне критичне значення цього коефіцієнта – 0,5. Воно свідчить про те, що за таких обставин підприємство може всі свої зобов’язання покрити за рахунок власних джерел.

2. Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) (k_р) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного і визначається відношенням залученого капіталу до суми власного:

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення залежності підприємства від залучених джерел, втрату фінансової автономії. Критичне значення цього коефіцієнта, коли k_р<1, а нормальним вважається таке значення, при якому лише третина активів підприємства формується за рахунок залученого капіталу. Залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонування підприємства нормальне значення коефіцієнта фінансового ризику суттєво змінюється. Чинниками таких змін можуть бути: зміна оборотності оборотних активів, стан дебіторської заборгованості, зміна умов залучення капіталу тощо. Для досягнення мінімальної фінансової стійкості цей коефіцієнт повинен бути обмежений значенням співвідношення оборотних активів (ОА) до необоротних (НА):

3. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу (k_дз) характеризує структуру джерел покриття активів і визначається як частка від ділення суми довготермінових зобов’язань (К_дз) на суму власного капіталу і довгострокових зобов’язань:

Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення довіри до підприємства з боку кредиторів, інвесторів і залежить від зовнішніх джерел фінансування.

4. Коефіцієнт маневрування власним капіталом (k_мн) характеризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним і розраховується відношенням власного оборотного капіталу (К_во) до суми всього власного:

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності, проведення розрахунків з кредиторами.

5. Коефіцієнт мобільності оборотних активів (k_мо), який характеризує ступінь ліквідності оборотних коштів, тобто їх можливість бути засобами платежу, розраховується як відношення грошових засобів і короткострокових фінансових інвестицій (ГЗЕ) до вартості оборотних засобів (ОБЗ):

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення рівня платоспроможності підприємства.

Названі коефіцієнти не вичерпують всю систему показників, які можна використовувати під час аналізу фінансової стійкості підприємства. Часто на практиці використовують коефіцієнти, які виражають деталізовані структурні зрушення активів і пасивів, взаємозв’язки грошового потоку тощо. За згаданою сукупністю коефіцієнтів можна достовірно визначити фінансову стійкість будь-якого господарюючого суб’єкта. Зведену характеристику коефіцієнтів фінансової стійкості можна подати у вигляді табл. 2.

Таблиця 2