Vermeer

The seventeenth- century Dutch painter Johannes Vermeer is famous (1) …… his realistic paintings. Many experts have tried to work out how he was so good (2) …… painting accurate details. In his day, it was usual (3) ……painters to draw the picture first, (4) ….. Vermeer seemed capable (5) ……. painting without doing this. Even the Victorians, who were responsible (6) ….. Vermeer’s present great reputation, were puzzled (7) ……. why his paintings were so similar (8) ……. photographs.

Philip Steadman of University College, London has no doubt (9) …… the reason. He claims Vermeer used an early form of camera, called a camera obscure, (10)…. a means (11) …. creating accurate images. Steadman was suspicious (12) …… a mysterious black box in one painting, saying that it is exactly where Vermeer’s camera would have been. But Steadman says even if he is right (13) …… Vermeer’s method, we shouldn’t lose respect (14) …… the artist’s talent.

Ex. 5. Fill in that, who, why, which, whose, where, (1-15).

THE WHITE HOUSE

One of the most famous buildings in the world is the White House, (1) …… is the official home of the US president. The White House is in Washington DC, (2) …… there are many other important buildings and monuments. The city, (3) …… was founded in 1790, was deliberately planned as a national capital. George Washington, (4) …… was the first US president and (5) ……. name was given to the city, wanted it to be the place (6) …… the nation’s government would permanently reside.

The White House, (7) …… was originally named Executive Mansion, was built in pale grey sandstone. The colour of the stone, (8) …… was so different from the surrounding red brick buildings, was the reason (9) …… the mansion became known as the White House. The main building, (10) …… many presidents have lived, is a large complex (11) …… consists of over 130 rooms.

People find the White House fascinating and that is the reason (12) …… the parts of the complex (13) …… are open to the public are toured every year by one and a half million people (14) …….. want to see the place (15) ……. their president lives and works.

4.3. Mediation

Ex. 1. Render the following text into English.

СІКСТИНСЬКА МАДОННА

Славнозвісна ”Сікстинська мадонна” (Дрезденська галерея) – вершина творчості Рафаеля. Перше враження від картини: постать статної жінки, яка несе хлопчика, тримаючи його міцними, але ніжними руками. Уже в тому, як вона тримає сина, і навіть у лініях, якими окреслено постать і покривало, є щось невимовно сумне, принадне й разом величне, таке, що кожній людині нагадує матір. Легкий вітерець надуває покривало, відкидає край синього плаща мадонни. Дивне небо, в якому клубочаться хмаринки та юрмляться безвинні душі дітей-янголяток, оточує постать мадонни. З безмежною розчуленістю й захопленням дивиться в обличчя мадонни чоловік похилого віку у парадному папському вбранні – святий Сікст. Схилилася, притуливши руки до серця, опустила очі до долу свята Варвара. Наближається до глядача, не йде – пливе повітрям мадонна. Хлопчик дивиться з докором, а мати зі співчуттям та готовністю все зрозуміти і простити...

“Сікстинська мадонна” силою свого впливу на глядача перевершує всіх інших мадонн, будь-коли створених. Довгий час нікому не спадало на думку, чому, перебуваючи в зеніті своєї слави, переобтяжений замовленнями папи, кардиналів, королів, геніальний художник написав свій кращий твір на замовлення “чорних монахів” далекого від Рима провінційного містечка П‘яченці. А річ у тому, що “Сікстинська мадонна” створювалася не як вівтарний образ для собору П‘яченці. Мала вона висіти над місцем поховання благодійника Рафаеля – Юлія ІІ. Ось чому тіара, яку зняв святий Сікст, покровитель роду Роверо, перед мадонною, увінчана жолудем – гербовим знаком Юлія, ось чому явилась йому мадонна зі святою Варварою, яка, за повір‘ям, полегшує муки вмираючих. Нарешті, завіса і постаті янголяток, що виглядають з-під нижнього краю полотна, є властивими деталями ренесансних скульптурних надгробків.

З 1754 року найліпша з мадонн Рафаеля оселилася у Дрездені. ЇЇ купив король Август ІІІ.

Ex. 2. Render the following text into English.

ДЖОКОНДА

Знамените, неперевершене творіння Леонардо викликає надзвичайно сильні емоції і сьогодні. Суперечки щодо цієї картини не змовкають впродовж століть. Який зміст цієї картини? На ній зображена молода, вродлива жінка чи навпаки, холодна, неприваблива, вселяюча неспокій? Хто послужив моделлю для написання цього твору?

Сміливим новаторством та глибоким філософським змістом пронизаний і задум картини. Вважається, що цей витвір мистецтва не є зображенням певної особистості. Джоконда написана з підкресленою майже програмною простотою в цілковитій відповідності з ренесансним поглядом. Людина – частина природи, найпрекрасніше її творіння, її вершина, її вінець.

Як би не тлумачили образ “Джоконди”, безсумнівно, що Леонардо приваблювали не тільки пропорційність її фігури та гармонійність рис її обличчя, але і її глибокий проникливий розум, про що говорить її погляд, багатство інтелекту та витонченість емоцій. Матеріал для таких емоцій могла дати художнику не одна Мона Ліза чи Констанца д‘Авалос, але й багато інших талановитих, освічених, духовно багатих жінок Ренесансу.

В образі Джоконди Леонардо розкриває не тільки єдність людини і природи, не тільки фізичну та духовну гармонію, але й дає глибоке розуміння людської душі. За допомогою тільки йому притаманної світотіні Леонардо передає ледь помітний рух на обличчі Джоконди, легку посмішку, зосередженість. За легкою посмішкою відчувається значно складніше духовне життя. Це справляє враження чогось невисловленого, тобто, як кажуть, її загадковість.

Леонардо вдалося неймовірне. Він зобразив обличчя Мадонни так, ніби вона сама розглядає глядача. Сама намагається проникнути в його характер. Леонардо з математичною точністю розрахував відстань, з якої будуть дивитися на його картину, зробив цю відстань фокусною, тобто помістив глядача у фокус її погляду. Цілком імовірно, що образ Джоконди розкривається не у взаємодії з іншими фігурами та предметами – їх немає на картині, а саме у взаємодії з глядачем.

Мандруючи залами Лувру, глядач раптом відчуває, ніби сама Джоконда розглядає його із оточення свого поетичного пейзажу розумним, пронизливим, ласкаво-скептичним поглядом, ледь посміхаючись, буквально не зводить з нього погляду. І як би не намагався глядач не помічати цей погляд, повністю йому це не вдається, бо направлений на нього погляд Джоконди з картини наполегливо повертає погляд глядача до самого себе. Він, глядач, і є другою фігурою, ненаписаною Леонардо, але яка входила в задум художника, з нею взаємодіє образ художника.