- •Національний медичний університет імені о.О.Богомольця
- •Конкретні цілі:
- •Базовий рівень підготовки:
- •Організація змісту навчального матеріалу.
- •Зміст теми:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •3.5. Рекомендації для оформлення протоколу:
- •Властивості коринебактерій
- •Диференційно-діагностичні ознаки збудників
- •Методика організації навчального процесу на практичному занятті.
- •Підготовчий етап.
- •Основний етап.
- •Заключний етап.
- •Додатки:
- •7. Рекомендована література.
Методика організації навчального процесу на практичному занятті.
Підготовчий етап.
Сформулювати тему практичного заняття та її значення для подальшого вивчення і мікробіологічної діагностики дифтерії.
Дифтерія займає одне з провідних місць в інфекційній патології. У природі велика кількість коринебактерій, серед яких є безумовнопатогенні, умовнопатогенні і непатогенні. Проблема дифтерії є дуже актуальною у зв’язку з підйомом захворюваності серед дітей, а також дорослих.
Важливого значення набуває постановка етіологічного діагнозу дифтерії, визначення токсигенності виділених штамів і своєчасне проведення комплексу специфічного лікування хворих, екстренної профілактики захворювань в осередку інфекції. Не аби-яку роль відіграє і виявлення бактеріоносіїв токсигенних і нетоксигенних дифтерійних паличок з подальшою санацією носіїв для переривання ланцюгу епідемічного розповсюдження захворювання.
Усе це підтверджує актуальність вивчення теми в курсі спеціальної мікробіології.
Ознайомити студентів з навчальними цілями та планом заняття. Провести контроль початкового рівня підготовки з використанням тестів, ситуаційних задач (орієнтовний перелік тестів-додаток 2), усно опитати студентів за стандартизованим переліком питань, проаналізувати найбільш важливі теоретичні та практичні питання. З урахуванням рівня підготовки далі треба перейти до наступного етапу.
Основний етап.
Рекомендується така послідовність проведення досліджень:
Студенти замальовують у протокол морфологічні особливості дифтерійної палички при фарбуванні за Лефлером.
Здійснюють забір матеріалу і його засів на середовища з метою виявлення дифтерійного бактеріоносійства.
Студенти створюють схему мікробіологічної діагностики дифтерії.
Студенти занотовують препарати і середовища необхідні для мікробіологічної діагностики дифтерії.
Студенти занотовують препарати для специфічної профілактики і лікування дифтерії.
Заключний етап.
Викладач перевіряє оформлення протоколу та в індивідуальній бесіді з кожним студентом встановлює кінцевий рівень набутих знань з основних і найбільш важливих теоретичних та практичних питань. Далі викладач повідомляє кожному студенту про загальну оцінку його підготовки та роботи на занятті, виставляє оцінку у журнал обліку відвідувань і успішності студентів і інформує студентів про тему та план наступного практичного заняття, особливості підготовки.
Староста групи заносить у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами оцінку і відповідну конвертовану кількість балів, а викладач завіряє їх своїм підписом.
Додатки:
Додаток 1. Питання для самоконтролю студентів.
Етапи вивчення збудника дифтерії.
Коринебактерії, біологічні властивості.
Еволюція коринебактерій.
Диференціація патогенних від інших коринебактерій.
Біовари дифтерійних паличок, їх властивості.
Токсиноутворення. Характеристика екзотоксину. Генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили екзотоксину.
Фактори патогенності коринебактерій. Патогенез дифтерії, імунітет.
. Методи мікробіологічної діагностики дифтерії та дифтерійного бактеріоносійства. Визначення антитоксичного імунітету.
Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії, протидифтерійні препарати. Лікування дифтерії.
Додаток 2.
Тестові завдання з теми ,,Коринебактерії. Мікробіологічна діагностика дифтерії.”
I-Варіант
1. Для збудника дифтерії в морфологічному відношенні характерно:
А. Включення крохмалю.
В. Включення сірки.
С. Включення гранульози.
Д. Включення крапель нейтральних ліпідів.
Е. Включення поліфосфатів.
2. Для екстренної специфічної профілактики дифтерії необхідно використовувати:
А. Протидифтерійну антитоксичну сироватку.
В. Протидифтерійний анатоксин.
С. Сульфаніламідні препарати і антибіотики.
Д. Гомеопатичні препарати.
Е. Вакцину АКДП.
3. Для визначення токсичності дифтерійної палички в дослідах ,,in vitro” використовують:
А. Реакцію аглютинації.
В. Реакцію імунофлюоресценції
С. Реакцію гемаглютинації.
Д. Реакцію преципітації в гелі.
Е. Реакцію зв’язування комплементу.
4. Які особливості післявакцинального імунітету проти дифтерії:
А. Нестерильний.
В. Клітинний.
С. Антитоксичний.
Д. Антибактеріальний.
Е. Антитоксичний і антибактеріальний.
5. Токсигенність дифтерійної палички пов’язана з:
А. Хромосомою збудника.
В. Інфікуванням збудника помірним бактеріофагом.
С. Наявністю ендотоксину.
Д. Наявністю гіалуронідази.
Е. Наявністю нейрамінідази.
6. Дифтерійний екзотоксин в організмі хворого має специфічну дію на:
А. М’язи серця.
В. Шлунково-кишковий тракт.
С. Лейкоцити.
Д. Еритроцити.
Е. Опорно-руховий апарат.
7. Для виділення збудників дифтерії використовують:
А. Середовище Клауберга.
В. Жовточно-сольовий агар.
С. Середовище Ендо.
Д. Середовище Сабуро.
Е. Середовище Вільсона-Блера.
8. Вирішальною ознакою патогенних коринебактерій дифтерії є:
А. Морфологічні особливості.
В. Токсигенність.
С. Чутливість до антибіотиків.
Д. Культуральні властивості.
Е. Біохімічні властивості.
9. Для патогенних коринебактерій характерне:
А. Цистеіназна активність.
В. Уреазна активність.
С. Ферментація сахарози.
Д. Наявність желатинази.
Е. Ферментація піразинаміду.
10. Протидифтерійну сироватку одержують шляхом гіперімунізації коней:
А. Анатоксином.
В. Токсином.
С. Ендотоксином.
Д. Культурою збудника.
Е. Антитоксином.
Тестові завдання з теми ,,Коринебактерії. Мікробіологічна діагностика дифтерії.”
II-Варіант
1. Для патогенних коринебактерій характерне:
А. Цистеіназна активність.
В. Уреазна активність.
С. Ферментація сахарози.
Д. Наявність желатинази.
Е. Ферментація піразинаміду.
2. Дифтерійний ендотоксин в організмі хворого має специфічну дію на:
А. М’язи серця.
В. Шлунково-кишковий тракт.
С. Лейкоцити.
Д. Еритроцити.
Е. Опорно-руховий апарат.
3. Для екстренної специфічної профілактики дифтерії необхідно використовувати:
А. Протидифтерійну антитоксичну сироватку.
В. Протидифтерійний анатоксин.
С. Сульфаніламідні препарати і антибіотики.
Д. Гомеопатичні препарати.
Е. Вакцину АКДП.
4. Для визначення токсичності дифтерійної палички в дослідах ,,in vitro” використовують:
А. Реакцію аглютинації.
В. Реакцію імунофлюоресценції.
С. Реакцію гемаглютинації.
Д. Реакцію преципітації в гелі.
Е. Реакцію зв’язування комплементу.
5. Для збудника дифтерії в морфологічному відношенні характерно:
А. Включення крохмалю.
В. Включення сірки.
С. Включення гранульози.
Д. Включення крапель нейтральних ліпідів.
Е. Включення поліфосфату.
6. Які особливості післявакцинального імунітету проти дифтерії?
А. Нестерильний.
В. Клітинний.
С. Антитоксичний.
Д. Антибактеріальний.
Е. Антитоксичний і антибактеріальний.
8. Токсигенність дифтерійної палички пов’язана з:
А. Хромосомою збудника.
В. Інфікуванням збудника помірним бактеріофагом.
С. Наявністю ендотоксину.
Д. Наявністю гіалуронідази.
Е. Наявністю нейрамінідази.
9. Для виділення збудників дифтерії використовують:
А. Середовище Клауберга.
В. Жовточно-сольовий агар.
С. Середовище Ендо.
Д. Середовище Сабуро.
Е. Середовище Вільсона-Блера.
10. Вирішальною ознакою патогенних коринебактерій дифтерії є:
А. Морфологічні особливості.
В. Токсигенність.
С. Чутливість до антибіотиків.
Д. Культуральні властивості.
Е. Біохімічні властивості.
11. Протидифтерійну сироватку одержують шляхом гіперімунізації коней:
А. Анатоксином.
В. Токсином.
С. Ендотоксином.
Д. Культурою збудника.
Е. Антитоксином.
Вірні відповіді:
І-варіант ІІ-варіант
Е 1.А
А 2.А
Д 3.А
С 4.Д
В 5.Е
А 6.С
А 7.В
В 8.А
А 9.В
А 10.А