Передмова

Нині з багатьох країн світу тягнуться потоки біженців та іммігрантів, що або рятуються від міжетнічних конфліктів, або тікають від злиднів у пошуках кращого життя. Прибуваючи до нової країни, вони часто відчувають на собі ненависть людей, які лише кілька поколінь тому самі були іммігрантами. У такій ситуації, наприклад, опиняється чимало людей, що прибувають до Сполучених Штатів. США в культурному плані – найрозмаїтіше суспільство у світі. Це суспільство іммігрантів; тубільне населення, американські індіанці сьогодні становлять менше 1% від усього населення США.

Втім Європа швидко стає майже такою самою змішаною у культурному плані, як і США. Звичайно, саме європейці були першими іммігрантами в Північній Америці, і вони ж таки домінували донедавна в імміграції на територіях, що сьогодні стали США та Канадою. Нині вже нові хвилі імміграції, як законної, так і незаконної, накочуються на саму Західну Європу. Іммігранти прибувають туди зі Східної Європи, з Африки, із Близького Сходу та Азії. Багато дилем, конфліктів та сутичок, так само як і вигод, і можливостей, що стали наслідком напливу іммігрантів у США, сьогодні мають місце й у Європі. Вона стає більш етнічно гетерогенною, ніж будь-коли раніше.

Сучасний світ дедалі більше демонструє перехід від питань збереження національної самобутності до вимог участі в органах влади й у розподілі суспільного продукту. Великого значення набувають гасла автономії або самоврядування аж до побудови власної незалежної держави. Попри те, що питання, пов'язані з природою і розвитком етносів/націй, довгий час перебували на маргінесі наукових зацікавлень соціологів, нині у світі дедалі більшої сили набуває явище „етнічного ренесансу”. Відтак увага соціологів повертається у бік різноманітних досліджень, пов'язаних з етнічністю, етнонаціональним розвитком, націоналізмом тощо. Зокрема, у поліетнічних країнах гострою була і є проблема співіснування (відносин) різних етнонаціональних груп, кожна з яких володіє своєю неповторною культурою, має свої інтереси і потреби розвитку. Це створює певні проблеми і для суспільства, і для держави, оскільки в багатоетнічному середовищі неминуче виникає міжнаціональна напруженість, а часто й конфлікти.

Як зазначає український соціолог Н. Черниш: «Мало хто із середовища провідних учених думав, що перехід до постіндустріального суспільства навіть підштовхне ренесанс етнічного. Однак це сталося. Глобалізація, навпаки, не привела до відмирання різноманітних національних проявів, вона породила іншу тенденцію – відповідь у вигляді пожвавлення всього етнічного і національного. І це все нормально. На виклики глобалізації мала бути якась рівноцінна відповідь. Вона виявилась в зацікавленнях до всього локального, локальних культур, етнічних культур, в тому числі ідентичностей. Глобалізація, а також підйом усього локального, глокалізація, – мені здається, що це є теми, які дуже цікаві для соціологів і будуть довго лишатися цікавими».

Нині майже усі соціогуманітарні науки звернулись до дослідження етнонаціональних феноменів – міжнаціональних взаємин, соціально-психологічних проблем адаптації, міжнаціональних конфліктів, націоналізму, етнічної нерівності та дискримінації тощо. У рамках багатьох із них сформувалися відносно самостійні наукові напрями: етносоціологія, етнопсихологія, етнополітологія, етнопедагогіка, етнодемографія тощо. Етнологія ж претендує на роль науки, яка інтегрує усі знання щодо етнічних спільнот. У центрі уваги етносоціології як науки – процес і соціальні механізми становлення, функціонування й розвитку етнонаціональних груп як структурних складових суспільства та суб’ектів соціального життя.

Найчастіше предмет етносоціології визначається через перелік досліджуваних проблем. Втім структура етносоціології як наукової та навчальної дисципліни поки що чітко не визначена, відсутній «канонізований» перелік тем і проблем, що відносяться до сфери її інтересів. Тому кожен із небагатьох навчальних посібників із етносоціології спирається на авторську концепцію щодо її предмета і має суттєві відмінності. Свідченням цього є те, що два виданих в Україні навчальних посібники з етносоціології – В. Арбеніної (Харків) та В. Середи (Львів) мають суттєві відмінності не лише за змістом, але й за переліком тем.

Оскільки у сучасній науці існує поліпарадигмальність, яка характеризується відмінностями в інтерпретації етнонаціональних феноменів представниками різних наукових шкіл, викладання більшості тем курсу носить проблемний, дискусійний характер. Як влучно підмітив французький соціолог П. Бурд’є, «найбільш важким в соціології є, зберігаючи повну здатність дивуватись, навчитись розмірковувати про речі, які здавна вважаються зрозумілими».

Мета дисципліни

Вивчити соціальні аспекти життя та діяльності етнічних спільнот та етнічну специфіку соціальних спільнот і відносин.

Завдання дисципліни

• Розкрити зміст понять етнос і нація, дослідити основні тенденції їх утворення та розвитку.

• Ознайомитися зі складовими процесу формування етнічної ідентичності (самосвідомості).

• Дослідити різні підходи до визначення націоналізму.

• Охарактеризувати різновиди етнічних взаємодій, особливо міжетнічні конфлікти.

• Розглянути концепції вироблення державної етнонаціональної політики.

• Дослідити етнонаціональний склад населення України та тенденції його розвитку.

• Сформувати навики творчого й толерантного підходу щодо питань міжетнічних взаємодій та формування нації в Україні.

Компетенції, яких має набути студент у результаті вивчення дисципліни:

знати

- специфіку етнічної соціології як спеціальної соціологічної теорії та її історію;

- зміст поняття «етнічність» та її складові;

- зміст понять «етнос» і «нація», їх історію та типологію;

- зміст поняття «націоналізм» і його типологію;

- зміст понять «титульний етнос» і «етнічні меншини»;

- зміст понять «міжетнічні відносини», «етнічні установки», «етнічні стереотипи» та «етнічні упередження»;

- особливості мовної ситуації в сучасній Україні;

- основні стратегії акультурації та етнополітичні стратегії національної консолідації;

розуміти

- термінологічну невизначеність етносоціології, характер її основних проблем, методологічні особливості і принципи, міждисциплінарні зв’язки;

- сутність «етнічної ідентичності» та особливості її формування;

- особливості різних підходів до формування етнонаціональних спільнот;

- особливості посилення етнічного чинника в останні півтора століття та їх наслідки.

- особливості поліетнічної структури більшості держав світу;

- аксіологічний вимір міжетнічних відносин та розмаїття їх форм: від інтеграції до конфлікту;

- роль мови як етнічного символу у суспільному розвитку;

- нерівномірність акультураційних процесів і проблематика етнонаціональної інтеграції;

вміти

- визначати етносоціологічну проблематику в соціальних дослідженнях та використовувати наукові методи дослідження етнонаціональних процесів;

- визначати базовий етнічний тип та аналізувати явища, пов’язані з етнічністю та етнічною ідентичністю;

- аналізувати сучасні етнонаціональні процеси в Україні;

- аналізувати український націоналізм та його вплив на сучасний розвиток України.

- аналізувати поліетнічний соціум у контексті різних соціальних чинників, таких як поселенська структура, професія, релігія тощо;

- аналізувати структуру та динаміку міжетнічних конфліктів та формувати основи толерантної поведінки до представників інших народів;

- аналізувати етнонаціональну політику сучасної України;

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 1.1.

ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1. Предмет, функції та міждисциплінарні зв’язки етносоціології

2. Історія етносоціології

3. Основні методи етносоціологічних досліджень

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 1.2.

ЕТНІЧНІСТЬ ЯК ПРОЯВ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ОСОБИСТІСТЮ ТА ЕТНОСОМ

1. Соціологічний аналіз етнічності

2. Сутність, структура та формування етнічної ідентичності

3. Етнічні установки, стереотипи та упередження

4. Етнотип і національний характер

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 1.3.

МОВА ЯК ОСНОВНА СОЦІОКУЛЬТУРНА ОЗНАКА ЕТНІЧНОСТІ

1. Соціокультурні маркери етнічності

2. Особливості мовної ситуації України

3. Динаміка використання української і російської мов у сімейному спілкуванні в Україні

4. Мовний склад населення Чернівецької області

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 1.4.

ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ СПІЛЬНОТИ: РІЗНОВИДИ, УТВОРЕННЯ, РОЗВИТОК

1. Сутність та класифікація етнонаціональних спільнот

2. Основні підходи щодо походження етнонаціональних спільнот

3. Розмаїття теорій етносу та нації

4. Націоналізм як суспільний феномен

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 2.1.

СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПОЛІЕТНІЧНОГО СОЦІУМУ

1. Поліетнічний склад українського суспільства

2. Росіяни як найбільша національна меншина України

3. Національний склад населення Чернівецької області

4. Взаємозв’язок етнічних та соціальних чинників суспільства

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 2.2.

СОЦІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МІЖЕТНІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Форми міжетнічних взаємодій та міжкультурні запозичення

2. Методологія вимірювання стану міжетнічних відносин

3. Міжетнічні шлюби та конфлікти як індикатори міжетнічних відносин

4. Міграційні процеси та проблематика діаспор

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 2.3.

ВИРОБЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

1. Моделі етнополітичних стратегій держави

2. Етнонаціональна політика сучасної України

3. Національні аспекти соціальної структури та мобільності

4. Політика держави щодо національних меншин в Чернівецькій області

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 2.4.

РЕПАТРІАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР ТА ЇХ ІНТЕГРАЦІЯ В УКР. СУС-ВО

1. Депортація та повернення кримськотатарського народу

2. Політико-правові проблеми інтеграції кримських татар

3. Соціально-економічні проблеми облаштування кримських татар

4. Соціально-культурні чинники адаптації кримських татар

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ 1.1.

ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМ

І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

План:

1. Предмет, функції та міждисциплінарні зв’язки етносоціології

2. Історія етносоціології

3. Основні методи етносоціологічних досліджень