Методичні рекомендації до виконання та захисту магістерської роботи. Тема: Народна гра як головний чинник хореографічного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Атрощенко І.А.

Підготовка магістра за освітньо-професійною програмою та кваліфікаційним напрямом 0101 «Педагогічна освіта» за спеціальністю 8.010103 «Педагогіка і методика середньої освіти. Хореографія» закінчується державним екзаменом з теорії та методики викладання хореографічних дисциплін та захистом кваліфікаційної екзаменаційної роботи з «Мистецтва балетмейстера».

Практичні заняття на п’ятому році навчання закріплюють і розвивають набуті навики балетмейстерської роботи. В етюдній роботі студенти-магістранти виконують більш складні задачі побудови сюжету, розкриттю хореографічних образів. Також продовжується робота по удосконаленню композиції танцю, розвитку хореографічних образів, використанню законів драматургії в хореографічному творі.

Тема, ідея, жанр і форма творчої роботи студентом обирається самостійно. Програма творчої роботи обговорюється і затверджується кафедрою хореографічних дисциплін і Вченою Радою університету на початку магістерської підготовки.

На основі зібраного фактичного матеріалу і балетмейстерського аналізу самостійно підібраного музичного твору, виявлення ідеї, теми, побудови сюжету, образів магістранти під керівництвом викладача протягом року пишуть композиційний план, лібрето творчої роботи основаної на багатоплановому малюнку і принципах композиційного співвідношення пантоміми і «чистого» танцю.

При аналізі музичного твору слід враховувати, що суб’єктивність музичного сприймання визначена межами, зумовленими інваріантними елементами музики і виявляється у неповторному особистісному ставленні до твору.

Протягом останнього семестру ведеться розробка цієї програми, етюдна робота по створенню фрагментів творчої роботи з розкриттям образів і характерів героїв. При створенні образності хореографічного твору треба пам’ятати, що знання форм музично-хореографічної драматургії, відображення життя в танці (коли танець стає природною формою прояву почуттів, думок, життєдіяльності в цілому), запорука психологічного розвитку хореографічних образів.

В здійсненні творчої роботи враховуються положення викладені в теоретичному розділі курсу «Мистецтво балетмейстера».

Постановка творчої роботи здійснюється на лабораторних заняттях протягом навчального року (в якості виконавців можуть бути задіяні студенти кафедри, учні Кіровоградського обласного комплексу гуманітарно-естетичного профілю і, як виключення, учасники самодіяльного або професійного колективу в якому працює магістрант).

Особливу увагу викладач повинен приділити жанровій розмаїтості та різноплановості хореографічної мови, основаній на багатстві класичного, народного танців або вільній пластиці.

На захист екзаменаційної роботи подається методична робота за темами змісту програми з хореографічних дисциплін яка покликана засвідчити відповідний рівень фахової освіти студента. Вимоги щодо її змісту, творчого характеру, теоретичної і практичної значущості результатів є значно вищими, ніж вимоги до дипломної роботи. Теми магістерських робіт визначає вищий навчальний заклад. Однак студент-магістрант має право запропонувати свою тему роботи, належно обґрунтувавши її доцільність.

Вибір теми має винятково велике значення, її необхідно визначити і затвердити на початку магістерської підготовки. Обрати тему магістерської роботи пошукачеві можуть допомогти такі процедури:

1. Перегляд каталогів захищених робіт, ознайомлення з уже виконаними на кафедрі роботами.

2. Ознайомлення з новітніми результатами досліджень у суміжних галузях науки, оскільки на межі різних галузей знань можна знайти нові, часом неочікувані рішення.

3. Оцінка методів дослідження у конкретній галузі науки, передбачення можливості застосування методів, які засвідчили свою ефективність у суміжних галузях.

4. Перегляд відомих наукових рішень за допомогою нових методів, з нових теоретичних позицій, із застосуванням нових суттєвих фактів. Вибір теми з нових позицій, на більш високому рівні.

Теми магістерських робіт закріплюють за студентами на основі їх особистих заяв.

Обравши тему, магістрант повинен визначити мету, конкретні завдання та аспект її розроблення. Для цього йому необхідно з’ясувати, в чому полягають суть запропонованої ідеї, її теоретична новизна й актуальність, практична цінність теми.

Науковий керівник допомагає магістрантові оцінити можливі варіанти рішень. Проте прийняття рішення є прерогативою дослідника. Тільки автор роботи відповідає за прийняті рішення, за правильність отриманих результатів та їх інтерпретацію.

Важливу роль відіграє і планування творчого процесу студента-магістранта. Розпочинається воно зі складання робочого плану, який можна вважати своєрідною наочною схемою дослідження. Його використовують на перших стадіях дослідження, маючи змогу ескізно уявити проблематику дослідження у різних варіантах, що суттєво полегшує науковому керівнику оцінку загальної композиції та рубрикації майбутньої роботи.

Робочий план може мати довільну форму. Складається він з переліку вертикально розташованих рубрик, пов’язаних внутрішньою логікою дослідження конкретної теми.

На пізніших стадіях дослідження складають план-проспект – реферативний виклад розташованих у логічному порядку питань, за якими в майбутньому буде систематизовано зібраний фактичний матеріал.

Після складання плану роботи магістранту необхідно з’ясувати логічну послідовність передбачених процесів. Залежно від можливостей їх порядок може змінитись. Головне, щоб за певний період часу вони всі були здійснені. Стратегія і тактика наукового дослідження вимагає, щоб, концентруючись на виконанні основних розділів плану, дослідник не забував про додаткові його аспекти, те, що інколи необачно називають «деталями», «дрібницями».

Науковий керівник координує складання робочого плану, допомагаючи при цьому підібрати необхідну літературу, довідкові, статистичні та архівні матеріали, інші джерела, консультує магістранта з усіх питань, з яких у нього виникають труднощі. Особливо важлива роль керівника в оцінюванні змісту виконаного дослідження, наданні згоди на допуск магістерської роботи до захисту.

Ознайомлення з опублікованою літературою, що стосується теми дослідження, розпочинається з розроблення ідеї – задуму потенційного наукового дослідження, втіленого у темі та робочому плані. Усвідомлення ідеї майбутнього дослідження передує цілеспрямованому пошуку літературних джерел відповідної тематики, аналізу матеріалу, що міститься в опублікованих роботах вчених. Це особливо важливий пізнавальний етап, адже основні аспекти проблеми майбутнього дослідження майже завжди сформульовані в працях, результати яких уже опубліковані.

Вивчення першоджерел не передбачає прямого їх копіювання. Передусім воно повинно конкретизувати напрям наукового пошуку магістранта, стимулювати його власні думки, послужити основою отримання нового знання. Безперечно, у процесі дослідження проблеми буде використано не всю інформацію, що міститься в першоджерелах, а лише ту, яка безпосередньо стосуватиметься теми магістерської роботи. Отже, раціональним критерієм оцінки прочитаного є реальна змога використати його у магістерській роботі.

Особливо ретельно слід виписувати цінні для магістерської роботи фрагменти літературних джерел, дбаючи про абсолютну їх ідентичність з оригіналом і правильне бібліографічне оформлення.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитата (лат. cito – наводжу, проголошую) – дослівний фрагмент тексту, чиїсь слова, що наводяться письмово або усно, органічно доповнюючи текст роботи. Використовують їх для того, щоб без перекручувань, власних трактувань передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору тощо. Цитати є необхідною опорою автора роботи у процесі аналізу та синтезу інформації.

Крім прямого цитування, часто застосовують переказ тексту першоджерела, що теж нерідко призводить до викривлення його змісту, тому текст-інтерпретація має бути ретельно звірений із першоджерелом.

Якою б ретельною не була підготовча робота, якими б результативними не були дослідницькі процедури, загальну оцінку магістерській роботі виставляють на підставі написаного і захищеного тексту. Тому підготовка її рукопису є особливо важливим етапом, який не тільки дає змогу належно осмислити, оцінити, інтерпретувати результати досліджень, а й засвідчує культуру думки, науковий стиль магістранта.

Працюючи над текстом, необхідно весь час стежити, щоб не відійти від теми, задуму роботи, поступово наближаючись до найважливіших її висновків. Адже, як свідчить практика, часто автори, захопившись одним-двома аспектами, побіжними, хоч і привабливими, ідеями, отримують у результаті текст, в якому упущено ключові моменти дослідження.

При підготовці тексту важливо прислухатися до порад керівника, хоч прийняття остаточного рішення залежить безпосередньо від автора роботи. Іноді між керівником і його підопічним можливе і розходження у поглядах на результати дослідження, конструктивне, взаємозацікавлене обговорення яких прислужиться на користь роботі.

Рукопис магістерської роботи, крім основної частини (один-два чи більше розділів), має охоплювати такі композиційні елементи:

• вступ;

• висновки та пропозиції (висновки);

• бібліографічний перелік використаних літературних джерел;

• додатки (таблиці, схеми, діаграми, інструкції та ін.);

• покажчики (предметні, іменні покажчики мов, формул, таблиць, схем тощо).

Оскільки магістерська робота є кваліфікаційною працею, її оцінюють не лише з точки зору теоретичної наукової значущості, актуальності теми, прикладного значення отриманих результатів, а й за рівнем її загальнометодичної підготовки, яка передусім виявляється в її композиції.

Традиційно композиційна структура магістерського дослідження складається з таких послідовно розташованих елементів:

1. Титульна сторінка.

2. Назва.

3. Вступ.

4. Глави основної частини.

5. Висновки.

6. Бібліографічний перелік.

7. Додатки.

8. Покажчики.

Оформлення. Титульний аркуш є основним елементом магістерської роботи. З титульного аркуша починається нумерація сторінок, хоча номер сторінки на ньому не проставляється.

Обсяг тексту магістерської роботи суворо не регламентується. Традиційно він обмежується 80-100 сторінками комп’ютерного тексту, надрукованого на принтері через 1,5 інтервалу на стандартних аркушах паперу.

Обсяг може відхилятись в межах не більше ±30%. В облікований обсяг роботи не включають список використаних джерел та додатки.

Магістерську роботу набирають на комп’ютері через 1,5 інтервали (29-30 рядків на сторінці) і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використовувати для таблиць та ілюстрацій папір формату А3.Друкуючи роботу, залишають поля: ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє і нижнє – не менше 20 мм.

Ілюстративні матеріали повинні відповідати форматові А4, їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як звичайно, у додатках. Сторінки, розділи, параграфи, пункти, рисунки, таблиці нумерують арабськими цифрами без знака №.

При використанні цитат їх потрібно брати в лапки і обов’язково у посиланнях давати повну вказівку на джерело, звідки взята цитата.

Ілюстрації в магістерських роботах слід використовувати лише штрихові і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Ілюстрації (фотографії, схеми) і таблиці слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, або рисунок, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації для магістерської роботи повинен складатися з номера питання і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу).

Наприкінці роботи необхідно додати список використаної літератури. Ця структурна частина дослідження має назву «Список використаних джерел». Інші назви такі як «Література», «Бібліографія» вживати в магістерських роботах не рекомендується.

Порядок подання літературних джерел у бібліографічному переліку. Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований в одному із таких порядків: (1) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширеніший та універсальний); (2) у хронологічному порядку, або (3) за порядком появи посилань у тексті.

Для магістерських робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Крім того, в роботі слід використовувати тільки загальноприйняті скорочення.

Завершивши технічне оформлення дослідження, магістрант повинен зосередитися на підготовці до захисту магістерської роботи. Вона охоплює оформлення пов’язаних із захистом документів і матеріалів, підготовку до виступу на засіданні Державної комісії та процедуру захисту цієї випускної роботи.

Оцінка магістерської роботи залежить не лише від змісту, переконливості доповіді, а й від того, наскільки вправно представить її на засіданні Державної екзаменаційної комісії пошукач, наскільки компетентно, впевнено відповідатиме він на поставлені запитання, коментуватиме дискусійні положення. Для цього йому необхідно володіти і послуговуватися правилами публічного виступу.

Переконливості доповіді магістранта надає чіткість, лаконічність, граматична правильність висловлювань. Це зовсім не означає, що доповідь має бути спрощеною за формою. Навпаки, вона має відповідати всім критеріям наукової доповіді, бути глибокодумною, добре аргументованою.

Члени Державної екзаменаційної комісії та запрошені на захист особи в усній формі можуть ставити різні запитання з порушених у дослідженні проблем, сподіваючись на компетентні, коректні відповіді магістранта, надати які є його обов’язком. Від повноти відповідей також залежить сукупна оцінка магістерської роботи.

Позитивна державна кваліфікаційна атестація засвідчить, що магістр педагогічної освіти – вчитель хореографії основної школи, буде здатний виконувати в Україні замовлення держави на всебічний гармонійний розвиток учнівської молоді засобами хореографічного мистецтва.

Результати державних екзаменів визначаються оцінками «5», «4», «3», «2».

Студент, який не склав державного іспиту, допускається до його повторного складення протягом трьох років після закінчення навчального закладу.

Зверніть увагу!

При використанні цитат їх потрібно брати в лапки і у посиланнях давати повну вказівку на джерело, звідки взята цитата. Наприклад: «... історія ніколи не стане і не може стати повною, скінченою, такою, про котру можна би сказати: се будинок готовий...»[Франко І. Мислі о еволюції людської історії // Зібрання творів: в 50-ти т. – Т. 45. С. 124. – К., 1986].

Це є обов’язковим!

Не лінуйтесь виконувати цю вказівку, вона полегшить вам виконання дослідження!!!

Приблизний зміст основної частини магістерської роботи.

Вступ

У вступі обґрунтувати актуальність та доцільність дослідження, визначити його об’єкт, предмет, мету, проаналізувати стан розробки проблеми, визначити методологічні принципи аналізу, завдання та структуру дослідження, розкрити наукову новизну, теоретичне і практичне значення, сформулювати основні положення, що виносяться на захист.

Форма написання (приклад)

Початок: Гуманізація освіти України зумовила постановку багатьох проблем, які дозволяють технологічно забезпечити процес «олюднення» школи, її наближення до потреб дітей. Об’єктивно необхідною умовою нормального розвитку організму і формування особистості учня молодшого шкільного віку, його потребою є ігрова діяльність.

Короткий виклад матеріалів, що розглядаються в магістерському дослідженні (в відповідності до змісту);

– Ґрунтовні дослідження ігрової діяльності порівняно з іншими галузями наукового знання почали здійснюватися досить пізно – лише у кінці ХVIII – на початку ХIХ століття. Це пояснюється загальним ставленням суспільства до дитинства. У зв’язку з відсутністю знань про особливості дитячого віку аж до ХVIII ст. до дітей ставилися як до маленьких дорослих.

– Гра – важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв’язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра – це життя.

Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх фізичних і духовних сил. В.О.Сухомлинський порівнював гру з «величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ».

– За словами К.Д.Ушинського, у змісті народної гри є всі доступні форми навчання. Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування.

– Видатний лікар та етнолог Є.Покровський називав дитячі ігри «вільним вираженням душевних та фізичних сил дитини». У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім’ї, віддзеркалює навколишній світ. Народні ігри несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони бувають різними. Г.В.Довженко поділила українські народні дитячі ігри на такі групи: 1) ігри, де організуючим началом є пісня; б) ігри, де таким началом є діалог, який у поєднанні з рухами сприяє створенню розвинутої динамічної дії; 3) ігри, де є невеликий діалог, приспівочка або пісенька, які слабко пов’язані з самою дією.

– Навчання руховим діям займає центральне місце у хореографічній освіті, будучи специфічною стороною хореографічного виховання.

В результаті навчання формуються рухові уміння і навики. Характерна межа рухового уміння полягає в тому, що управління рухами в процесі рухової дії відбувається при провідній ролі мислення (це відображено в самому слові «уміння»).

Активний розумовий процес управління рухами протікає на основі: а) знань техніки дії і особливостей її виконання; б) рухового досвіду, з якого можна використовувати раніше вироблені рухові координації і відчуття для побудови нової системи рухів; у) оцінки своїх фізичних можливостей.

Актуальність: Оскільки основним видом діяльності на уроках хореографії є рухова діяльність, то нас перш за все нас цікавить вплив гри на її розвиток. А.В. Запорожець звернув увагу на те, що характер дії, яку виконує дитина в умовах гри та в умовах поставленого завдання, істотно відрізняється.

«Гра є першою доступною дошкільнику формою діяльності, яка передбачає свідоме відтворення та удосконалення нових рухів. В цьому відношенні моторна дія, яку здійснює дошкільник у грі є справжнім прологом до свідомих фізичних вправ школярів», – писав він. Виходячи з цього твердження, яке відповідає результатам практичної роботи з дітьми, музично-танцювальна діяльність дошкільників та молодших школярів повинна бути організована в ігровій формі є актуальним.