65. Пенсійне забезпечення інвалідів

Інвалід (І)- є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Пенсія з інвалідності” (ПІ) — це така пенсія, яку призначають особі на тривалий час чи постійно в зв'язку з виявленням у неї певної хвороби і визнанням інвалідності І, II чи III групи. Групи інвалідності визначають медико-соц. експертизи. ПІ внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначають незалежно від стажу роботи. Для того, щоб ПІ була призначена з дня встановлення інвалідності, заяву на призначення слід надати до територіального управління Пенсійного фонду не пізніше 3 місяців з дня встановлення інвалідності. ПІ призначається з урахуванням такого страхового стажу: • до досягнення особою 23 років включно - 2 роки; • від 24-26 - 3 роки; • від 27 - 31 - 4 роки; • для осіб 32 років і старших - 5 років. Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу. ПІ залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: І - 100% пенсії за віком; II - 90%; III групи - 50% . До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення особою пенсійного віку

66. Гарантії працевлаштування інвалідів. Діюча система квотування робочих місць

Основною метою професійної реабілітації інвалідів є їх раціональне працевлаштування. Тому професійна підготовка здійснюється за спеціальностями і робітничими професіями, оволодівши якими більшість випускників-інвалідів вільно працевлаштовуються або мають змогу започаткувати власний бізнес. Державна політика щодо зайнятості інвалідів основана на ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення І. на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається.. Забезпечення прав І. на працевлаштування та оплачувану роботу, і тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств державної служби зайнятості(ДСЗ). Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність. Підприємства, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування І, надавати ДСЗ інфо, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту І., про зайнятість та працевлаштування І. І., які не мають змоги працювати на підприємствах ДСЗ сприяє у працевлаштуванні з умовою виконання роботи вдома. І., який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у ДСз як безробітний. ДСЗ здійснює пошук роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у І. кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. ДСЗ може за рахунок Фонду соціального захисту І. надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для І., зареєстрованих у ДСЗ, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії. Система квотування робочих місць для інвалідів працевлаштування передбачає кватовання на п-вах де використовують наймані працю 4% від заг., к-ті робочих місць надавати інвалідам. Штраф за невиконання розмір серед з/п на п-ві за рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

67. Розвиток нетрадиц. гнучких форм зайн. інвалідів.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інвалідам має бути забезпечене право працювати на підприємствах і в організаціях зі звичайними умовами праці. Підприємства і організації, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації й забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Важливим є розвиток гнучких форм зайнятості. Особливістю гнучких форм зайнятості слід вважати надання можливості працевлаштування громадянам працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Однією із таких категорій громадан є інваліди. Важливим завданням соціальної політики є розвиток нетрадиційних гнучких форм зайнятості інвалідів, серед яких – програми працевлаштування на навчально-виробничих підприємствах, програми організації підприємницької діяльності, працевлаштування на спеціалізованих підприємствах, у цехах та дільницях, надомна праця тощо. Наприклад, люди з обмеженими можливостями отримують шанс працювати нарівні з іншими членами суспільства в сфері комп'ютерних технологій і домашній комп'ютер реально може стати не тільки засобом комунікації, але й інструментом заробітку.