- •1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
- •2.Функція витрат та методи її визначення.
- •3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •4.Класифікація витрат з метою управління.
- •6.Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерських рахунків.
- •7.Порядок визначення функції витрат за методом «вищої-нижчої» точки.
- •8.Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •9.Залежність організації упр. Обліку від принципу побудови плану рахунків.
- •10.Сутність, функції та основні завдання уо.
- •11.Взаємозв’язок і відмінності фінансового і упр. Обліку.
- •Відмінності фо і уо
- •12.Характеристика простого директ-костингу та його варіантів.
- •13.Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •14.Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними витратами.
- •15.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними і змінними витратами.
- •16.Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного та попроцесного.
- •17.Сутність, зміст і завдання обліку витрат і калькулювання.
- •18.Характеритсика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •19.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •20.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •21.Характеристика і сфера застосування нормативного методу обліку і калькулювання.
- •22.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •23.Основні риси методу «стандарт-костингу».
- •24.Порядок складання і використання нормативної калькуляції собівартості продукції.
- •25.Методи визначення і обліку відхилень від норм витрат.
- •26.Порядок розрахунку собівартості продукції за повними витратами.
- •27. Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •28.Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат.
- •29.Відмінність калькулювання собівартості продукції при застосування напівфабрикатного і безнапівфабрикатного варіантів по передільного методу.
- •30.Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки.
- •31.Порядок розподілу витрат допоміжних виробництв між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •32.Порядок оцінки і обліку браку та визначення втрат від браку.
- •33.Порядок оцінки та обліку залишків нзв.
- •34.Призначення і склад елементів витрат та статей калькуляції.
- •35.Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика.
- •36.Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •37.Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •38.Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •39.Особливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток» в умовах багато продуктових виробництв.
- •40.Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •41.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •42.Порядок і послідовність складання операційних бюджетів.
- •43.Класифікація бюджетів та їх коротка характеристика.
- •1.За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності
- •2.За призначенням
- •3.За часовою ознакою
- •4.За методикою складання
- •44.Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •45.Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •46.Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- •47.Облік і оцінка діяльності центрів витрат.
- •48.Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •49.Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •51.Особливості визначення оптимальної виробничої програми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу).
- •52.Рішення щодо ціноутворення.
- •53.Анаіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти чи купувати.
- •56.Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.
- •57.Коротка характеристика методу авс.
- •59.Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •60.Порядок визначення операційного прибутку в системі калькулювання за повними та змінними в-ми.
- •2. Функція витрат та методи її визначення.
1.Поведінка змінних і постійних витрат при різних обсягах діяльності.
Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства. До змінних витрат належать витрати, які змінюються прямо пропорційно обсягам виробництва (н-д, сировина, матеріали, оплата праці основних робітників та ін.). Постійні ж залишаються незмінними, навіть коли обсяги виробництва збільшуються (орендна плата, зп управлінського персоналу, амортизація тощо). Одним з цікавих аспектів поведінки змінних витрат є те, що в розрахунку на одиницю вони залишаються постійними. В свою чергу, постійні витрати в розрахунку на одиницю є змінними.
Для характеристики поведінки витрат використовують спеціальний показник, який має назву коефіцієнт реагування витрат, який характеризує співвідношення темпів зростання витрат і темпів зростання ділової активності підприємства. Ін. словами, це співвідношення відсотка зміни витрат і відсотка зміни обсягу виробництва.
2.Функція витрат та методи її визначення.
Зміни у складі та величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце у процесі господарської діяльності, тому діяльність, яка впливає на витрати називається фактором витрат.
Функція витрат — це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх факторів. Функція витрат має наступний вигляд:
y = a + bx, де
у – сукупні витрати;
а – загальні постійні витрати;
b – змінні витрати на одиницю;
x – фактор витрат.
Функція витрат полегшує передбачення витрат, а передбачення витрат — прогнозування витрат для різних видів діяльності.
Визначення функції витрат здійснюється різними методами:
1.Метод технологічного аналізу. Передбачає визначення функції витрат шляхом аналізу організаційно-технологічних процесів, які призводять до виникнення витрат та пов’язаних з ними результатів діяльності.
2.Метод аналізу рахунків. Цей метод передбачає підхід до оцінки витрат на сонові вивчення і використання даних бухгалтерських рахунків. Рахунки за попередні періоди досліджують стосовно кожного виду витрат, які потрібно оцінити щодо їх класифікації на постійні та змінні.
3.Виділяють також метод кореляції, регресійний метод, метод найменших квадратів та ін.
Найбільш універсальним є метод «вищої-нижчої» точки. Він передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати — це різниця між сукупними витратами при найвищому і найнижчому рівні діяльності.
3.Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
За цією класифікацією витрати поділяються на:
- прямі і непрямі;
- основні і накладні;
- витрати на продукцію і витрати періоду;
- вичерпані і невичерпані.
За способом віднесення на собівартість об’єктів витрат виділяють прямі та непрямі витрати. Прямими втратами називають економічно однорідні витрати, що відносяться на собів. конкретного виду продукції прямо безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами та нормативами (н-д, сировина і матеріали, зп працівників основного вир-ва). Непрямі витрати — витрати, які неможливо розрахувати за окремими видами за ознакою прямої приналежності, оскільки вони пов’язані з виготовленням декількох видів продукції або з різними стадіями її обробки.
До основних належать витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і становлять її речову основу. До накладних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва і управління.
Витрати на продукцію — це витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів на реалізацію, а витрати періоду здійснюються незалежно від того, відбувається вир-во чи ні. Тобто витрати періоду — це в-ти, які не включ. до собів. продукції і розглядаються як в-ти того періоду, в якому вони були здійснені.
Вичерпані в-ти (спожиті) — в-ти звітного еріоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді.
Невичерпані — збільш. зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної господ. діяльності для отримання доходу у майбутньому.