1. Мале підприємництво є особливим типом підприємницької діяльності.

Мале підприємництво слід розглядати як єдність соціально-економічної та організаційно-технічної сутності цього явища, тобто єдність підприємницьких (виробничих) відносин та продуктивних сил як сукупності матеріально-речових елементів виробництва, робочої сили та форм організації виробництва. Саме єдність переваг, які мають малі форми організації виробництва (дрібне виробництво), з перевагами підприємницької діяльності дає якісно новий феномен — мале підприємництво.

2. Мале підприємництво є важливим структуроутворюючим чинником ринкової економіки.

Мале підприємництво історично й логічно було необхідною передумовою створення ринкового середовища, первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва, яке відігравало структуроутворюючу роль в історії становлення економіки ринкового типу.

Своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення (створення заново) ринкової системи господарювання. Саме на основі здатності малого підприємництва до структуроутворення ринку постає завдання його становлення (відродження) та розвитку в розряд пріоритетних (першочергових) заходів реформування економіки України. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного, технологічного, інноваційного, в цілому виробничого потенціалу, але основою розвитку країн із ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма господарювання.

3. Мале підприємництво має особливе, виняткове значення в перехідний період до ринкової економіки.

Саме мале підприємництво стимулює економічну конкуренцію, структурну перебудову економіки, сприяє послабленню монополізму, формуванню нової соціальної верстви підприемців-власників, які складають соціальну базу економічної реформи, забезпечують стабільність суспільства і гарантії незворотності руху до ринку.

4. Економічною основою малого підприємництва є приватна власність у різних її формах та різновидах.

В основі малого підприємництва, особливістю якого є діалектична єдність власності, управління і контролю в особі суб'єкта підприємницької діяльності, лежить приватна власність на всі складові виробництва — засоби виробництва, результати праці, а також землю. Мале підприємництво є ефективною формою реалізації приватної та колективної власності. Саме воно індивідуалізує власність, робить розпорядження нею найнаочнішим, конкретнішим. Мале підприємництво грунтується переважно на особистій праці його членів, які зацікавлені в нарощуванні та примноженні власності.

5. Абсолютизація малого підприємництва в ринковій економіці, ролі й значення його в реалізації відносин приватної власності так само небезпечна, як і його недооцінка.

Світовий досвід і практика господарювання свідчать, що найважливішою складовою ринкової економіки є існування та взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Наприклад, у 12 країнах Європейського Союзу в 1990 році нараховувалось 15,8 млн. приватних підприємств несільськогосподарського сектору. З них 14,7 млн. — мікропідприємства (до 9 осіб), майже 70 тис. — середні (від 100 до 500 працюючих) і тільки 13 тис. — великі (понад 500 осіб). Мікропідприємства забезпечували зайнятість 31,8 % працюючих, малі підприємства — 24,9 %, середні — 15,1 % і великі — 28,2 %⁵².

6. Поряд із перевагами малому підприємництву властиві й певні недоліки. До недоліків малого підприємництва слід віднести: хронічну нестачу фінансових коштів та обмежені можливості для розширення капіталу; слабке сегментування власної частки ринку; недостатність кваліфікованої робочої сили; повну відповідальність підприємця; найменш стійкі організаційні форми підприємництва тощо. Разом із тим, за умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого підприємництва, які не вимагають великих стартових інвестицій, спроможні усунути диспропорції на окремих товарних ринках, активізуючи інноваційні процеси, створювати додаткові робочі місця, забезпечити швидке насичення ринку товарами та послугами.

7. Роль малого підприємництва залежить від того, яке місце воно посідає в національній економіці. Істотність значення малого підприємництва в економічному житті визначається тим, що в цьому секторі економіки ринково розвинених країн діє значна більшість підприємств, зосереджена велика частка економічно активного населення (50-70 %) і виробляється понад 50 % ВВП. Частка малих підприємств у ВВП України в 5—6 разів менша, ніж у розвинутих країнах, і становить лише близько 11 %. Кількість працівників малого підприємництва з урахуванням зайнятих у кооперативах, фермерських господарствах та громадян-підприємців становить понад А8 млн. чоловік, або майже 15 % зайнятого населення.

Якщо розглянути фінансові результати діяльності всіх галузей народного господарства України, то частка малих підприємств, наприклад, у 1997 році становила 12,3 %, а в окремих галузях малі підприємства за цим показником мають значну питому вагу. Зокрема, в торгівлі та громадському харчуванні — 45,3 %, в побутовому обслуговуванні населення — 66,1 %, в постачанні та збуті — 19,8 %, в будівництві — 19,0 %.

8. Розвиток малого підприємництва пов'язаний із розв'язанням низки соціальних питань, тому слід враховувати важливі соціальні фактори малого підприємництва, а саме:

—розвиток малого підприємництва сприяє поступовому створенню численної верстви підприємців-власників, які самостійно забезпечують собі добробут і відповідний рівень життя;

—мале підприємництво є не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу;

—розвиток малого підприємництва сприяє формуванню середнього класу, який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства;

—мале підприємництво створює додаткові робочі місця, забезпечує зниження рівня безробіття і соціальної напруги;

—розвиток малого підприємництва сприяє зміні суспільства та життєвих орієнтацій значної частки населення, виступаючи альтернативою психології люмпенства та соціального утриманства.

Таким чином, місце і роль малого підприємництва визначаються такими чинниками:

—це особливий тип підприємницької діяльності;

—формується на засадах дрібнотоварного виробництва;

—стимулює структурну перебудову економіки;

—створює додаткові робочі місця;

—є одним із провідних секторів ринкової економіки;

—формує нову соціальну верству підприємців-власників;

—сприяє послабленню (обмеженню) монополізму;

—активізує інноваційні процеси;

—забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами;

—здійснює швидку окупність витрат і свободу ринкового вибору;

—характеризується високою мобільною здатністю;

—є найбільш динамічною та гнучкою формою господарювання.

Аналіз світового досвіду та досвіду перших кроків вітчизняного малого підприємництва свідчать, що значна економічна та соціальна роль малого підприємництва можлива лише за умови виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.