До теми “Організована злочинність” (для самостійної роботи)

Семенюк після закінчення Київського інституту фізкультури за спеціальністю працювати не став. Зійшовся з компанією хлопців та дівчат, для яких чесна праця та життя за законом були не в пошані, хотілося жити безтурботно та ще й на широку ногу. Невдовзі Семенюка та ще декілька його нових друзів було засуджено за розбійний напад на квартиру. Семенюка засудили до 5 років позбавлення волі. У виправній установі тягнувся до злодійського осередку, відрізнявся непослухом, небажанням працювати та дотримуватися правил внутрішнього розпорядку. В особовій справі Семенюку давалася невтішна характеристика людини грубої, цинічної, самовпевненої, невитриманої. Відмічалися його жадібність, прагнення до влади над іншими, підступність характеру.

У виправній установі Семенюк опанував картярське шахрайство, яке після звільнення на волю стало основним джерелом життя. Дуже швидко набув авторитету в злочинному середовищі. З початком перебудовчої доби під началом Семенюка шулерством та новим видом обману громадян – наперстництвом - промишляли близько двадцяти чоловік. В рідному місті Н., обласному центрі, усе впевненіше поширює свій вплив за межами району, в якому проживає. Прибирає до рук авто - та залізничний вокзали. Запускає сюди своїх шахраїв, виганяючи чужинців. Збирає “данину” із повій, торговців наркотиками, антикваріатом та виробами мистецтва, книгарів, таксистів. З розвитком кооперативного руху опановує досить прибутковий вид злочинного промислу – вимагання.

Нарівні зі зніманням фінансової данини ним широко практикується впровадження в комерційні структури своїх представників на будь-які посади: заступника директора, начальника служби безпеки, експедитора, а то й рядового вантажника. Таким шляхом члени злочинного об’єднання, фіктивно числячись у штаті фірм, забезпечувалися прикриттям своєї злочинної діяльності та ще й одержували реальну зарплату. Крім того, це створювало можливість контролю фінансового стану фірм, а з часом – їх переходу у бригадну власність. Приводів для зміни форми власності комерційних структур знаходилося безліч.

Угруповання Семенюка росло і розвивалося, підминаючи під себе більш дрібні та слабкі. На початок 90-х у його складі було за 300 бойовиків, котрі утворювали 12 бригад, озброєних холодною, газовою та вогнепальною зброєю. Головними видами злочинної діяльності були крадіжки автомобілів, грабежі, вимагання, спекуляція золотими виробами, збут наркотиків, скупка та перепродаж гостродефіцитних товарів. Практично всі фірми у рідному районі Семенюка, а також чимало в інших районах та в інших містах ділилися прибутками. Угруповання було захищене від переслідувань правоохоронних органів. Колишній працівник міліції Нікольський, який мав багато знайомих у цих органах, успішно вирішував усі проблеми, котрі виникали з ними.

У вимаганнях та інших злочинах Семенюк участі вже не брав. Обмежувався загальним керівництвом, яке здійснював через відданих йому осіб, бригадирів. До рядових членів угруповання відносився як до своєї власності і пильно стежив за їх поведінкою, не прощаючи найменшої провини. Не задумуючись, приміром, наказав убити свого вірного охоронця, котрого було викрито у привласнені бригадних грошей.

Дати оцінку особистості Семенюка, правильності вибору ним способу життя. На наведеному прикладі показати специфіку організованого злочинного угруповання, зокрема, структуру та характер стосунків між його членами, визначити фактори, котрі зумовлюють його розвиток. Розкрити етапи еволюції такого злочинного об’єднання, механізм спеціалізації та диференціації його злочинної діяльності. Охарактеризувати тенденції, притаманні злочинному середовищу.