Частина іі «регулювання міжнародних економічних відносин»

Тема 1. Сутність та структура регулювання міжнародних економічних відносин.

1. Зміст механізму регулювання МЕВ.

2. Процес встановлення конкурентної рівноваги на міжнародних ринках.

3. Держава як регулятор МЕВ.

4. Фірми в системі регулювання економічних відносин сучасного світового господарства.

1. Зміст механізму регулювання мев.

Механізм регулювання МЕВ – це система принципів, інструментів, методів та норм управління господарськими зв’язками, в які вступають суб’єкти міжнародних економічних відносин.

Особливості механізму:

1. Об’єктом є господарські зв’язки суб’єктів різних країн.

2. Суб’єкти регулювання – різні учасники МЕВ (держава, фірми, міжнародні організації, фізичні особи, суспільні організації)

3. Принципи механізму регулювання МЕВ:

а) Загальні принципи: принцип економічної ефективності, принцип взаємної вигоди, принцип державного суверенітету, принцип невтручання у внутрішні справи і т.п.

б) Спеціальні принципи: принцип протекціонізму, принцип вільної торгівлі.

4) Інструменти регулювання МЕВ – конкретні засоби впливу на МЕВ (мито, квота, ліцензія, валютний депозит, валютний курс тощо – близько тисячі).

5. Метод регулювання визначає характер впливу на МЕВ.

Існують наступні методи:

• економічні (економічні засоби, наприклад, тариф)

• адміністративні (заборона експорту, ембарго, ліцензування, пряма заборона)

• опосередковані

• прямі

6) Норма – певне правило за яким відбувається процес регулювання (ліцензія як така – це інструмент, ліцензія на щось – це норма)

7) Механізм – певна система, тобто все виконується у взаємозв’язку і взаємозалежності (принцип вільної торгівлі, наприклад, суперечить застосуванню переважно адміністративних методів регулювання МЕВ).

4 Основні рівні регулювання мев:

1. суб’єктний

2. національний

3. міжнародний

4. наднаціональний

Сфери механізму регулювання:

1. макроекономічний (%% ставки, валютний курс, торговельний режим, тощо).

2. мікроекономічний (податки на імпорт конкретних товарів окремих галузей, регулювання імпортно/експортних цін, тощо).

За факторами впливу механізм регулювання МЕВ поділяється на:

1. ендогенний (внутрішній, саморегулювання, ринковий – ринок як основа регулювання).

2. екзогенний (зовнішній, неринковий; інші фактори – регулятори: держава, монополії, міжнародні організації.).

2. Процес встановлення конкурентної рівноваги на міжнародних ринках.

Малюнок 1

При перевазі міжнародного попиту над пропозицією ціна на одиницю товару зростає, обмежуючи тим самим попит. У результаті виникає нова ціна рівноваги. Більш висока міжнародна ціна товару залучає в цю сферу нових товаровиробників, пропозиція зростає, ціни зменшуються. Якщо попит на товар менше за його пропозицію, ціна на одиницю товару знижується, зменшуючи тим самим пропозицію. При більш низьких цінах пропозиція товарів зменшується, попит починає перевищувати пропозицію, ціна зростає. І тільки тоді, коли кількість товарів, які пропонуються на міжнародному ринку, дорівнює кількості товарів, які можуть бути куплені за такою ціною, міжнародний ринок знаходиться у конкурентній рівновазі (мал.1).

4 фактори ендогенного механізму саморегулювання міжнародних ринків: міжнародний попит, міжнародна пропозиція, міжнародна ціна, кількість товару, який постачається на міжнародні ринки (не тільки виробляється !).

Умови функціонування ендогенного механізму на міжнародних ринках:

1. наявність великої кількості фірм різних країн, які виробляють та постачають на зовнішні ринки ту ж саму продукцію і не спроможні впливати на міжнародну ціну;

2. можливість вільного вступу в різні сектори виробництва окремих країн;

3. однорідність продукції, що продається на зовнішніх ринках;

4. досконале знання зовнішніх ринків конкурентами – продавцями та покупцями;

5. відсутність транспортних витрат;

6. повна мобільність факторів виробництва між країнами.

Жодна з цих умов не діє у повному обсязі на світових товарних ринках.

Деформація основ ендогенного механізму:

1. сучасні світові ринки переважно моно-, дуо-, олігополістичні. 90% сучасної світової торгівлі є олігополістичною;

2. можливість вступу значно обмежується бар’єрами різного роду: держава (торговельна політика), фірми (обмежена ділова практика). Неформальні бар’єри (наприклад, Японія є одним з основних експортерів капіталу, зате за імпортом капіталу знаходиться у другому десятку країн);

3. диференціація продукції внаслідок, у тому числі НТР, що веде до монополізації окремих світових ринків;

4. велика роль реклами та маркетингу;

5. до 20% вартості продукції у міжнародній торгівлі припадає на транспортні витрати (за умов 15% рентабельності – експорт невигідний);

6. існують обмеження на рух капіталу, робочої сили, товарів, послуг між галузями та фірмами окремих країн.

Висновок: ендогенна система регулювання МЕВ у сучасній світовій економіці функціонує як тенденція і у тій мірі, у якій виконуються основні передумови конкурентного встановлення міжнародних цін.

Переважна більшість міжнародних олігопольних цін утворюється у першому квадранті, де кількість товару обмежена, а ціна висока (P2, Q2) (мал. 1).