1.2 Порядок виконання роботи:

Зважити по 100 г подрібнених рослинних відходів.

Приготувати субстрат для вермикультивування: додати до наважки по 150-200 мл води і перемішати.

Для кожного досліду відібрати по 5 шт. вермікультури Eisenia foetida і зважити на технічних вагах з точністю до 0,01 г.

Помістити вермікультуру в зволожені субстрати.

Спостереження за змінами біомаси вермікультури і субстратів в процесі їх біотрансформації проводяться протягом 2 місяців.

Зважування вермікультури проводити 1 раз в 2 тижні. Результати дослідів внести в таблицю 1.1.

Таблиця 1.1 – Зміна біомаси вермікультури в процесі біотрансформації рослинних відходів

№	Наіменування субстрату	Дата зважування				Збільшення біомаси вермікультури, г , %

Біомаса субстратів визначається на початку та вкінці досліду.

Таблиця 1.2 – Зміна маси субстрату в процесі біотрансформації рослинних відходів

№	Наіменування субстрату	Дата зважування				Зменьшення біомаси субстрата г, %
		Початок досліду		Кінець досліду
		маса	вологість	маса	вологість

Зробити висновки про зміну біомаси вермікультури і зміни структури субстратів і їх ваги в процесі біотрансформації.

Лабораторна робота № 2

ОТРИМАННЯ водних витяжок РОСЛИННИХ ВІДХОДІВ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ І ВИЗНАЧЕННЯ їх кислотності

2.1 Загальні відомості

До біологічних методів трансформації рослинних відходів відносяться процеси ферментативного гідролізу і ферментації.

В основі гідролізу полісахаридів рослинної сировини лежить реакція кислотно-каталітичного розщеплення глікозидних зв'язків з приєднанням води. Прикладом реакції гідролізу полісахаридів є реакція гідролізу дисахаридів, наприклад, целлобіоза:

С₁₂Н₂₂О₁₁ + Н₂О = 2 С₆Н₁₂О₆

_{целлобіоза глюкоза}

Дана реакція мономолекулярна. Вона проходить при нагріванні в присутності іонів водню, які є каталізатором реакції гідролізу полісахаридів.

Константа швидкості гідролізу деревини розведеними кислотами прямо пропорційно залежить від чотирьох констант:

К = б · Н · д · л

де б – відносна каталітична активність каталізатора;

Н – концентрація каталізатора, виражена числом його г-екв в 1 дм³ розчину;

д – відносний коефіцієнт стійкості полісахаридів до гідролізу;

л – відносний коефіцієнт, що характеризує вплив температури реакції

Каталізатором реакції гідролізу полісахаридів є іони водню, які утворюються у водних розчинах при дисоціації кислот або солей. Чим більше концентрація джерела іонів водню, тим вище константа швидкості гідролізу.

Процес ферментативного гідролізу рослинної сировини залежить від його хімічного складу, будови і надмолекулярної структури клітинних стінок, що визначають доступ ферменту до макромолекул полісахаридів.

Ферменти, що каталізують процеси розщеплення полісахаридів до більш простих з'єднань за участю води, відносять до класу гідролаз (карбогідрази): амілази, целюлази, геміцелюлази, пектинази та ін.

Каталітичні параметри ферментативних реакцій можуть залежати від наявності в реакційній системі різних факторів (активатори, інгібітори, іони водню та ін.)

Кислотність (рН) визначається відповідно до ГОСТ 27753.2-88.

Мета роботи. Визначити рН водної витяжки зразків деревини, лушпиння і торфу.

Суть методу полягає у витяганні водорозчинних речовин дистильованою водою при відношенні маси проби зразка та води 1:5 - для зразків з масовою часткою органічної речовини до 30% і 1:10 - для зразків з масовою часткою органічної речовини понад 30%.

Апаратура, матеріали:

- сушильна шафа,

- мішалка лабораторна,

- колби конічні ємністю не меньше 200 см³ по ГОСТ 25336,

- мірний циліндр,

- сито с сіткою диаметром 1 або 2 мм по ГОСТ 3584,

- шпателі металічні або пластмасові,

- папір фільтрувальний по ГОСТ 12026.