11.2.2. Каталоги

Розділи є основою організації великих обсягів дискового простору для розгор­тання файлових систем. Для організації файлів у рамках розділу зі встановленою файловою системою було запропоновано поняття файлового каталогу (file direc­tory) або просто каталогу.

Каталог - це об'єкт (найчастіше реалізований як спеціальний файл), що міс­тить інформацію про набір файлів. Про такі файли кажуть, що вони містяться в каталозі. Файли заносяться в каталоги користувачами на підставі їхніх власних критеріїв, деякі каталоги можуть містити дані, потрібні операційній системі, або її програмний код.

Каталог можна уявити собі як символьну таблицю, що реалізує відображення імен файлів у елементи каталогу (зазвичай в таких елементах зберігають низько-рівневу інформацію про файли). Подивимося, як може бути реалізоване таке ві­дображення.

Деревоподібна структура каталогів

Базовою ідеєю організації даних за допомогою каталогів є те, що вони можуть містити інші каталоги. Вкладені каталоги називають підкаталогами (subdirecto­ries). Таким чином формують дерево каталогів. Перший каталог, створений у фай­ловій системі, встановленій у розділі (корінь дерева каталогів), називають коре­невим каталогом (root directory).

Поняття шляху

Розглянемо, яким чином формують ім'я файла з урахуванням багаторівневої струк­тури каталогів.

Для файла, розташованого всередині каталогу недостатньо його імені для од­нозначного визначення, де він перебуває, - в іншому каталозі може бути файл із тим самим ім'ям. Тепер для визначення місцезнаходження файла потрібно дода­вати до його імені список каталогів, де він перебуває. Такий список називають шляхом (path). Каталоги у шляху перераховують зліва направо - від меншої гли­бини вкладеності до більшої. Роздільник каталогів у шляху відрізняється для різних систем: в UNIX прийнято використовувати прямий слеш «/», а у Win­dows-системах — зворотний «\».

Абсолютний і відносний шляхи

Є два шляхи до файла: абсолютний і відносний. Абсолютний (або повний) повні­стю й однозначно визначає місце розташування файла. Такий шлях обов'язково має містити кореневий каталог. Ось приклад абсолютного шляху для UNIX-сис­тем: /usr/local/bin/myfile.

Якщо застосування використовує тільки абсолютні шляхи, йому зазвичай бра­кує гнучкості. Наприклад, у разі перенесення в інший каталог потрібно буде вруч­ну відредагувати всі шляхи, замінивши їх новими.

Відносний — шлях, відлічуваний від деякого місця в ієрархії каталогів. Щоб його організувати, потрібно визначитися із точкою відліку, для чого використо­вують поняття поточного каталогу. Такий каталог задають для кожного процесу, і він може бути змінений у будь-який момент командою cd або системним викли­ком chdi г(). Відносний шлях може відлічуватися від поточного каталогу і звичайно кореневий каталог не включає. Прикладом відносного шляху до файла /usr/ local /bin/myfile (за умови, що поточним каталогом є /usr/local) буде bin/myfile, а в ситуа­ції, коли поточним є каталог файла (/usr/local/bin), відносним шляхом буде просто ім'я файла: myfile.

Для спрощення побудови відносного шляху кожний каталог містить два спе­ціальні елементи:

• «.», що посилається на поточний каталог;

• «..», що посилається на каталог рівнем вище.

З урахуванням цих елементів можуть бути задані такі відносні шляхи, як ../../bin/myfile (за умови, що поточний каталог - /usr/local/lib/mylib) або ./myfile (вка­зує на елемент у поточному каталозі).

Застосування, що обмежується тільки відносними шляхами під час доступу до файлів (особливо, якщо вони не виходять за межі каталогу цього застосуван­ня), може бути без змін перенесене в інший каталог тієї самої структури.

Є й інші можливості полегшити задання шляхів доступу до файлів у катало­гах. Одним із найпоширеніших способів є використання змінної оточення PATH, що містить список часто використовуваних каталогів. У разі доступу до файла за іменем його пошук спочатку виконуватиметься в каталогах, заданих за допомо­гою PATH.