18

Основи адміністративного права

1. Адміністративне право: поняття і система. Загальна характеристика Кодексу України про Адміністративні правопорушення.

2. Адміністративно-правові відносини.

3. Адміністративні правопорушення. Поняття складу адміністративних правопорушень.

4. Адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за порушення на повітряному транспорті.

1. Адміністративне право: поняття і система. Загальна характеристика Кодексу України про Адміністративні правопорушення.

Характеристика будь-якої галузі права, в першу чергу, нерозривно пов'язана з визначенням поняття і особливостей таких важливих складових, як предмет і метод даної галузі. Саме ці складові характеризують суть і особливості адміністративного права.

Предмет адміністративного права, як наголошується в багатьох підручниках і навчальних посібниках, є певними суспільними відносинами, які виникають у сфері державного управління. Інколи предмет адміністративного права визначається як суспільні відносини, пов'язані з діяльністю органів виконавчої влади. При цьому необхідно відзначити, що останнє визначення істотно звужує об'єм суспільних відносин, які регулюються адміністративним правом, оскільки державне управління здійснюють не лише органи виконавчої влади, але і органи місцевого самоврядування (зокрема, виконання делегованих повноважень), а також державні установи і організації (в межах своїх повноважень), які не належать до органів виконавчої влади.

Проведення адміністративної реформи в Україні викликало об'єктивну необхідність переосмислення предмету цієї галузі права і розгляду його з врахуванням цілого ряду обставин, пов'язаних з корінними змінами, що відбуваються в Україні.

В першу чергу, до предмету адміністративного права належать так звані «класичні управлінські відносини», тобто суспільні відносини, що виникають під час здійснення державного управління у сфері економіки, соціально-культурній і адміністративно-політичній діяльності.

Важливо відзначити, що до предмету адміністративного права, окрім зовнішніх, належать і внутрішньоорганізаційні управлінські відносини, що складаються в процесі внутрішньої організації і діяльності апарату державних органів (апарату прокуратури, апарату суду, Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України і ін.), а також в адміністраціях державних підприємств, установ і організацій. Як наголошується в теорії адміністративного права, така внутрішньоорганізаційна діяльність є допоміжною відносно основної діяльності.

Окрім вищеназваних, складовою частиною предмету адміністративного права є управлінські відносини, пов'язані з реалізацією функцій і повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям і іншим недержавним інстанціям.

Важливим і новим елементом предмету адміністративного права виступають суспільні відносини, пов'язані з наданням громадянам різних управлінських послуг. Під управлінською послугою розуміється діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб по виконанню обов'язків держави перед громадянами у сфері створення умов для повноцінної реалізації ними своїх прав і свобод.

До предмету адміністративного права відносяться також суспільні відносини, що виникають у зв'язку з організацією і діяльністю адміністративних судів, тобто у сфері адміністративної юстиції. Необхідність створення адміністративних судів витікає із статті 55 Конституцій України, відповідно до якої «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

І, нарешті, до предмету адміністративного права відносяться суспільні відносини, які виникають у зв'язку із застосуванням заходів адміністративного примусу і адміністративної відповідальності до фізичних і юридичних осіб.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що предмет адміністративного права – це сукупність суспільних відносин, що виникають в процесі організації і функціонування органів державного управління, здійснення державного управління сферами суспільного життя, функціонування адміністративної юстиції і притягнення до адміністративної відповідальності.

Під методом адміністративного права розуміють сукупність правових засобів і способів здійснення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

Особливості адміністративного права як галузі права, специфіка предмету адміністративного права, безумовно, виявляються в методах адміністративно-правового регулювання.

Серед методів адміністративного права виділяють загальні методи, які характерні для всіх галузей права: імперативний і диспозитивний. Особливість полягає в пріоритетності цих методів відносно регулювання управлінських суспільних відносин для даної галузі права. Для адміністративного права основним був і залишається імперативний метод, тобто метод владних розпоряджень, коли в об'єкту управління немає вибору варіанту поведінки і він повинен діяти лише так, як йому наказано. Даний метод є основним відносно управління такою сферою, як адміністративно-політична. Разом з цим необхідно відзначити, що цей метод поступово «віддає» частину свого впливу методу диспозитивному. Названий метод характеризується тим, що об'єкт управління має певну свободу вибору варіанту поведінки, виходячи зі своїх інтересів. В першу чергу це стосується таких сфер суспільного життя, як економічна і соціально-культурна.

Окрім загальних методів правового регулювання, адміністративному праву властиві і спеціальні методи, зокрема: субординації, координації, реординації, адміністративного договору, реєстрації стимулювання, інвестицій і ін.

Метод субординації встановлює, що у відносинах між керованим об'єктом і керівним суб'єктом закріплюється положення підлеглості, що і означає субординацію між ними.

Метод координації полягає в закріпленні можливостей узгодження управлінських дій між декількома органами одного структурного рівня для досягнення загальної мети (наприклад, органи внутрішніх справ і органи державної безпеки координують свої дії відносно недопущення і припинення корупції і корупційних дій).

Відносно новим є метод реординації, який полягає в тому, що керованому об'єкту надається право вимагати від керівного суб'єкта створення необхідних умов для своєї діяльності (матеріальних, організаційних, фінансових).

Значне поширення останнім часом набуває метод адміністративного договору. Це пов'язано з тим, що в окремих сферах суспільного життя відбувається поступовий перехід від жорстких адміністративно-командних методів до гнучкіших способів регулювання суспільних стосунків, яких і є адміністративний договір.

Адміністративне право – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з організацією і функціонуванням органів державного управління, державним управлінням сферами суспільного життя, функціонуванням адміністративної юстиції і притягненням до адміністративної відповідальності.

Адміністративне право має свою систему, яка характеризує внутрішню будову даної галузі. По загальноприйнятій в теорії права тенденції, адміністративне право складається з двох частин: Загальної і Особливої. Деякі автори, поряд з вказаними частинами виділяють і Спеціальну частину адміністративного права.

І Загальна, і Особлива частини адміністративного права складаються з окремих адміністративно-правових інститутів. Адміністративно-правовий інститут – це система норм права, які регулюють відносно однорідні суспільні стосунки у сфері державного управління. Загальна частина включає такі правові інститути, як:

- адміністративно-правовий статус індивідуальних суб'єктів;

- адміністративно-правовий статус державних органів;

- адміністративно-правовий статус інших колективних суб’єктів;

- форми і методи державного управління;

- способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні;

- адміністративний примус;

- адміністративна відповідальність;

- адміністративно-процесуальне право (у окремих підручниках по адміністративному праву даний інститут часто називають «адміністративний процес»).

Особлива частина складається з таких основних правових інститутів:

- управління в економічній сфері;

- управління в соціально-культурній сфері;

- управління в адміністративно-політичній сфері.

Одним із кодифікованих джерел адміністративного права є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який було прийнято 7 грудня 1984 р. (почав діяти з 1 червня 1985 р.). У ньому вміщуються норми, що регулюють і охороняють матеріальні і процесуальні суспільні відносини у сфері адміністративних правопорушень і адміністративної відповідальності. У загальних положеннях закріплюються завдання та система законодавства про адміністративні правопорушення, компетенція і повноваження державних органів і органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань про адміністративні правопорушення, їх запобігання, виявлення та усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню, чинність законодавства та забезпечення режиму законності при провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Матеріальне право про адміністративні правопорушення і адміністративну відповідальність складається із загальної та особливої частин. У загальній частині закріплюються поняття адміністративного правопорушення, окремі елементи об'єктивних і суб'єктивних ознак складу адміністративного проступку, поняття і види адміністративних стягнень і загальні правила їх накладання.

В особливій частині закріплюються види адміністративних проступків у різних галузях, а саме: а) охорони праці та здоров'я населення; б) ті, що посягають на власність; в) охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури; г) у промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії; у сільському господарстві; д) при порушенні ветеренарно-санітарних правил; е) на транспорті, у галузі шляхового господарства і зв'язку; є) житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; ж) торгівлі, фінансів і кустарно-ремісничих промислів; з) стандартизації, якості продукції та метрології; и) ті, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; і) ті, що посягають на встановлений порядок управління.

У процесуальному праві закріплюється система органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, справи, що підвідомчі їм, а також їхня компетенція щодо розгляду цих справ.

Окремий розділ присвячений регулюванню порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, У ньому закріплені завдання і принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення, порядок складання протоколів, затримання правопорушників, їх особистий огляд, огляд речей і вилучення речей і документів. Визначається коло осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, порядок винесення на розгляд справ, оскарження і опротестування постанов відносно справи про адміністративне правопорушення.

Окремим розділом регулюється порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. У ньому закріплюються основні положення та порядок провадження з виконання постанови про: а) винесення попередження; б) накладення штрафу; в) оплатне вилучення предмета; г) конфіскацію предмета, грошей; г) позбавлення спеціального права; д) застосування виправних робіт; е) застосування адміністративного арешту; є) відшкодування майнової шкоди.