2. Кольорові метали та їх сплави

До кольорових металів відносять алюміній, мідь, цинк, ні­кель, олово, свинець, хром. Для виготовлення недорогих юве­лірних виробів застосовують такі сплави міді: латунь - сплав міді з цинком, має красивий жовтий колір, схожий на золото; бронза - сплав міді з оловом, використовують для лиття су­венірів, художніх виробів малих форм; мельхіор - сплав міді (80%) та нікелю (20%). Зазвичай мельхіорові вироби покри­вають шаром срібла; нейзильбер - сплав міді (65%), нікелю (15%) та цинку (20%), має високу стійкість до корозії, хороші механічні властивості. Вироби з нейзильберу сріблять і вони мають привабливий вид своєю схожістю зі сріблом.

В асортименті ювелірних виробів мають місце вироби із нержавіючої сталі, яка має високу хімічну стійкість.

2. Ювелірне каміння

Ювелірне каміння буває природне і синтетичне. Природне - мінерального і органічного походження. В ювелірній практиці і в торгівлі каміння класифікують на коштовне, напівкоштовне і виробне. До коштовного відносять каміння мінерального похо­дження - дуже тверде, прозоре: алмази, ізумруди, рубіни, сапфі­ри; органічного походження - перли, янтар, корали. Ваговою одиницею коштовного каміння є карат, який дорівнює 0,2 г, а для всього іншого каміння - грам. Алмаз - найтвердіший камінь, після огранки він називається діамант, або брильянт. Залежно від кількості дефектів поділяється на 8 груп. Найцінніші - алмази "чистої води". Ізумруд - крихкий мінерал трав'янисто-зеленого кольору; рубін - різновид мінералу корунду червоного кольору; сапфір - прозора різновид корунду від темно-синього до блідо- голубого кольору. Перли - органічного походження, утворюють­ся в раковинах морських і річкових молюсків. Колір перлів - від білого до чорного.

Напівкоштовне каміння - це прозоре, безкольорове або кольорове каміння. Одиниця їхнього виміру - грам. До них відносять: олександрит, хризоліт, бірюзу, гранат, топаз, янтар, корал.

Виробне каміння - це непрозорі мінерали або такі, що слабо просвічуються. Вони поступаються за твердістю напів­коштовному камінню. До них відносять: халцедон (сірувато- голубий), сердолік(червонуватих відтінків), агат, онікс, ко­тяче око, яшму, малахіт.

Є коштовні каміння синтезовані - карборунди, фіаніт. Фі- аніт, що є імітацією брильянта, одержав свою назву від пер­ших літер інституту, де він був створений - Фізичний інсти­тут Академії наук СРСР.

Для виробництва ювелірних виробів використовують різні декоративні і виробні матеріали: скло, кістки, роги, пап'є- маше, пластмаси тощо.

13.4. Ювелірне виробництво

Особливістю виробництва ювелірних виробів є те, що

вони розцінюються як твори мистецтва і створюються худо- жниками - ювелірами. Основні технологічні процеси вироб­ництва показано на рис. 23.

Рис. 23. Технологічний процес виготовлення ювелірних виробів

Заготівельні процеси: складання лігатури та плавлення, кування, прокатка, волочіння.

Форми ювелірних прикрас залежно від художнього за­думу та естетичних властивостей отримують різними мето­дами складності: литтям, штампуванням, монтуванням ви­робів, карбуванням.

Види декоративного оброблення ювелірних виробів: механічне оздоблення [шліфування, полірування, карбування, гравірування, матування, інкрустація, мозаїка, металопласти- ка, кування, філігрань (скань)]; декоративно-захисні по­криття (емалювання - фініфть, плакірування, сусальні покриття); хімічне оброблення (травлення, гальванічні покриття, оксидування, чорніння).

Закріплення ювелірних вставок у виробі. Місце, де на виріб кріпиться каміння, називають кастом (оправою). Існує кілька способів закріпок каменів: крапанова (камінь затиску­ється в лапках (крапанах), гризантна (камінь обжимається ободком з насічкою (гризантом), корнерна (застосовується для дрібних каменів, які вставляють у висвердлені у виробі отвори і закріплюють корнерами (частками металу), і глуха (камінь закріплюється стрічковим ободком по всьому колу).