11. Посилання

Нумерацію джерел виконують або в тій послідовності, в якій посилання зустрічаються в тексті, або в алфавітному порядку. В тексті роботи наводять посилання на джерела інформації в квадратних дужках у вигляді номера за списком, або у вигляді декількох номерів через кому, або у вигляді початкового та кінцевого номерів через тире (якщо номери йдуть підряд), наприклад: [1]; [2, 5, 7]; [5 – 8].

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад.

Цитата в тексті: «... у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [5] )».

Відповідний опис у переліку посилань:

5. Автоматизація робіт в установах [Текст] // TПEP. – № 4. – М: Мир, 1983. – С. 66 – 76.

Відповідне подання виноски:

_________________

[5] Автоматизація робіт в установах [Текст] // ТПЕР. – № 4. – М: Мир, 1983. – С. 66 – 76.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», « ... дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4...», «t_n ... на рис. 1.2 ...», або « ... на рисунку 1.2 ...», «... у таблиці 3.2 ...», «... (див. 3.2) ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівняннях (1.23) – (1.25) …», «у додатку Б ...».

12. Додатки

Додатки слід оформляти як продовження роботи на наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами напівжирного написання з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами напівжирного написання з першої великої повинно бути надруковано – слово «Додаток _____» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток Б.

Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти й підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку відповідно до вимог 3.2. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) й крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є в тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Д.З – третій рисунок додатку Д, таблиця А.З – третя таблиця додатку А, формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула В.1.

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2 ...», «... на рис. А.2...», «... в таблиці В.З ...» або «... в табл. В.З ...».

Якщо в роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу такого виду, його копію вміщують без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК______» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок (не займаючи власної нумерації сторінок копії документа).