112. Горизонтальна соціальна мобільність.

Горизонтальна мобільність,означає можливість руху індивідів і їх груп з однієї горизонтальної структури в іншу.Тобто переміщення суб'єктів суспільства у середині кожної страти. Це може бути індивідуальна та групова міграції робітників певних професій, перехід робітника з одного підприємства до іншого, зміна помешкання при переїзді з села у місто тощо. Виникнення і зникнення цілих груп індивідів теж є прикладом соціальної мобільності.

113. Вертикальна соціальна мобільність.

Вертикальна мобільність означає вертикальне пересування із одного соціального шару в інший. Причому вона може бути з позитивним знаком, якщо рух іде вгору, і з негативним, коли рух іде зверху вниз, бо по соціальних сходинках можна рухатися у кожному з цих напрямків. Головне, щоб цьому рухові не заважали будь-які перешкоди. Отже, треба намагалися зменшити у суспільстві перешкоди при переходах з одного соціального шару в інший, щоб кордони між стратами стали прозорими. Саме в такому разі завдяки соціальній мобільності і буде весь час попов­нюватися середній клас.

114. Сучасна соціальна структура суспільства в Україні та тенденції її розвитку.

Соціальна структура суспільства-ієрархічно упорядкована сукупність індивідів,соціальних груп,спільнот,організацій,інститутів,об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Останні 10 років у демографічній історії України були декадою боротьби населення за виживання. За цей період у демографічному розвитку країни спостерігалося більше деструктивних моментів, ніж конструктивних а його характер можна визначити швидше як дефіцитний і витратний, аніж відновлювальний, що зближує його з основними тенденціями соціально-економічного поступу країни, повним внутрішніх протиріч та непослідовностей.

Трансформація українського суспільства, що розпочалася з 90-х років, характеризується передусім формуванням найрізноманітніших форм власності: приватної, акціонерної, кооперативної, концесійної, змішаної тощо. І за кожною формою власності стоїть людина та певна соціальна спільність, які по-своєму сприймають соціальну реальність, по-своєму будують та здійснюють взаємодії, самоорганізуються, самоуправляються, залишаючись у системі державного регулювання та управління.У зв'язку з цим сучасна соціальна структура українського суспільства є дуже складною, її формування триває, але і сьогодні можна виокремити та визначити основні її елементи

115. Поняття соціології особи.

Соціологія особистості — галузь соціології, яка вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, ціннісних суспільних систем, взаємозв'язків особи і соціальних спільнот.

Поняття «особистість» давні римляни запозичили в етрусків. Латиною воно означало-«персона». Римляни називали цим словом ритуальну маску, яку знімали з обличчя померлого і зберігали у помешканні його нащадків. З цією маскою безпосередньо пов'язували ім'я, індивідуальні права і привілеї, які передавалися від батька до сина. З часом це поняття означало маску на обличчі актора, а також використовувалося як ознака суспільної функції помітних та видатних людей, діяльність яких стосувалася сфери політики, землеробства, різних галузей творчості та військових справ.

У сучасному суспільстві предметом соціології особистості є два взаємозалежні напрями пізнання: соціальна сутність людини та закони становлення і змін особистості у процесі життя. Перший напрям відображає онтологічний, а другий-гносеологічний аспекти. Предметний бік соціології особистості інтегрує пізнавальні можливості як усього комплексу наук про людину та суспільство (антропологія, медицина, психологія, етика, педагогіка, генетика та ін.), так і досягнення літератури, мистецтва, релігії.